СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Перу. День сьомий
12 листопада 2026 року, на сьомий день своєї VI Апостольської подорожі, Папа Лев XIV провів насичений день у перуанській Лімі. Програма візиту, що триває під гаслом «Відкриймо серце», охопила відверту розмову з єпископами країни про відповідальність пастирів, спільну молитву з духовенством і мирянами у Митрополичому соборі, а також зустріч на площі перед катедрою, де Понтифік говорив про майбутнє Перу, роль жінки, родину та подолання соціальних викликів. На завершення Понтифік відверто поспілкувався з перуанською молоддю.
Папа до єпископів Перу: бути пастирями, які ступають поруч з народом
«Відкриймо серце», — під таким гаслом відбувається Апостольський візит Папи Лева XIV до Перу. Ці слова стали ключем до його роздумів під час зустрічі з єпископами країни, що відбулася 12 листопада 2026 року в каплиці Єпископського палацу в Лімі. Цією зустріччю розпочався сьомий день VI Апостольської подорожі. Святішого Отця привітав голова Єпископської конференції Перу єпископ Луріна Карлос Енріке Ґарсія Камадер. Папа подякував за братній прийом, молитви за його здоров’я та зусилля, докладені для організації візиту. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Церква — шлях спільності та євангельської місії
Звертаючись до єпископів, Лев XIV взяв за основу своїх роздумів образ Великого Шляху Інків, стародавньої мережі доріг, що поєднувала народи, культури й території Андського регіону. Цей історичний шлях став для нього символом покликання Церкви. «Спираючись на цей образ, я хотів би запропонувати вам роздуми про нашу єпископську місію, адже й Церква є шляхом сопричастя та надії; шляхом, що пролягає крізь гори байдужості, пустелі індивідуалізму та відстані, які розділяють людей», — мовив Папа.
Розвиваючи цю думку, Святіший Отець нагадав, що давні дороги прокладали не для того, щоб мандрівники милувалися краєвидами, а щоб досягати віддалених місцевостей і підтримувати зв’язок між громадами. Так само єпископське служіння покликане нести Євангеліє та духовно підтримувати Божий люд. «Подібно до часкі — гінців, які долали простори імперії, доставляючи термінові повідомлення та життєво необхідні припаси, єпископ є посланцем, який звіщає Добру Новину Євангелія, береже скарб Божого слова й уділяє Таїнства — ті життєво необхідні дари, що підтримують християнське життя», — сказав Папа.
Єпископ — пастир, близький до свого народу
Розвиваючи далі образ дороги, Лев XIV пояснив, що єпископське служіння передбачає уважність до життя людей і готовність бути поруч із ними в різних обставинах. Ідеться не лише про духовне провідництво, а й про конкретну присутність серед вірних, особливо тих, чиї голоси рідко бувають почутими. «Для єпископа відкрити серце означає також пізнавати свою дієцезію: відвідувати родини, супроводжувати хворих, зустрічатися з молоддю та наближатися до громад, які через географічну віддаленість або соціальну вразливість рідко мають змогу заявити про себе чи бути почутими. Пастир покликаний іти назустріч усім», — наголосив Святіший Отець.
Зразком такого служіння Папа назвав святого Турибія з Моґровехо, Архиєпископа Лімського. Його душпастирська діяльність була позначена прагненням бути поруч із людьми, дбати про їхнє християнське виховання та звіщати Євангеліє зрозумілою для них мовою. Зокрема, за його участю було укладено катехизм мовами аймара, кечуа та іспанською, що сприяло поширенню християнського вчення серед різних спільнот. Приклад святого Турибія став нагодою нагадати про історичний вимір єпископського покликання. Кожен пастир долучається до шляху Божого народу, який розпочався задовго до нього і триватиме після завершення його служіння. Тому важливо не намагатися починати все спочатку, а цінувати вже пройдений шлях і відповідально вести довірену спільноту вперед.
Пастирські труднощі та хрест єпископського служіння
Папа визнав, що єпископське служіння, подібно до мандрівки гірськими стежками Анд, вимагає витривалості та готовності долати перешкоди. «Ми знаємо, що Шлях Інків нелегкий: його висоти та вузькі проходи випробовують витривалість мандрівника, чиї зусилля знаходять розраду в спогляданні величного творіння. Так само й єпископська місія не завжди пролягає вільними шляхами. Ми стикаємося з душпастирськими труднощами, суспільними поділами, непорозуміннями та рішеннями, які можуть бути болісними», — зауважив Святіший Отець.
