Вітальне слово Президента Італійської Єпископської Конференції кардинала Гуалтьєро Басcеті

СЛОВО

президента Італійської Єпископської Конференції
кардинала Гуалтьєро Басcеті на Синоді Єпископів УГКЦ

(6 вересня 2019 року)

Ваше Блаженство!
Преосвященні владики!
Преподобні отці!

З великою радістю і вдячністю я прийняв запрошення, щоб привітати особисто та від імені італійських єпископів ваш Синод, який цими днями проводиться в Римі. Вітаємо вас у цьому місті й у цій країні, яка істотно пов’язана з українською землею. У моїй пам’яті ще свіжі спогади про моє урочисте співслужіння Літургії в Марійському відпустовому місці «Зарваниця» на завершення Всеукраїнської прощі в липні минулого року. Я б хотів відзначити гостинність, з якою мене приймав Блаженніший Святослав, Верховний Архиєпископ. Торік побував також в історичній резиденції греко-католиків у Львові, з якою нерозривно пов’язана велика частина історії УГКЦ, зокрема її сумні сторінки. Відвідуючи величний собор Святого Юра, я мав можливість молитися на гробі кардинала Йосифа Сліпого, незламного свідка віри, 35-та річниця смерті якого припадає, власне, на завтра. Він був головною фігурою в один із найтемніших періодів історії вашої Церкви і Христової віри на цих землях.

Проте знаємо, що навіть у часи важких випробувань Господь не покидає своєї Церкви. Багато можуть підтвердити це і вони до сьогодні дякують Богові, котрий зняв могутніх із престолів і вивищив покірних (пор. Лк. 1, 52). У моєму серці також закарбувалися фотографії, вивішені в гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла у Львові із зображеннями багатьох молодих воїнів, які загинули у військовому конфлікті. Молюся до Господа за них, за їхні сім’ї та за якнайшвидше відновлення миру та злагоди у вашій країні. Мене тішить те, що з моєї дієцезії в Перуджі було організовано допомогу сиротам і потребуючим. Преосвященні владики, ми перейнялися і переймаємося вашими стражданнями та долучаємося до ваших надій. До надії нас закликає спогад про 30-ту річницю виходу УГКЦ з підпілля після більше як 40 років страшного переслідування.

Не можна забувати, що після падіння тоталітарного режиму сотні тисяч осіб змушені були покинути країну та емігрувати в пошуках роботи і фінансового забезпечення. В Італії присутні понад 200 тисяч українців, 70 тисяч з яких є греко-католиками. Вони десятки років проживають у нашій країні та інтегрувалися в наше суспільство і в Італійську Церкву, утворивши 148 спільнот і 6 персональних парафій. Протягом цих років місцеві дієцезії надали в користування свої храми та парафіяльні будинки для душпастирського служіння 60 священників, близько 10 з яких є одруженими. Повсюди налагоджена добра співпраця між місцевими церквами та українськими громадами. Сподіваємося, що ця співпраця лише посилюватиметься і розвиватиметься в Христовій любові та в любові до єдиної Церкви, до якої ми всі належимо і для якої жертвуємо нашу працю і наше життя. Недавно було створено Апостольський екзархат для українців в Італії. У рамках еклезіології сопричастя ідеться про сталу та ефективну структуру, яка зможе забезпечити пастирську опіку, щоб задовольнити духовні потреби вірних українців, зберігаючи їхній зв’язок із Церквою-матір’ю.

Думаймо про майбутнє з надією і з повною довірою до Господа, який провадить свою Церквою і ніколи її не покидає. Ми, єпископи Італії, дивимося на вас і на вашу Церкву з великим захопленням і повагою, бачачи у ваших пастирських зусиллях усю любов, яку ви несете вашим спільнотам. Нехай минулі й теперішні страждання будуть джерелом сили та нового життя. Ми супроводжуватимемо вас молитвами та своєю близькістю. Молимо в Господа, щоб просвітив ваші уми та наповнив ваші серця таким чином, щоб праця цього Синоду принесла справедливі та сміливі рішення.

Церква в Італії прагне бути Церквою-сестрою, яка приймає, підтримує і йде поряд, допомагаючи нести тягарі та поширюючи всюди любов Христову.

Ваше Блаженство, преосвященні владики, преподобні отці, прийміть щирі вітання і найкращі побажання.

† кардинал Гуалтьєро Басcеті,

СЛОВО

президента Італійської Єпископської Конференції

(6 вересня 2019 року)

Sua Beatitudine!
Eccellenze!
Venerabili Padri!

