СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Важливішим є відчинити серце». Папа відкрив Святі Двері у римській в’язниці
Ніколи не втрачати надію. З таким заохочення Папа Франциск звернувся до в’язнив, відвідуючи в другий день різдвяних свят римську в’язницю, в якій він відчинив Святі Двері, символ Ювілею 2025 року, зосередженого на темі «Паломники надії».
«Перші Святі Двері я відкрив на Різдво в базиліці Святого Петра, але я хотів, щоб другі Святі Двері були тут, у в’язниці. Я хотів, щоб усі ми, хто тут перебуває, всередині і зовні, також мали можливість навстіж відчинити двері своїх сердець і зрозуміти, що надія не розчаровує», — сказав Папа Франциск, сидячи у колісному кріслі перед бронзовими дверима храму «Отче наш» у в’язничному комплексі «Rebibbia» у північно-східному передмісті Риму. У четвер, 26 грудня 2024 року, в свято Святого Стефана, Єпископ Риму прибув до пенітенціарного закладу, щоби відчинити двері надії для в’язнив, щоб принести надію ювілею тим, хто не зможе здійснити паломництво до базилік. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Нечуваний, але урочистий момент
Святіший Отець, одягнений у ризи червоної барви, декоровані мушлями, символом паломника, підвівся на ноги та шість разів постукав у двері, а далі повільним кроком переступив через поріг. Нечуваний в історії жест, вперше Папа відкриває Святі Двері не в базиліках, не у катедральному соборі, але у в’язничному храмі. Урочистий момент, майже так само, як відкриття два дні перед тим Святих Дверей базиліки Святого Петра. Разом з ним поріг переступили двоє мешканців закладу, чоловік і жінка, представники пенітенціарної поліції, священники. Далі розпочалося Євхаристійне богослужіння.
Відчинити навстіж серце
Папа Франциск виголосив проповідь, промовляючи експромтом, ще раз підкресливши, що його бажанням було змогти відкрити ці двері як символ надії саме тут. «Це гарний жест — відкрити, навстіж відчинити двері. Але ще важливішим є те, що він означає: відчинити серце», — сказав проповідник, підкреслюючи, що закам’янілі серця, замкнуті, не сприяють тому, щоб жити. І саме тому «благодать Ювілею полягає в тому, щоби відчинити» серця на надію, «яка не розчаровує». «Добре над цим роздумайте. Також і я про це роздумую, бо у важні хвилини хтось може подумати, що все, це кінець, що неможливо щось вирішити. Але надія ніколи не розчарує», — наголосив Святіший Отець.
Вхопитися за канат, щоб рухатися вперед
Папа зауважив, що йому подобається уявляти надію як якір, що вже при березі, а ми тримаємося за канат, щоб за його допомогою досягти безпечного місця. «Буває, що канат є важким, незручним, може покалічити руки… Але тримаємо його в руках із поглядом, зосередженим на березі, якір допомагає нам рухатися вперед. Бо завжди є щось добре, є щось, що маємо зробити далі», — сказав проповідник, вказуючи на другий елемент, яким є навстіж відчинені двері, насамперед, двері серця, бо «коли серце замкнене, воно камʼяніє».
«Дві речі хочу вам сказати. Перше: вхопіться руками за канат, прив’язаний до якоря надії. Друге: відчиніть навстіж двері серця. Ми відчинили ці двері навстіж, але вони є знаком дверей нашого серця. Бажаю вам чудового Ювілею. Бажаю Вам багато миру, багато миру. І кожного дня я молюся за Вас. Справді молюся. Це не метафора. Я думаю про Вас і молюся за Вас. А ви моліться за мене. Дякую», — підсумував Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