Звертаючись знову до прикладу святого Турибія, Лев XIV підкреслив, що справжня пастирська любов виявляється не в уникненні труднощів, а у вірності Христові та невтомному пошуку добра для людей. «Так само, як труднощі дороги є невід’ємною рисою гірського шляху, хрест Ісуса є невід’ємною рисою нашого служіння. Він нагадує нам, що жодна праця, здійснена з любов’ю, не є марною, якщо вона поєднана із самовідданістю Ісуса Христа» (Мт 16, 24–25), — мовив Папа.
Єпископська єдність і синодальна Церква
Лев XIV наголосив, що єпископське служіння передбачає спільну дорогу зі священниками та всім Божим людом. Єпископ покликаний не лише провадити інших, а й розділяти з ними труднощі та прагнення, підтримувати їх і допомагати розпізнавати Божу присутність у житті. Для цього Святіший Отець використав образ мандрівного «Ячай васі» — «дому знання», підкресливши важливість близькості єпископа до своїх священників: «Єпископ, будучи супутником своїх священників, не обмежується тим, що вказує їм шлях, а розділяє їхні труднощі й прагнення, розпізнає Божий слід у їхньому житті та дбає про те, щоб ніхто не залишився позаду».
Ця взаємна підтримка має виявлятися також у сопричасті з Наступником святого Петра, іншими єпископами, богопосвяченими особами та всіма вірними. У цьому контексті Папа відзначив синодальний процес, розпочатий у Перуанській Церкві. «Прошу вас рішуче продовжувати цю працю спільно з усім Божим людом, дедалі більше розбудовуючи Церкву, в якій усі ми усвідомлюємо свою співвідповідальність і покликання бути місіонерськими учнями Господа. Нехай кожен живе згідно зі своїм покликанням, у взаємній довірі, щоб влада не здійснювалася деспотично, а послух не перетворювався на звичайне прислужництво», — закликав Лев XIV.
Свідчення святих і захист найуразливіших
Як духовні орієнтири для єпископського служіння Лев XIV представив постаті святих Перу. Свята Роза Лімська нагадує про силу молитви та відданість потребуючим, святий Франциск Солано — про місіонерський запал і готовність долати кордони заради Євангелія, а святі Мартін де Поррес і Хуан Масіас — про смирення та вміння розпізнавати Христа в найменших. Їхнє свідчення вказує на те, що плідність апостольської праці неможлива без глибокої єдності з Господом, а милосердя виявляється насамперед у простих вчинках — уважному слуханні, близькості та конкретній допомозі. Папа також нагадав, що гідність людини не залежить від її престижу, походження чи суспільного становища.
Від цієї думки Святіший Отець перейшов до болісної проблеми зловживань, скоєних представниками духовенства або в церковному середовищі. «Ми повинні реагувати так, як учинив би Ісус: із правдою, справедливістю, прощенням і відшкодуванням завданої шкоди, дедалі рішучіше утверджуючи культуру запобігання таким злочинам і захисту найуразливіших», — підкреслив Лев XIV.
Повертаючись до прикладу святих, Папа нагадав, що їх об’єднує спільна віра, попри відмінності епох, походження та життєвих шляхів. Їхнє життя свідчить про те, що святість є покликанням усього Божого народу, а турбота про духовне життя самого єпископа залишається необхідною умовою плідного служіння.
Бути будівничими мостів у розділеному суспільстві
Лев XIV нагадав єпископам про заклик до єдності, який Папа Франциск звернув до них під час свого візиту до Перу у 2018 році. Пригадуючи ту зустріч, він навів слова свого попередника: «Не залишайтеся в’язнями розколів, які роздроблюють і зводять нанівець покликання, до якого ми були покликані: бути таїнством сопричастя. […] Це було, є і завжди буде найкращою євангелізацією».
Розвиваючи цю думку, Святіший Отець підкреслив, що братерська єдність єпископів надає достовірності їхньому євангельському свідченню. Вона передбачає взаємну довіру, готовність ділитися труднощами та підтримувати один одного. Водночас пастирі покликані сприяти примиренню в суспільстві, позначеному соціальними й політичними поділами. «Наша місія як єпископів вимагає від нас бути будівничими мостів, сприяти діалогу, виховувати відкритість до зустрічі та допомагати зцілювати рани, що роздирають перуанське суспільство», — сказав Папа. Лев XIV застеріг від ізольованого здійснення єпископського служіння: жоден пастир не повинен почуватися самотнім, а окремі Церкви — діяти відокремлено одна від одної. Лише в сопричасті єпископи зможуть протистояти суспільним і політичним поляризаціям та зберегти пророчий і євангелізаційний характер своєї місії.
