«Віримо, що прийде справедливий мир»: Різдвяне послання митрополита Теодора Мартинюка

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

владики Теодора Мартинюка,

ВІРИМО, ЩО ПРИЙДЕ СПРАВЕДЛИВИЙ МИР

Преосвященні владики,
всесвітліші та всечесніші отці,
преподобні брати й сестри у монашестві,
брати-семінаристи,
брати і сестри, вірні Тернопільсько-Зборівської митрополії

«Цей є Бог наш, що від Діви народився і з людьми перебував —
ніхто інший не прирівняється до нього.
Син єдинородний, як людина, в убогих яслах покладається
і пеленами повивається Владика слави,
зоря ж сповіщає царям, щоб йому поклонилися,
і ми співаємо: Свята Тройце, спаси душі наші»

(Час Третій, Стихира св. Софронія Єрусалимського)

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Цьогорічне Різдво Христове ми зустрічаємо зболені й ошелешені трагедією, яку спричинив російський обстріл Тернополя. Тому хочеться, аби різдвяне світло завітало передусім до тих, хто втратив рідних, і тих, що носять на своєму тілі рани від обстрілів. Прагнемо, щоби це світло засяяло для наших захисників і захисниць, які на передовій боронять рідну землю. У наших серцях є всі, хто страждає від війни. Саме там, де найбільше страждання, приходить найбільше різдвяного світла, адже Спаситель народжується не для того, щоби перебувати серед безтурботних і самодостатніх людей — Він приходить на світ передусім до страждаючих; до тих, які Його потребують, які чекають Його спасіння. Христове світло є тихе, мирне, спокійне. Воно не робить галасу, а делікатно лікує. Народження Ісуса має на меті перемінити темряву на світло, безвихідь — у надію, смуток — у радість.

У Різдві Христовому ми відкриваємо унікальність Божого приходу на землю. Той, кого пророки проповідували, воплочується. Це історична подія, яку неможливо порівняти з будь-якою іншою. Тільки Бог Отець міг послати свого Сина на землю, аби той приніс спасіння. Ніхто інший не міг цього зробити, тому «ніхто інший не прирівняється до Нього», — як сказано в одній зі стихир свята.

Однак Ісус народжується не як цар, а як убоге дитятко, яке легко зранити. Його народження відбувається у складних умовах. Бог вибирає найубогіше і випадкове місце. «У вертепі оселився ти, Христе Боже, ясла тебе прийняли, пастухи й царі тобі поклонилися. Тоді здійснилося сповіщення пророче, і ангельські сили здивувались, виспівуючи і промовляючи: слава приходові Твоєму, єдиний Людинолюбче», — співаємо на Різдво. Христос терпить холод, переслідування Ірода, переселення із рідних сторін. Чому це все так Бог влаштував? Передусім для того, щоби показати солідарність з усіма тими, хто страждає та принести їм спасіння. Син Божий так себе принизив, аби бути поруч з кожною людиною, особливо з тієї, котра принижена, зранена чи сумна. Він узяв на себе все, що тут, на землі, людина може зустріти, окрім гріха. Спаситель одягнувся у людську природу, щоби піднести нас до неба. Він пропонує нам своє спасіння. Відповідь Христові є наше християнське життя, коли ми його влаштовуємо згідно з Божими заповідями; коли беремо участь у Святих Таїнствах, зокрема Покаяння та Пресвятої Євхаристії. Тоді Божа благодать перемінює наші серця. Ми справді тоді стаємо «Христові» (Гал 2, 20).

Заглибитися і розуміти сенс Різдва Христового нам допомагає Пресвята Богородиця, адже, як пише євангелист Лука, «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (2, 19). Вона закликає відкинути страх та утверджує нашу віру в безмежну Божу любов, бо ж Він прийшов на землю з любові до нас. В одній зі стихир Різдва автор вкладає в уста Матері Божої слова, які вона скеровує до св. Йосифа: «Відкинь же всякий страх і пізнай преславні речі: з любови бо приходить нині на землю Бог, в моїм лоні прийнявши тіло. Ти побачиш його народження, як він благоізволив; сповнившись радістю, поклонишся йому, як Творцеві твоєму, якого ангели безперестанно оспівують і славословлять з Отцем і Святим Духом». Слова Пресвятої Богородиці «ти побачиш Його народження» відносяться до кожного з нас. Сьогодні вони сповнюються — і на небі й на землі лунає радісне «Христос рождається!»

Дорогі у Христі! Під час Різдвяних свят ми особливо молимося за наших захисників і захисниць; за тих, що віддали своє життя на полі бою; за полонених, зниклих безвісти, поранених. Цією молитвою також огортаємо всіх дорогих наших військових. Ми віримо, що справедливий Божий мир прийде на українську землю.

Бажаю всім мирних і щасливих свят Різдва Христового!

† Теодор Мартинюк,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський

Дано у Тернополі

при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

23 листопада 2025 року Божого