СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВеликий Четвер 2019 року з Папою Франциском
У ці дні, що випереджують празник Христового Воскресіння за григоріянським календарем, погляд католиків усього світу звернений до Риму, де богослуження «Пасхального Тридення» очолює Вселенський Архиєрей.
Богослуження «Пасхального Тридення» розпочинаються у Великий Четвер ввечері й закінчуються урочистою Службою Божою в празник Воскресіння. Також і Рим дедалі більше наповнюється побожними паломниками, які прибувають сюди, щоб разом із Святішим Отцем взяти участь у покутничих богослуженнях, а в неділю вранці — в урочистій Воскресній Святій Літургії.
Свята Меса із Чином освячення мира
У Великий Четвер в особливий спосіб пригадуємо встановлення Святих Таїнств Священства та Пресвятої Євхаристії. 18 квітня 2019 року, вранці у ватиканській базиліці святого Петра Папа очолив урочисту Службу Божу з чином посвячення мира, в якій взяли участь кардинали, єпископи та священики, як дієцезальні, так і ченці, що виконують своє душпастирське служіння в Римі. Ця спільна відправа є знаком єдності між Папою — Пастирем Вселенської Церкви та його братами у священстві. На закінчення богослужіння Святіший Отець так, як цього дня робить також і кожний дієцезальний єпископ, поблагословив святе миро, яке вживають для виконування Святих Таїнств Хрещення, Миропомазання, Священства, та єлею для Святого Таїнства Оливопомазання хворих і вмираючих. Під час цієї відправи священики відновили свої священичі присяги.
На шляху до слідчого ізолятора міста Веллетрі
Ще одну посну відправу — богослужіння «На Господній Вечері» — Папа звершить у слідчому ізоляторі міста Веллетрі поблизу Риму, вмиваючи ноги 12-ом ув’язненим. Цей зворушливий обряд звершується на спогад Тайної Вечері, під час якої Ісус вмив ноги дванадцятьом апостолам. Це вже вп’яте Святіший Отець відправлятиме це богослуження в місцях позбавлення волі.
В богослуженні візьмуть участь затримані та тюремний і цивільний персонал установи. Слідчий ізолятор у Веллетрі є великою структурою, в якій утримується 577 осіб, позбавлених волі, 50 з них — це ув’язнені. Установа складається з двох запобіжних секцій, відділом для колишніх співробітників правосуддя та відділом для психічно хворих злочинців. 60 % позбавлених волі є іноземцями.
Від 2016 року за розпорядженням Папи Франциска обряд вмивання ніг не обмежується тільки чоловіками та хлопцями, а в ньому дозволено брати участь також і жінкам.
Папа на Святій Месі мира: Помазані, щоб помазувати інших
Звертаючись з нагоди Великого Четверга до священиків, які 18 квітня 2019 року зібралися навколо свого єпископа в базиліці Святого Петра на Святу Месу мира, Папа Франциск закликав їх не забувати, що євангельським прикладом для наслідування є ті люди, яких Господнє помазання підводить та оживотворяє.
Натовп навколо Ісуса
У світлі розповіді святого євангелиста Луки про те, як Ісус у синагозі Назарету коментував пророцтво Ісаї, вказавши на те, що Він є його сповненням, Святіший Отець звернув увагу на те, що в Євангеліях часто зустрічаємо Ісуса, оточеного людьми. «Господь ніколи не втрачав цього безпосереднього контакту з людьми, завжди зберігав благодать близькості з народом у його цілості, так і з кожною людиною посеред натовпу», — сказав проповідник, звертаючи увагу на те, що так було від Його народження до хреста.
За словами Папи, термін «натовп» у Євангелії не є зневажливим, не йдеться про «анонімний збір» людей, адже коли вони взаємодіють з Ісусом, «натовп перетворюється». У цьому контексті Святіший Отець запросив застановитися над «трьома благодатями, якими відзначаються взаємини між Ісусом і натовпом».
Три благодаті
Першою з цих трьох, на яку звернув увагу проповідник, є благодать слідування за Ісусом. За його словами, люди ходили за Ісусом поза якимись розрахунками, без умов. Це контрастує з «дріб’язковістю» учнів, ставлення яких до цих людей межує із жорстокістю, коли вони пропонують відпустити їх голодними. «Тут, мені здається, — зазначив Папа, — почався клерикалізм: у тому прагненні подбати про хліб для себе й про власні зручності, не думаючи про людей». Ісус рішуче відтинає цю спокусу, відповідаючи: «Дайте ви їм їсти».