Відкрити серце для сучасного Перу
Лев XIV звернув увагу єпископів на численні виклики, перед якими стоїть сучасне Перу. Він закликав їх супроводжувати родини, підтримувати молодь, захищати життя й гідність кожної людини, сприяти справедливості та дбати про збереження створіння. Особливої близькості потребують ті, хто потерпає від бідності, соціального виключення, корупції, насильства та браку можливостей.
Окреслюючи завдання пастирів у цьому суспільному контексті, Папа підкреслив важливість поєднання вірності церковному вченню з конкретною турботою про людину. «Сучасне Перу потребує пастирів, здатних прислухатися до викликів свого часу й просвітлювати їх світлом Євангелія […] Ця місія вимагає поєднувати вірність церковному вченню з пастирською близькістю, уділення Таїнств — із турботою про ближнього, а формування сумління — з конкретним свідченням любові», — наголосив Святіший Отець.
Євхаристія — джерело єпископського служіння
Переходячи до духовної основи пастирського служіння, Лев XIV назвав Євхаристію його джерелом і вершиною. Перед Пресвятими Дарами єпископи мають наново усвідомлювати, що Церква належить Христові, а вони є лише Його посланцями, покликаними виконувати доручену їм місію. «Ми — посланці, які одного дня завершать свій шлях. Лише Бог залишається!» — нагадав Папа. Підсумовуючи, Святіший Отець сформулював три заклики: «Не припиняйте ступати разом із цим народом, не припиняймо ступати вперед разом, зберігаючи єпископське сопричастя та будучи свідками тієї єдності, яку ми звіщаємо, не припиняймо відкривати серце: перед Богом, щоб Він оновлював наше покликання; перед братами, щоб долати поділи; і перед вашим народом, щоб він знаходив у вас „єпископа-батька“ — близького, мужнього та милосердного».
Завершуючи промову, Папа ввірив єпископів заступництву Пресвятої Діви Марії, Матері Церкви, висловивши побажання, щоб усі мешканці Перу — в Андах, долинах, Амазонії, на узбережжі та островах — знайшли в Церкві дім, де їх приймуть, вислухають, полюблять і приведуть до Ісуса Христа.
Папа зустрівся з шістьма особами, які постраждали від сексуального насильства
Понад годину тривала зустріч, яку Папа Лев XIV провів у четвер, 12 листопада 2026 року, в Апостольській нунціатурі в Лімі, з шістьма особами, які зазнали сексуального насильства з боку членів духовенства та представників церковних інституцій у цій країні. Деякі з них, як повідомляє пресслужба Святого Престолу, раніше належали до груп, пов’язаних із «Sodalicio de Vida Cristiana» – рухом, що зародився саме в Перу та який Апостольська Столиця розпустила у 2024 році.
Після короткого привітання в каплиці Папа, як інформує Ватиканська пресслужба, «зустрівся з кожним особисто, вислухавши їхні історії страждань і болю, та разом з ними розмірковував над тим, як сприяти зміні менталітету через вислуховування жертв, пошук істини, шляхи зцілення та зусилля щодо створення безпечного середовища». На завершення, прощаючись із ними, Святіший Отець «подякував за цінне свідчення, висловивши свою близькість до них та до тих потерпілих від зловживань, з якими не вдалося зустрітися. Перед тим, як попрощатися, Папа уділив присутнім своє благословення».
Папа до духовенства Перу: мир починається «тут і зараз»
Після зустрічі з єпископатом Перу, 12 листопада 2026 року, Святіший Отець вирушив до базиліки святого Івана, апостола і євангелиста — Митрополичого катедрального собору Ліми на центральній площі Пласа-Майор. Тут відбулась молитва Літургії годин під проводм Святішого Отця за участі духовенства, богопосвячених осіб, синодальних команд й душпастирських рад.
Заснований 1535 року Франсіско Пісарро, собор пережив кілька руйнівних землетрусів і відбудов, сформувавши унікальний архітектурний ансамбль — від пізньої готики до пишного стилю платереско. У тринавній базиліці особливе місце посідають давня фігура Богородиці з Золотою трояндою від святого Івана Павла II, а також реліквії «Апостола Перу» — св. Турибія з Моґровехо, покровителя латиноамериканського єпископату.