Con profonda gioia e gratitudine, ho accolto l’invito a portare il mio saluto e quello dei vescovi italiani al vostro Sinodo che si svolge in questi giorni a Roma. Siate i benvenuti in questa città e in questo nostro Paese, per molti versi legato alla terra ucraina. È ancora vivo in me il ricordo della grande concelebrazione al Santuario della Madonna di Zarvanytsia, dove ho partecipato, nel luglio dell’anno scorso, alla conclusione del grande pellegrinaggio nazionale ucraino. In tale circostanza, ho potuto anche apprezzare la squisita ospitalità di Sua Beatitudine Svjatoslav Ševčuk, arcivescovo maggiore, e visitare la storica residenza di Leopoli, legata indissolubilmente a gran parte della storia della Chiesa greco-cattolica ucraina, anche nei suoi risvolti più tragici. Visitando l’insigne cattedrale di San Giorgio, ho avuto modo di pregare sulla tomba del card. Josyf Slipyj, intrepido testimone della fede, di cui, proprio domani, ricorre il 35 ° anniversario della morte. Egli fu protagonista di uno dei periodi più bui per la vostra Chiesa e per la fede in Cristo in quei territori.

Noi sappiamo però che, anche in un tempo di terribili prove, il Signore non ha mai abbandonato la sua Chiesa. Di questo tanti sono testimoni e ancor oggi ringraziano Dio che abbatte i potenti dai troni e innalza gli umili (cf. Lc 1,52). Ho pure impresse nel mio cuore le foto dei tanti giovani militari morti del recente conflitto, esposte nella chiesa dei Santi Pietro e Paolo a Leopoli. Prego il Signore per loro, per le loro famiglie e perché torni presto la pace e la concordia nel vostro grande Paese. Mi consola il fatto che anche dalla mia diocesi di Perugia-Città della Pieve si siano attivati per organizzare gemellaggi di fraternità e aiutare così gli orfani e le persone in difficoltà. Noi, Venerabili Padri, abbiamo partecipato e partecipiamo alle vostre sofferenze e ci uniamo anche alle vostre speranze. E alla speranza ci invita la memoria del 30 ° anniversario (17 settembre 1989) della ricostituzione della Chiesa greco-cattolica ucraina, dopo più di 40 anni di persecuzione feroce.

Non possiamo dimenticare che dalla fine del regime totalitario, centinaia di migliaia di persone hanno dovuto lasciare il Paese per emigrare all’estero a cercare lavoro e sostentamento. In Italia sono presenti più di duecentomila ucraini, di cui più di settantamila greco-cattolici. Essi da decenni vivono nel nostro Paese e si sono inseriti nella società e nella Chiesa italiana, formando 148 comunità e 6 «parrocchie personali». In questi anni le Diocesi hanno messo a disposizione chiese e case parrocchiali per l’accoglienza dei sacerdoti, una sessantina, di cui una decina uxorati, e per la pastorale. Ovunque i rapporti di collaborazione tra Chiese locali e comunità ucraine sono buoni e improntati a fiduciosa collaborazione, che auspichiamo possa sempre crescere e svilupparsi nell’amore di Cristo e dell’unica Chiesa, cui tutti apparteniamo e per la quale offriamo il nostro impegno e la nostra vita. Di recente è stato costituito un esarcato per gli ucraini greco-cattolici in Italia. Si tratta, nel quadro di una ecclesiologia di comunione, di una struttura stabile ed efficace per assicurare la tutela dei bisogni spirituali dei fedeli ucraini, mantenendo il loro legame con la Chiesa-Madre.

Fissiamo lo sguardo al futuro con speranza e con totale fiducia nel Signore, che guida la sua Chiesa e mai l’abbandona. Noi vescovi italiani guardiamo a voi e alla vostra Chiesa con grande ammirazione e rispetto, scorgendo nel vostro zelo pastorale tutto l’amore che portate per le vostre comunità. Le sofferenze del passato e quelle del presente siano sorgente di forza e di vita nuova: noi vi accompagniamo con la preghiera e la vicinanza personale. Chiediamo al Signore che illumini le vostre menti e ricolmi i vostri cuori perché anche dai lavori di questo Santo Sinodo sboccino decisioni giuste e coraggiose.

La Chiesa che è in Italia vuole essere Chiesa sorella che accoglie, aiuta e cammina al fianco, sollevando i pesi e promuovendo ovunque la carità di Cristo.

Sua Beatitudine, Eccellenze, Venerabili Padri, vogliate accogliere il più fraterno saluto e augurio.

† кардинал Гуалтьєро Басcеті,
Президент Італійської Єпископської Конференції