Другою благодаттю, яку отримує натовп, йдучи за Ісусом, за словами Святішого Отця, є «радісний подив». Люд подивляв Ісуса, Його чуда, людям подобалося вітати Його на вулицях міста, а Господь, у свою чергу, захоплювався вірою людей, втішався нею.
Врешті, благодать розрізнення. Люд розпізнавав, що Ісус говорить «повновладно». В той час, як законовчителі та фарисеї дискутували з Ним, натовп визнавав авторитет Ісуса, «силу Його навчання, спроможну досягати серця, і той факт, що злі духи корилися Йому».
Чотири великі групи
Поглиблюючи це євангельське бачення натовпу, Папа звернув увагу на те, що пристосовуючи до Себе уривок з пророка Ісаї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю», Ісус вказує на чотири групи «упривілейованих» адресатів Його помазання: убогі, полонені, сліпі та утиснені.
Убогі (по-грецьки ptochoi) — це ті, які схилені, як жебраки, що нахиляються, просячи. Чи бідна вдова, що своєю пожертвою в храмі привернула увагу Ісуса, Який доброзичливо поглянув на її незначність. Саме завдяки їй Ісус сповняє «місію звіщати Добру Новину вбогим», хоч вона, щедра жінка, навіть, і не здогадується, що з’явилася в Євангелії.
Сліпців представляє, зокрема, жебрак Вартимей, який отримавши зір, пішов за Ісусом. «Помазання погляду! Нашого погляду, якому Ісусові очі можуть повернути ту ясність, яку може дати лише безкорислива любов, ясність, яку викрадають корисливі чи банальні картини, якими переповнений світ», — зазначив Святіший Отець.
Коли йдеться про утиснених, святий Лука використовує термін «tethrausmenous», що містить корінь «травма». Цього достатньо, щоб згадати притчу про доброго самарянина, який намастив оливою рани чоловіка, побитого розбійниками. «Помазання пораненого Христового тіла! В цьому помазанні — ліки від усіх тих травм, які залишають людей, родини та цілі народи поза грою, немов виключених і небажаних, на узбіччі історії», — сказав Папа.
Врешті, полонені — це військовополонені, «aichmalotos», приведені під вістрям списа. «Сьогодні ж, — зауважив проповідник, — міста потрапляють у полон не так під вістрям списа, як через вишуканіші засоби ідеологічної колонізації. Лише помазання нашою культурою, сформованою працею та мистецтвом наших предків, може визволити наші міста від цих нових форм рабства».
Приклад для священиків
«Переходячи до нас, дорогі браття священики, ми не повинні забувати про те, що нашим євангельським прикладом є отой люд, той натовп із конкретними обличчями, яких підводить і оживляє Господнє помазання. Це вони доповняють та вчиняють дійсним помазання Святого Духа в нас, що були помазані для того, щоб помазувати. Помазані, щоб помазувати. Ми були вибрані з-поміж них і без побоювань можемо ототожнюватися з цим простим людом», — вів далі Святіший Отець. Відтак, пояснюючи, доповнив свої роздуми:
«Ми, священики, є тим убогим, і хотіли би мати серце бідної вдови, коли даємо милостиню й торкаємося руки жебрака, дивлячись йому у вічі. Ми, священики, є Вартимеєм, і кожного дня підводимося на молитву, просячи: „Господи, щоб я міг бачити!“. Ми, священики, в якийсь момент нашого гріха є чоловіком, до смерті побитим розбійниками. І першими прагнемо опинитися в співчутливих руках Доброго Самарянина, щоби потім своїми руками виявляти співчуття до інших».
Помазані вірою свого народу
Папа розповів, що коли уділяє миропомазання чи свячення, то щедро виливає миро на чоло та руки помазуваних, адже так, за його словами, «відчувається оновлення власного помазання». Це вказує на те, що «ми не є розподілювачами олії в пляшці», але помазуємо, «роздаючи себе самих, своє покликання та серце».
«Помазуючи, ми наново отримуємо помазання вірою та любов’ю нашого народу. Помазуємо, забруднюючи руки, доторкаючись до ран, гріхів, нужди люду; помазуємо, отримуючи аромат на свої руки, торкаючись до їхньої віри, надії, любові та великодушності беззастережної самопожертви, яку чимало достойників вважають забобонністю. Той, хто навчиться помазувати та благословити, оздоровиться від дріб’язковості, зловживання та жорстокості», — підсумував Святіший Отець.