«Для мене це велика радість — знову бути на перуанській землі, поруч із цією Церквою, яка є такою дорогою моєму серцю. Я приходжу як батько й брат у вірі, як пастир, який любить свою паству», — звернувся до зібраних у храмі Святіший Отець. Згадуючи про початки свого служіння в Перу, Лев XIV зосередив свої роздуми над рисами, які «важливі для того, щоби бути Церквою та будувати цивілізацію любові». Основою для цього послужив уривок з Першого послання св. Івана (пор. 1 Ів. 3, 23–24).
Христос — єдиний фундамент
Роздумуючи над тим, що Ісус Христос має бути фундаментом для християнина, Папа зауважив: «Христос є Світлом, Словом і Хлібом, і Церква зростає там, де люди живуть у єдності одне з одним через сопричастя з Ним. Це підтверджує постійний пошук Бога, який був характерною рисою життя незліченних святих, таких як святий єпископ Турибій з Моґровехо — невтомний, ініціативний і творчий апостол, відважний захисник бідних і великодушний пастир, готовий віддати себе за свою паству». Джерелом такої енергії та ентузіазму в житті цього святого були глибокі та особисті взаємини з Господом. «Споглядаючи Розп’ятого і Воскреслого — Господа Чудес, ми знайдемо надійний дороговказ для нашої дороги в „знаках“ Його доброти», — підкреслив Святіший Отець.
Служіння примирення
Друга риса поведінки, на якій зосередив свою увагу Наступник святого Петра, — це примирення. «Перу потребує Церкви, яка сіє любов, здатна будувати мости там, де інші зводять мури, яка здатна слухати, зцілювати та прощати, і водночас готова визнати власні провини та смиренно просити прощення, беручи на себе відповідальність за рани, завдані як усередині спільноти, так і поза нею», — вів далі Лев XIV. На думку Папи, важливо, щоб Церква в Перу вміла зустрічати конфлікти з мужністю, переконана, що «в Христі завжди можливо розпочати знову та знайти єдність». Саме цей досвід дає змогу бути справжніми миротворцями в сучасному світі.
Мир «тут і зараз»
Роздумуючи про третю рису, Папа зазначив, що існує нагальна потреба плекати «в будь-яких обставинах і день у день» цінності діалогу та братерства, уникаючи всього, що викликає поділ. «Мир завжди починається „тут і зараз“ і залежить від того, як ми поводимося, як дивимося один на одного, як поважаємо та як слухаємо одне одного. Якщо ми прагнемо поширювати мир, ми повинні спочатку оберігати й плекати його перед Богом, у собі та серед наших близьких, а потім поширювати його в наших спільнотах та у різних сферах суспільного й політичного життя», — наголосив він.
У такий спосіб християни стануть справжніми «будівничими сопричастя» згідно зі своїм покликанням як членів єдиного Тіла Христового. «Для християн єдність — це такий вимір існування, від якого неможливо відмовитися і який вимагає постійного навернення серця як на особистому, так і на спільнотному рівні», — зауважив Наступник святого Петра.
Простір, де твориться гармонія
Продовжуючи свої роздуми, Папа зазначив, що сопричастя — це «ані повна однорідність, ні обов’язково негайний консенсус». Натомість це простір, у якому різні голоси за допомогою Духа та під проводом пастирів навчаються поєднуватися, не заглушаючи один одного, створюючи таким чином гармонію. «Це вимагає від нас відкрито вислуховувати навіть те, що не збігається з нашим власним сприйняттям, приймати біль іншої людини без осуду й дозволяти історіям інших людей торкатися нашого серця. Лише так у наших спільнотах може сформуватися співвідповідальність, яка робить кожного з нас пророком Доброї Новини», — зазначив Папа.
Підтримувати живим вогонь любові
Завершуючи свої роздуми, Лев XIV нагадав, що за самою своєю природою Церква «спонукає нас проголошувати Божу любов», яку вона отримала і в яку вірить. Звертаючись до присутніх, він закликав підтримувати вогонь цієї любові живим, щоб кожен відповідно до свого покликання міг скласти переконливе та радісне свідчення. Окремо звернувшись до мирян, членів душпастирських рад та синодальних груп, Наступник святого Петра попросив їх залишитися відданими розпочатій праці: «Церква потребує вас, вашого внеску та вашої віри».
На завершення Папа звернувся до зібраних: «Дорогі брати і сестри, об’єднаймося всі, сьогодні й завжди, у великій симфонії сопричастя, диригентом якої є Христос. Співаймо про любов Отця, прямуючи разом, із серцями, об’єднаними та відкритими для благодаті, та вірними отриманій заповіді: „щоб ми вірили в ім’я Його Сина Ісуса Христа і любили один одного“».
