СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Вікно до раю»: у Інсбруку освятили новий іконостас
У неділю, 26 травня, в австрійському місті Інсбрук відбулося посвячення нового іконостасу в каплиці Святих Володимира і Ольги Української Греко-Католицької Церкви. Чин посвячення провів владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії. В урочистості взяли участь Генеральний вікарій для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії, протосинкел о. Юрій Коласа, ректор Єзуїтського колегіуму Канізіанум о. Андреас Шерман, душпастир для католиків візантійського обряду в землі Тироль о. Володимир Волошин та інші.
Столиця землі Тироль, «альпійське серце Австрії» — місто Інсбрук має особливе значення для українців. Адже впродовж 120 років тут, на теологічному факультеті Інсбруцького університету традиційно навчаються кращі студенти-богослови з України. Для них була заснована й греко-католицька каплиця, що з часом стала головним центром українства в Тиролі. Нещодавно з ініціативи громади та її душпастиря о. Володимира Волошина тут постав новий іконостас, котрий без перебільшення можна назвати унікальним, модерним, символічним.
Кована металева конструкція іконостасу — нагадування про те, що саме Інсбрук став тим «горнилом», у якому остаточно сформувався, викувався світогляд таких провідників Церкви і нації як Климентій Шептцький, Андрій Іщак, Никита Будка, Яким Сеньківський, Йосиф Сліпий, Мирослав Любачівський.
Автор ковальських робіт Мар’ян Калічак, магістр мистецтвознавства та художник-коваль із Дрогобича, задумав та виконав цілу конструкцію іконостасу в українському етнічному стилі, використовуючи давні ковальські техніки. Витончені, легкі й водночас прості елементи кованого каркасу підкреслюють найголовнішу частину однорядного іконостасу — власне самі ікони, написані художником Борисом Іванівим, керівником відділу реставрації живопису Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Згідно задуму митця, ікони поєднали традицію українського бароко та сучасного мистецтва, як і Церква сьогодні є зразком нерозривної єдності минулого і теперішнього. В багатій кольоровій палітрі написані чотири ікони намісного чину: Богородиці, Ісуса Христа, свв. Володимира і Ольги. З-поміж них особливо цікавою є ікона св. Володимира, прототипом для якої художнику послужив герой нашого часу — відомий на цілий світ український співак Василь Сліпак, котрий поклав своє життя за визволення України, загинувши від ворожої кулі під Дебальцевим улітку 2016 року.
Глибоко символічними є й зображення чотирьох євангелистів на Царських вратах, прообразами для яких стали чотири найвидатніших випускники-українці богословського факультету Інсбруцького університету: блаженні мученики єпископ Никита Будка, архимандрит Климентій Шептицький, отець Андрій Іщак і ієромонах-василіянин Яким Сеньківський.
Тому, таким суголосним цілій концепції іконостасу звучало ключове питання проповіді єпископа Петра Лози, виголошеної під час урочистого богослужіння — «Чи бачите, як із кожного з нас можна писати ікону?» Пригадуючи про ту особливу роль, яку у візантійській літургійній традиції відіграє іконостас, єпископ невипадково назвав його в своїй урочистій проповіді «вікном до раю». Адже саме іконостас допомагає вірним споглядати таємницю нашого спасіння, що відповідає містичному аспекту візантійської духовності.
Урочисте відкриття іконостасу відбулося в межах святкування 120-річчя приїзду українських студентів-богословів та створення української громади Інсбрука. Кульмінаційні моменти відзначення знаменної дати за участі Блаженнішого Святослава, Глави Української Греко-Католицької Церкви, заплановані на листопад цього року.
За матеріалами Лідії Мельник, Прес-служба Ординаріату для вірних Східних Католицьких Церков в АвстріїПрес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