Подарунок книги проповідей від Папи
Опісля проповіді та богослужіння, священикам, які взяли участь у Святій Месі мира в базиліці Святого Петра у Ватикані, Папа Франциск подарував книжку, як знак заохочення до витривалості на дорозі служіння. «Наші труди цінні для Ісуса. Проповіді на Святих Месах мира», — під таким заголовком Ватиканське видавництво зібрало разом сім проповідей, виголошених Святішим Отцем протягом його понтифікату, включаючи цьогорічну. Збірка може стати корисним засобом для роздумів над символічним значенням священичого помазання.
Ось перелік цих проповідей: «Пастирі, що пахнуть вівцями» (2013), «Помазані єлеєм радості» (2014), «Наша втома підноситься до Отчого Серця» (2015), «Свідки й служителі милосердя» (2016), «Радісне звіщення» (2017), «Близькі з Божим людом» (2018), «Помазані, щоб помазувати» (2019).
Папа Франциск: Братерство завжди є смиренним, воно є служінням
Служіння: ось правило, яке нам залишив Ісус. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси «на Господній вечері», яку він у четвер, 18 квітня 2019 року, відслужив у в’язниці в місті Веллетрі поблизу Риму.
Коли Єпископ Риму прибув до пенітенціарної установи, його зустріли Директор Марія Доната Янантуоно, Віце-директор Пія Пальмері, Комендант пенітенціарної поліції Марія Луїза Абоссіда та капелан о. Франко Дам’янте. Привітавшись з представниками персоналу, поліції та в’язнів, в актовому залі закладу він очолив Євхаристійне богослуження.
Повнота влади і жест невільника
На початку проповіді, сказаної експромтом, Папа зазначив, що кілька днів тому отримав листа від декого з-поміж ув’язнених, які не мали змоги брати участі в цій зустрічі. «Під час цієї молитви, — підкреслив він, — відчуваю глибоку єдність з усіма: з тими, хто є тут, і з тими, кого немає».
Переходячи до роздумів над прочитаним євангельським уривком, проповідник вказав на те, що євангелист стверджує, що Ісус «знаючи, що Отець все віддав у Його руки», тобто, маючи всю повноту влади, «починає вмивати ноги». А це була чинність невільників, які в час, коли «не було асфальту на дорогах», обмивали ноги гостям, що приходили на обід чи відвідини.
«Й Ісус робить це: вмиває ноги. Робить жест невільника: Той, хто мав повноту влади, бувши Господом, робить чинність раба. А тоді радить всім: „Робіть і ви так само між собою“, тобто, служіть одні одним, будьте братами в служінні, а не в амбітності того, хто панує над іншим, топчеться по іншому…», — підкреслив Святіший Отець.
Братерство — це служіння
За словами Папи, Ісус заохочує не домінувати, а служити. Потребуєш чогось, якоїсь послуги? Зроблю тобі. Саме цим є братерство. Воно є «завжди покірним, готовим служити». «І я також зроблю цей жест, — сказав Святіший Отець, — бо Церква бажає, аби єпископ робив його кожного року, хоча б раз у рік, у Великий Четвер, щоб наслідувати жест Ісуса, а також зробити через приклад і для себе щось доброго, бо єпископ не є найважливішим, єпископ повинен якнайбільше бути слугою».
Найбільший повинен служити найменшому
Врешті, кожен з нас повинен бути слугою для ближнього, бо «таким є правило Ісуса і правило Євангелія». У цьому контексті проповідник нагадав, що коли учні сварилися між собою про те, хто між ними найважливіший, Ісус поставив у центрі дитину, навчаючи: «Якщо ваше серце не буде серцем дитини, ви не будете моїми учнями». А тоді звернув увагу на те, що володарі над народами панують над ними, «але не так нехай буде між вами», а хто почувається вищим, повинен бути слугою.
«Також ми всі повинні бути слугами. Так, в житті існують проблеми: сваримося між собою… але це повинна бути проминаюча річ, бо в нашому серці завжди повинна бути присутня ота любов служіння», — підкреслив Святіший Отець, закликавши: «Нехай же цей жест, який сьогодні зроблю, буде для нас усіх жестом, який допоможе нам дедалі більше бути слугами одні одним, ще більше друзями, ще більше братами у служінні».
Сказавши це, Папа здійснив зворушливий обряд вмивання ніг, обмивши їх 12 в’язням, дев’ятеро з яких — італійці, а інші троє — бразилієць, кот-д’івуарець та марокканець.
За матеріалами Vatican NewsПрес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