Папа до перуанців: творити спільне добро, від родин до інституцій
У четвер, 12 листопада 2026 року, після спільної молитви з духовенством Перу в катедральному соборі Ліми, Папа Лев XIV вийшов на площу перед собором, де взяв участь у зустрічі, присвяченій викликам і надіям перуанського народу. Перед храмом зібралися сорок тисяч перуанців. Після вітального слова Архиєпископа Ліми прозвучало свідчення про культурну різноманітність, потім відбувся музичний виступ, після якого своїми свідченнями поділилися одна жінка та підприємець. Далі Папа звернувся до присутніх з промовою.
У центрі — людська гідність
Святіший Отець зауважив, що виклики, які стоять перед перуанцями та про які йшлося у свідченнях, не можна розглядати ізольовано, «оскільки сім’я, культурне розмаїття, світ праці та становище жінок є частинами єдиної людської реальності, що перебуває у глибокій взаємозалежності». Він додав, що, згідно з соціальною доктриною Церкви, «у центрі кожної соціальної, економічної та політичної організації має бути людина, створена за образом і подобою Бога, наділена безмежною гідністю та покликана жити у взаємовідносинах з іншими. На цьому фундаменті особисте, сімейне та суспільне благо поєднуються в єдину цілісну реальність». На центральній ролі людської гідності ґрунтуються також й інші принципи, що мають суттєве значення для спрямування особистих, сімейних, підприємницьких та інституційних рішень, такі як загальне благо, солідарність та субсидіарність.
Нове життя зароджується із стосунків та зростає в стосунках
Ділячись думками про сім’ю, Лев XIV наголосив, що людське життя народжується з любові між чоловіком і жінкою, які, віддаючи себе одне одному, відкриваються для дару нового існування. «Дитина є плодом цієї єдності, а не продуктом, і з самого початку несе в собі відбиток стосунків, з яких вона походить», — зауважив він, додаючи, що нове життя зароджується в материнському лоні, де первинний зв’язок перетворюється на близькість і захист. «Згідно з задумом Творця, людська істота є зачата і зростає в цій динаміці стосунків. Таким чином, гідність нового життя знаходить своє природне місце в сім’ї», — сказав Святіший Отець.
Гармонізація ролей чоловіка та жінки в сімʼї
В контексті появи нових стилів життя в сім’ї та суспільстві, що іноді спонукають обирати неправильні шляхи, Лев XIV наголосив, що «Бог створив людину чоловіком і жінкою (див. Бут 1,27), і лише в цьому союзі виявляються взаємність та взаємодоповнюваність, з яких випливають батьківство та материнство, синівство та братерство, а також спільне прагнення всіх до кращого суспільства». З іншого боку, Папа також підкреслив, що між чоловіком і жінкою не може бути нерівності в розподілі обов’язків, пов’язаних із домашніми справами, ані підпорядкування одного з подружжя іншому. «Ми маємо й надалі докладати зусиль для гармонізації ролей чоловіка та жінки в сім’ї та стверджувати, що обоє несуть спільну відповідальність за побудову майбутнього суспільства», — сказав він.
Святіший Отець зауважив, що всі члени сім’ї покликані дбати одні про одних і робити свій особливий внесок в добробут родини. У цьому контексті він звернув увагу на становище багатьох матерів, які залишилися наодинці і змушені долати численні труднощі, щоб добре виховати дітей. «Я хотів би висловити особливу подяку цим жінкам — матерям, тіткам і бабусям, — які з великою мужністю передають віру та тверду надію майбутнім поколінням прикладом свого життя», — сказав він.
Розділені сім’ї
Папа також згадав сім’ї, розділені внаслідок економічних труднощів чи еміграції за кордон, або через різного роду залежності й домашнє насильство. «Бог любить усі сім’ї, особливо ті, що переживають критичні моменти, — наголосив Єпископ Риму. — Їм я хочу сказати: не зневіряйтеся, стикаючись із труднощами! Беріть приклад з Пресвятої Родини: навіть їм не було легко збудувати дім. Вони, як і багато наших сімей, мусили зберігати віру та довіру до Бога в умовах невизначеності та скрутних обставин; їм довелося змінювати міста та працювати, щоб утримуватися, стикаючись із самотністю, болем та нерозумінням. Але вони вчать нас, що доки Бог присутній у нашій сім’ї, ми можемо зростати й продовжувати шлях, долати проблеми, стояти біля хреста та ділитися радістю віри».
