«Україна залишається відкритою раною на тілі нашого континенту», — владика Богдан Дзюрах під час наукового симпозіуму в Мюнхені

СЛОВО

владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха у Німеччині та Скандинавії,
до учасників Міжнародного наукового симпозіуму на тему:
«Виклики війни Росії проти України й етичні принципи сталого миру в Європі»

(12 лютого 2024 року, м. Мюнхен (Німеччина))

Ваша Еміненціє, Високопреосвященний Кардинале,

шановні учасники цього симпозіуму,
дорогі сестри і брати у Христі,

це, що цей тиждень, на якому проходить всесвітньо відома Мюнхенська конференція з безпеки, ми розпочинаємо з нашого симпозіуму про етичні принципи сталого миру в Європі та відкриваємо сам симпозіум молитвою за мир, є дуже символічним. Роблячи це, ми висловлюємо нашу віру в те, що справжню безпеку і тривалий мир можна побудувати лише на основах, відкритих Богом, на принципах правди, справедливості, свободи та любові. Пам’ятаємо слова папи Бенедикта XVI з його останнього послання до Всесвітнього дня миру 2013 року, що «людина створена для миру» і поділяємо його переконання, що, врешті-решт, лише Бог може здійснити це «вроджене покликання людства до миру».

Сам Ісус обіцяв нам дар миру, коли звертався до апостолів напередодні Своїх страстей: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Ів. 14, 27). Водночас виконання цієї обіцянки пов’язане з людською співпрацею. Можна сказати, що Ісус дає нам Свій мир як дар і завдання водночас. Він закликає нас стати миротворцями і називає «блаженними» всіх, хто бореться за мир і працює для миру (пор. Мт. 5, 9). Святий Папа Іван Павло ІІ, чию молитву за мир ми читатимемо наприкінці цього набоженства, мав рацію, кажучи, що мир є даром Божим, ввіреним у руки людей.

У цьому контексті пригадується мені гасло, яке видніло на молитовному наметі на Майдані у Києві під час Революції Гідності. «Бог врятує Україну», — великими літерами написав невідомий активіст, а інша особа додала іншим шрифтом: «руками українців».

Сьогодні, як і тоді десять років тому, Україну рятують руки сотень тисяч українців, чоловіків і жінок, молоді та людей похилого віку, які мріяли про краще майбутнє для себе та своєї країни, а тепер цю мрію, ба навіть право на власне існування, змушені захищати на фронті, що вони й роблять із гідною поваги жертовністю. Якщо інші країни Європи сьогодні живуть у мирі та безпеці, то вони завдячують це мужнім серцям і невтомним рукам українців, які ризикують і дуже часто жертвують своїм життям, можливо, навіть і в цю годину. Не забуваймо цього!

Є також руки допомоги, які долучаються до рук наших захисників і роблять свій важливий внесок у порятунок України: руки солідарності мільйонів людей доброї волі в Європі та світі, які підтримують наш народ та вірно супроводжують його і щедро допомагають йому в боротьбі за гідність, справедливість і свободу. Ми, українці, дивимось на ці численні докази солідарності з глибокою вдячністю і хочемо висловити сердечну подяку Вам і Вашим церквам і народам.

На жаль, агресор ще не відмовився від своїх смертельних планів, тому просимо і надалі про підтримку, підбадьорюючи один одного словами св. апостола Павла: «А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити» (2 Сол. 3,13). Тиран сподівається, що ми, християни, і чесні люди світу, втомляться і перестануть творити добро, а він і його спільники зможуть продовжувати безкарно й безжально чинити свої злочини. Не даймо цьому статися! Натомість поміркуймо над тією рисою християнської та людської любові, яка називається «довготерпінням». У другому посланні до Коринтян св. Павло говорить нам, що «Любов довготерпелива», тобто «терпелива», «наполеглива». Тільки така вірна, стійка любов може і буде мати останнє слово в історії!

І, нарешті, є ще третій вид рук, якими Бог рятує і оберігає Україну і світ: руки, піднесені до неба в молитві. Ці руки, мабуть, найсильніші, тому що вони поєднують людське безсилля з божественною всемогутністю, щоб небо діткнулося землі. І там, де стикаються небо і земля, настає справжній міцний мир.

Як віруючі люди, ми запрошені до наполегливої молитви, як сказано в Псалмі 122 (121): «Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять. Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. Задля братів моїх друзів скажу я: Мир нехай буде в тобі!»

Дорогі брати і сестри, дорогі друзі! Нині Свята Земля охоплена полум’ям кривавого конфлікту. Також Україна залишається відкритою раною на тілі нашого континенту. У світі є ще багато інших конфліктів, деякі з яких тривають роками та завдають нескінченних страждань. Своєю любов’ю ми хочемо обійняти всіх невинних і страждаючих, а сильне волання багатьох людей про справедливість, свободу і мир ми хочемо зробити нашим власним і принести його Богові у молитві.

Нехай Бог вислухає наші молитви! Нехай Бог просвітить наш розум Духом Своїм! Нехай Господь додасть нашим словам пророчої переконливості та Своєю благодаттю зміцнить і супроводить нашу подальшу працю миротворців! Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії