Вітальне слово архиєпископа Роланда Мінерата, представника Французької єпископської конференції

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

архиєпископа Роланда Мінерата,

представника Французької єпископської конференції

Ваше Блаженство!
Дорогі в Христі брати в єпископстві!

Для мене є великою честю взяти участь у сесії відкриття Синоду і скерувати до вас братерські вітання від імені Конференції Єпископів Франції. У цей особливий момент історії ми, єпископи Франції, прагнемо переказати вам, що ми не байдужі до вашого лиха, і запевнити вас у нашій підтримці в Господі.

Завдяки інформуванню з боку вашого співбрата в єпископстві — владики Бориса (Ґудзяка), наша Конференція дуже добре обізнана з тими викликами, що постали перед вашою країною, особливо щодо погіршення військової та політичної ситуації на Півдні та Сході України внаслідок недотримання Мінських угод. Наші єпископи закликали вірних до молитов, допомагаючи їм зрозуміти масштаби гуманітарної кризи, спричиненої теперішнім конфліктом, що включає в себе велику кількість убитих, поранених і вимушено переселених осіб та зруйнування промислової інфраструктури. Це правда, що на Заході ми мало знаємо про вашу Церкву і про Східні Католицькі Церкви взагалі. Мас-медіа часто спотворюють і без того складні ситуації і подають неправдиву картину того, що відбувається.

Хочу запевнити вас, що латинська ієрархія та вірні підтримують східних католиків у цей драматичний період вашої історії. Як ви знаєте, Ординаріат для східних католиків у Франції був заснований ще в 1954 році, потім, у 1960 році, створений Екзархат для українців-католиків і з нього в 2013 році постала єпархія Святого Володимира Великого.

Ми щоразу більше усвідомлюємо, яку важливу роль відіграє УГКЦ в симфонії католицької єдності. Декілька тижнів тому ми з радістю сприйняли звістку про початок процесу беатифікації слуги Божого Андрея Шептицького і дізналися про його життя, прагнення і служіння. Митрополит Андрей непохитно працював задля Українського патріархату, який об’єднував би греко-католиків і православних, вірних одночасно і Римові, і Константинополю. Можливо, одного дня Андрей Шептицький буде визнаний як провидець, навіть якщо сучасний стан екуменічного діалогу не дозволяє назвати таке бачення пророчим.

Ваша Церква впродовж століть плекала свою силу, що випливає з мучеництва. Вона пройшла через періоди переслідувань і непорозуміння, навіть від братів-католиків. Ви постійно перебуваєте під загрозою канонічних домагань, змішаних із націоналістичними ідеями, з боку могутніх сусідів.

Коли я проводив вечірню молитву у своєму катедральному соборі на підтримку переслідуваних християн Близького Сходу, серед найбільш драматичних сучасних подій я згадав також ситуацію українських греко-католиків в єпархіях у Східній Україні.

Ви потребуєте нашої підтримки, а ми потребуємо вашого духу стійкості. Східні Католицькі Церкви є чудовими свідками того, що означає вселенська єдність. Загальновизнаним є те, що спроби латинізувати східні літургійні чи канонічні звичаї зазнали поразки і є частиною минулого.

Сподіваюся, що теперішня реформа Римської курії проллє більше світла на особливий зв’язок між Апостольським Престолом і Східними Католицькими Церквами, який явно відрізняється від відносин між Римом та Латинською Церквою. Ваше прагнення бути визнаною Церквою свого права у повному значенні цього слова може лише сприяти християнській єдності. Повне сопричастя з наступником св. Петра не послаблює, а навпаки — зміцнює канонічний устрій Східних Церков.

Як член Спільної міжнародної комісії для богословського діалогу між Католицькою та Православною Церквами, можу засвідчити, що перед нами ще довгий шлях для зближення і досягнення повного сопричастя. Потрібно подолати ще багато перешкод, і не лише богословських. Водночас ми вважаємо, що принцип свободи віросповідання, який є однозначним у конституційній державі, слід поважати всюди, особливо там, де якась Церква претендує на ексклюзивність на канонічній території. Україна протягом століть потерпала від чужоземного панування і пережила втрату всіх видів особистих та громадських свобод. Східні Католицькі Церкви є доказом того, що національні традиції не є загрозою для вселенськості та сопричастя з Римом.

Історія прикро повелася з вашим народом. Він потребує відпочинку. Молюся, щоб Синод у 50-ту річницю Unitatis Redintegratio зміг подолати прірву непорозуміння з боку наших православних братів. Церква не належить нікому, окрім Христа. Якщо всі ми служитимемо Йому і лише Йому, то зблизимося між собою.

Нехай Бог благословить ваше зібрання!

† Роланд Мінерат,