Забезпечувати рівновагу між працею, відпочинком і сімейним життям
Далі Наступник святого Петра порушив тему підприємництва, що покликане відігравати провідну роль у творенні спільного блага. Папа нагадав, що підприємство — це спільнота людей, у якій капітал, управління та праця мають бути спрямовані на цілісний людський розвиток, тому необхідно, «щоб законні органи влади підтримували підприємців і працівників, створюючи справедливі правові рамки та забезпечуючи водночас розумну рівновагу між працею, відпочинком і сімейним життям». Важливим інструментом для втілення принципів у реальність, за словами Святішого Отця, стає освіта. Виховувати та навчати дітей з пошаною до їхньої гідності є запорукою чесного завтрашнього суспільства.
Єдність у різноманітності — це діло Святого Духа
Наступною темою промови Лева XIV стала культурна різноманітність. «Перу — це прекрасна країна саме завдяки своєму культурному, мовному, історичному та регіональному розмаїттю», — наголосив він, додаючи, що відмінності сприяють зустрічам і взаємному збагаченню. Саме завдяки відмінностям люди можуть творити спільноту. Однак, як зауважив Папа, рани минулого і недовіра іноді можуть ускладнюють взаєморозуміння. Щоб не допускати цього, важливо уникати висловлювань, що містять упередження, ображають або засуджують людей за їхнім зовнішнім виглядом, походженням чи соціальним статусом. «Потрібно не лише „роззброїти“ мову, відмовляючись від слів, що ранять, але й „роззброїти“ також і нашу поведінку, — сказав він. — Агресивні настрої знешкоджуються лагідністю». Наступник святого Петра наголосив також, що «єдність у різноманітності — це діло Святого Духа, і це те, що ми маємо плекати та зміцнювати, аби бути знаком єдності у Христі (див. Дій 2)».
Рівна гідність і відповідальність чоловіків та жінок
Порушуючи тему захисту гідності жінок, Лев XIV підкреслив, що їхній внесок у всіх сферах суспільства та Церкви є незамінним. Він з прикрістю вказав на існування мачистської ментальності, «яка виявляється у відсутності батька в сімейному житті, у зловживаннях та насильстві щодо жінок, ігнорує новизну християнства, яке визнає та проголошує рівну гідність і відповідальність чоловіків та жінок». Святіший Отець додав, що жінки, які живуть у бідності або належать до корінних чи афроамериканських спільнот, можуть зазнавати подвійної маргіналізації. У цьому контексті він закликав усіх людей доброї волі цінувати жінок і захищати та шанувати дівчаток, вказуючи на Пречисту Діву Марію як на зразок свобідної та сильної жінки, яка була завжди готова йти за Христом і підтримувати місію Церкви.
Робити свій внесок у спільне добро
Підсумовуючи свою промову, Лев XIV зазначив, що сім’я, підприємницький світ, культурне розмаїття та роль жінки «сходяться в напрямку єдиної нагальної потреби: будувати суспільство, в якому кожна людина зможе жити з гідністю та сприяти спільному добру». Для цього потрібні як належні структури, так і щирі серця, віддані пошуку спільного блага, «щоб подолати корупцію, насильство та індивідуалізм».
«Як учні-місіонери Ісуса Христа, — сказав Папа на завершення, — перетворюймо наші домівки на школи братерства, наші підприємства — на спільноти гідної праці та суспільної відповідальності, наші культурні відмінності — на можливості для зустрічі, а наші інституції — на простори, до яких можуть долучатися жінки й чоловіки і робити свій внесок у спільне добро. Таким чином ми прямуватимемо до більш справедливого суспільства, в якому гідність кожної людини є основою справжнього миру».
Папа до молоді Перу: не вдовольняйтеся життям згідно з очікуваннями інших
Завершальною великою подією другого дня Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Перу, п’ятниці, 12 листопада 2026 року, стало молитовне чування з молоддю та студентами на Національному стадіоні Перу в Лімі. Після вітального слова Архиєпископа Ліми кардинала Карлоса Густаво Кастільйо Маттасольйо та театралізованого дійства, пролунали три свідчення, які окреслили шлях віри молоді: від відкриття добра у повсякденності до досвіду спільноти та покликання.
Доленосні зміни
18-річний студент-медик Хоао Меса поділився досвідом самотності й розгубленості у підлітковому віці, коли йому здавалося, що Бог покинув його, а Церква є місцем лише для дорослих. Справжнім проривом для хлопця стало захоплення народними перуанськими танцями, а згодом — запрошення взяти участь у парафіяльному культурному заході. Саме через рух, музику та власну культуру юнак зумів віднайти внутрішній зв’язок із Творцем і знайти спільноту, де можна бути собою. На переконання Хоао, молоді важливо відкрити, що шлях до віри пролягає також через її обдарування, адже Бог «танцює у найглибшій глибині нашого єства вічною гармонією любові».
Молода лідерка молодіжного душпастирства з дієцезії Карабайльйо Емілі Мілаґрос розповіла про болісний період, коли за короткий час втратила багатьох найрідніших людей. Очолюючи молодіжну групу та підтримуючи інших, вона сама почувалася розбитою, але довго боялася виявити слабкість. Поворотним моментом стало усвідомлення, що лідери також потребують пастирської опіки та підтримки братів і сестер у вірі. Емілі поставила перед Святішим Отцем глибоке запитання, актуальне для багатьох молодих душпастирів: як навчитися не лише супроводжувати інших, а й смиренно приймати супровід у власних ранах, не відводячи погляду від Хреста.
Емілі Мілаґрос, молода лідерка молодіжного душпастирства з дієцезії Карабайльйо
Молода черниця зі Згромадження Сестер Урсулинок Дочок Марії Непорочної Лусбінда Рамос Суріта пригадала, як після раптової смерті матері впала у глибоку депресію й віддалилася від Церкви, будуючи суто земні плани на майбутнє. Провидінним поворотом стало запрошення рідного брата на зустріч, яку організували сестри урсулинки на тему покликань, де замість докорів дівчина зустріла «розпростерті обійми Отця» і закохалася в Христа. Сьогодні, працюючи з молоддю, яка часто вважає своє життя зламаним і непотрібним Богові, сестра Лусбінда попросила Папу звернутися зі словом надії до тих, хто боїться відповісти на Божий поклик і сумнівається, що Господь здатен написати щось величне з їхньої історії.
Чого шукаєте?
Розпочинаючи роздуми, Лев XIV пригадав зустріч перших учнів із Христом, коли Іван Хреститель вказав їм на «Агнця Божого» (пор. Ів 1, 36). Побачивши, що вони йдуть слідом, Ісус обернувся й запитав: «Чого шукаєте?» — запитання, яке, за словами Папи, Господь сьогодні ставить кожному молодому серцю. «Яке чудове запитання! Це перші слова, які Ісус промовляє в цьому Євангелії. Я хотів би, щоб кожен із вас сприйняв це запитання так, ніби Ісус звертається саме до вас сьогодні: чого ти шукаєш? Що сподіваєшся знайти? На що сподіваєшся в житті?» — звернувся до молоді Святіший Отець.
Продовжуючи, Наступник святого Петра зазначив, що допомогти зрозуміти цей пошук може слово «пристрасність». Це слово окреслює те, що ми любимо, що оживляє наш ентузіазм та спонукає віддавати найкраще, що маємо. Однак слово «страсті» також нагадує про страждання, яке гасить наше бажання прямувати далі. «Деякі молоді люди відчувають самотність, навіть коли їх оточують інші люди. Інші переживають біль від втрати або невизначеність щодо майбутнього. Часом ми запитуємо себе, чому Бог допускає певні події або чому Він, здається, мовчить саме тоді, коли ми найбільше потребуємо Його», — зауважив він.
Розмірковуючи про страждання, Святіший Отець нагадав, що й сам Ісус знав темряву болю та вигукнув з хреста: «Боже мій, чому ти мене покинув?». Попри страждання, Христос не прагнув самого хреста, а прагнув нашого спасіння, перетворивши через Свою самовіддачу знаряддя смерті на прояв непереможної любові. «Дорогі юнаки і дівчата, коли ви страждаєте, звертайтеся до Ісуса. Не бійтеся відверто розмовляти з Ним, навіть коли вам важко підібрати слова для молитви. Він знає наші сльози та запитання, на які ми ще не маємо відповідей. Шукайте також товариства тих, хто любить вас: деякі страждання потребують часу та простягнутої руки допомоги», — наголосив Папа та закликав молодь шукати й цінувати «істинне, добре і прекрасне».
Розрізняти голос Господа
Коментуючи діалог Ісуса з двома учнями, Лев XIV звернув увагу на простоту Господньої відповіді: «Прийдіть і подивіться». Христос не пояснював заздалегідь усіх викликів майбутнього шляху, адже для початку віри достатньо просто відгукнутися на Його запрошення бути поруч. «Ось так починається покликання — це друге слово, яким я хотів би поділитися з вами. Усі ми запитуємо себе, що робити зі своїм життям і кому слід віддати найкраще, що в є в нас. Є відповіді, які ми відкриваємо лише тоді, коли наважуємося йти разом з Ісусом», — вів далі він.
