СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Великого бажайте!» Владика Йосиф Мілян про патріарха Йосифа Сліпого
«Церква завжди має пам’ятати про патріарха Йосифа Сліпого, за нього молитися і до нього молитися! Тому сьогодні розпочатий беатифікаційний процес піднесення його на престол Католицької Церкви як праведного мужа, як душпастиря, достойного та святого архиєрея. Молімся за патріарха Йосифа Сліпого, молімся до Бога за Його прославу, бо так важливо Церкві піднести на престіл того, хто вірив, боровся і переміг», — до цього закликав владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, під час Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, яку він очолив з нагоди 130-ої річниці з Дня народження патріарха Йосифа Сліпого.
«Сидячи на санях та пишучи заповіт Божому люду та своєму народові, він добре пам’ятав, від кого прийняв жезл проводу його Церкви. Його дух не похитнувся навіть в умовах доброго готелю в Києві, де йому дозволили писати історію Католицької Церкви. Після каторжних умов в таборах Сибіру, працюючи з архівами, ця спокуса була надто великою. Але комфортні умови, відношення та особиста вигода не зламали його волі. Тому він написав правдиву та автентичну історію Католицької Церкви. Може, ворог думав, що він хоча б похитнеться у тому своєму науковому діянні, однак, ні. Бо за ним стояв народ, за ним стояла Церква переслідувана в Україні та вільна в діаспорі», — наголосив єпископ.
Підсумовуючи сказане архиєрей додав, що постать патріарха Йосифа Сліпого вчить нас бути відповідальними за свій народ, бути стійким у вірі та через молитву вистояти в усіх випробуваннях цього світу. «Одну людину можна зламати, як билинку в полі вітер, але народ, особливо той народ, за який ти береш відповідальність, зламати годі. Цього нас вчить історія».
Зі слова владики Йосифа Міляна з нагоди 130-ліття від дня народження патріарха Йосифа Сліпого:
«Його знаменитий Заповіт, який охоплює майже усі аспекти духовного, національного і суспільного життя, Заповіт усім на всякий час і на всякий період, головний і значущим для кожного українця і для кожного християнина — „Великого бажайте“.
Справді, чи бракувало патріархові величі, слави, визнання? Мабуть, ні. Попри те, що був 18 років у сталінських таборах, зазнав найгіршого приниження, страшних допитів і поневірянь по різних тюрмах та етапах. Система за всяку ціну пробувала зламати Первоієрарха. Він же став провідником Української Греко-Католицької Церкви після великого і славного мужа Церкви — митрополита Андрея Шептицького. І так було важливо зламати Первоієрарха, щоби зламати дух цілої Церкви, тоді переслідувану в Україні та вільну поза її межами. Так важливо було, щоби він поступився постулатами Євангелія і догмами своєї Церкви. Так було важливо, щоби зрадив Петрові, апостолові нових часів Папі, Апостольській Столиці і святому єднанню, за яке наша Церква упродовж цілої історії натерпілася дуже багато.
«Великого бажайте» — промовляв він до свого народу, щоби ми не змізерніли, щоби не шукали легкого хліба чи легких статків, щоби ми будували свій храм душі високо і гідно, правдиво і достойно на доброму фундаменті, на камені, яким є Христос.
«Великого бажайте». Дуже актуальним є цей заклик патріарха Йосифа Сліпого у 130-ту річницю його народження. Бо можемо проміняти постулати свого національного і духовного життя у контексті тих загроз, які зараз переживаємо. Можемо зневіритися і впасти у безнадію.
«Великого бажайте». І великий українець, велика українська людина, християнин, який має бути великим у заповідях, у любові, у прагненні досконалого життя, буде боротися за цю велич у храмі своєї душі через постійну працю над собою, пам’ятаючи, якою ціною здобував ім’я собі і своїй Церкві патріарх Йосиф Сліпий.
Якщо недавній ієрарх, який відійшов у потойбічний світ, блаженніший Любомир Гузар пробував упродовж життя бути людиною, то його попередник закликав шукати великого, бажати великого. А «бажати великого» значить трудитися, працювати, зміцнювати, вдосконалювати своє людське і християнське ім’я.
Тому найкращим нашим із вами дарунком у 130-ту річницю з дня народження патріарха Йосифа Сліпого буде наша праця над собою, над тим, щоби бути добрими і ревними християнами, будемо правдивими дітьми свого народу, будемо молитися і працювати над тим, щоби великий Бог дав нам єдність і зміцнив її поміж нами, особливо тоді, коли стоїмо перед можливою загрозою нашого державного і національного буття.
«Великого бажайте». Якщо будемо пам’ятати цей заклик патріарха Йосифа Сліпого, то не зміліє наш духовний храм, наше єство. Не зміліє наше християнство. Не зміліє наша національна і державна ідея. Бо ми маємо на чому будувати своє «завтра», ми маємо, за словами того ж патріарха Йосифа Сліпого, багато каменю, адже наша Церква і наша нація поклали гори трупів і море крові за єдність народу і Церкви, за єдність з Петром. Тож нехай мученики будуть правдивим міцним камінням, на якому збудуємо, за словами митрополита Андрея, свою рідну українську хату.
Щасти нам, Боже, у прагненнях шукати великого!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