Папа розвіяв страх про те, що слідування за Богом означає втрату власних мрій чи повноти життя. Нагадавши застереження Бенедикта XVI, що «зло завжди є отруйним», він наголосив: гріх, який завдає шкоди, не здатен зробити людину щасливою, тоді як Господь Сам вклав у серце прагнення любити й бути щасливим і бажає його здійснення.
Проводячи паралель між покликанням перших учнів і свідченнями юнаків та дівчат у Лімі, Лев XIV зауважив, що кожен шлях до Христа бере початок із простого запрошення — від друзів, через служіння або живий приклад інших. Тому, за його словами, надзвичайно важливо вчитися розрізняти в цих моментах голос Господа. «Отож, дорогі юнаки і дівчата, знаходьте хвилини тиші перед Пресвятими Дарами, щоб зустрітися з Ним. Розповідайте Йому про свої плани і дозвольте Його слову ставити вам запитання. Не бійтеся запитувати Його, чого Він очікує від вас», — заохотив зібраних Святіший Отець.
Окремо Папа підтримав юнаків і дівчат, які через власні помилки думають, що вже пізно починати заново. Наголосивши, що Ісус знає історію кожного і далі запрошує до спільної дороги, він заохотив зробити можливий уже сьогодні крок довіри, адже «часто Господь показує нам шлях тоді, коли ми йдемо ним».
Дружба з Христом
Звернувши увагу на євангельську деталь про те, як учні залишилися з Ісусом і пам’ятали навіть точну годину тієї зустрічі (близько четвертої пополудні), Папа підкреслив: так розпочалися взаємини, що зростали з кожним кроком. Розмірковуючи про це, Святіший Отець перейшов до третього ключового слова — дружби. Нагадуючи про слова Христа на Тайній Вечері «Я назвав вас друзями» (Ів 15, 15) та про найбільшу любов, явлену на Голготі, Лев XIV наголосив, що і наше покликання міцніє тоді, коли ми вчимося залишатися близькими до Господа, ділитися з Ним радістю й турботами та втілювати цю дружбу в щоденному житті. «Наша дружба зі Христом також народжує більш справжню дружбу з іншими — таку, яка щиро шукає їхнього добра, вміє прощати і залишається вірною у часи труднощів. Яка це краса — знаходити друзів, які допомагають нам зростати і наближають нас до Бога», — зауважив він.
Продовжуючи свої роздуми, Папа наголосив, що Церква народжується і живе з дружби зі Христом, у цьому контексті є важливою братерська підтримка у спільноті. Кожен потребує когось, хто вислухає, підбадьорить у хвилину слабкості чи просто побуде поруч. Звертаючись зокрема до тих, хто очолює молодіжні групи й супроводжує інших, він закликав не намагатися завжди здаватися сильними, а дозволяти іншим подбати про себе. Нагадавши про Ісуса, Який у Гетсиманському саду прагнув підтримки Своїх друзів у годину тривоги, Наступник святого Петра заохотив молодь не боятися ділитися своїми скорботами та шукати необхідної підтримки.
На завершення євангельських роздумів Святіший Отець пригадав приклад апостола Андрія, який після зустрічі з Ісусом одразу пішов шукати свого брата Симона, сказав йому: «Ми знайшли Месію» (Ів 1, 41) — і привів до Вчителя. Папа закликав молодь чинити так само, особливо пам’ятаючи про тих, хто переживає важкі часи, адже навіть один жест дружби здатен змінити хід життя. Він заохотив юнаків і дівчат не боятися говорити про Ісуса та свідчити власним життям про те, яким благом для них є дружба з Ним.
Господь «нічого не забирає»
Наприкінці роздумів Святіший Отець закликав молодь прислухатися до запрошення Ісуса й наважитися піти за Ним, повторивши слова Бенедикта XVI про те, що Господь «нічого не забирає, а натомість дає вам усе». «Довіртеся Христу! Довіртеся Йому так, як довірилися б справжньому другу — тому, хто знає вас, любить вас і ніколи не покидає вас. Ця довіра щодня поглиблюватиме вашу дружбу з Ним», — наголосив Наступник святого Петра. Підсумовуючи, Папа ввірив молодь заступництву Пресвятої Діви Марії та святих Перу. Після цього він запропонував присутнім разом промовити коротку молитву:
Ісусе, я довіряю Тобі.
Ісусе, я довіряю Тобі.
Прийди, Господи Ісусе!
Прийди до мого серця,
прийди до моєї родини,
прийди до моєї спільноти.
Прийди скоріше, Господи!Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
