СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Ватикані провели ювілейне 25-те засідання Папської академії «За життя»
25–27 лютого у Ватикані відбулося засідання Папської академії «Pro Vita» («За життя») на тему «Робоетика. Особи, машини і здоров’я». Представниками Української Греко-Католицької Церкви на цій зустрічі став о. Ігор Бойко, доктор морального богослов’я та експерт з біоетики, с. Юстина Голубець, ліцензіатка з біоетики, та Наталія Цюпка, студентка Папської академії Альфонсіана.
Мета семінару — надати інформацію про характеристики технологій у сфері робототехніки, а саме, завдяки тим, хто працює на місцях, виявляє і формує питання, що виникають у цій галузі, запропонувати з антропологічної та етичної точки зору деякі етичні критерії та, можливо, деякі рекомендації, які привернуть увагу до глобального виміру теми. Перша сесія (понеділок 25, вдень) зосереджувалася на сучасних технологіях і різних підходах до досліджень і розробок робототехніки. Друга сесія (вівторок 26, ранок) вивчила соціально-антропологічні наслідки, тобто, як робототехніка змінює способи пізнання і розуміння світу, сприйняття відносин і розуміння тіла і соціального співіснування. Третя сесія (вівторок 26, вдень) стосувалася етичних наслідків робототехніки в секторі охорони здоров’я.
Цьогорічна пленарна зустріч Папської Академії «За життя» у Ватикані розпочалася напрямними від Папи Франциска.
Драматичний парадокс
Привітавши учасників асамблеї із 25-річчям інституції, Святіший Отець підкреслив, що нам добре відомі труднощі сучасного світу. Дедалі більше розриваються мережі стосунків, поширюється тенденція замикатися в колі власних інтересів. Це веде до «драматичного парадоксу»: в той час, як людство отримало наукові й технічні можливості для «здобуття рівномірно розподіленого добробуту, відповідно до Божого доручення», стаємо свідками «загострення конфліктів та зростання нерівності».
«У дійсності, технологічний розвиток, з одного боку, дозволив нам вирішити проблеми, які ще кілька років тому здавалися нездоланними, і ми вдячні вченим за досягнення таких результатів; але з іншого боку — з’явилися труднощі та загрози, іноді, підступніші від попередніх. „Можливість зробити“ ризикує затьмарити того, хто робить, і для кого це робиться», — зауважив Папа, підкреслюючи, що технократична система, яка ґрунтується на критеріях ефективності, «не відповідає на найглибші запитання, які ставить перед собою людина».
Підступна загроза
Глава Католицької Церкви підкреслив, що техніка є характерною ознакою людини. Її не слід розуміти як чужу й ворожу силу, але як плід винахідливості людини, яка використовує його для забезпечення потреб. Водночас, сьогоднішній розвиток технічних можливостей приховує в собі небезпеку: замість того, щоб «дати людському життю засоби, які покращують дбання про нього», існує ризик «підпорядкувати життя логіці пристроїв, що вирішують про його цінність». Таким чином, «машина вже не обмежується тим, щоб самокеруватися, але починає керувати людиною».
Підвалини універсальної етики
За словами Папи, ми є свідками серйозної шкоди, яку «нашому спільному домові» завдає нерозсудливе застосування технічних засобів. Це вказує на важливість «глобальної біоетики», яка є вираженням усвідомлення «глибокого впливу екологічних та соціальних факторів на здоров’я й життя». Віруючі повинні зробити свій внесок у пошук загальноприйнятих критеріїв, що стануть орієнтирами для людей, на яких лежить відповідальність за прийняття рішень на національному та міжнародному рівнях. «Це означає також вступати в діалог, що стосується прав людини, чітко висвітлюючи також відповідні обов’язки. Вони, в дійсності, є тереном для спільного шукання універсальної етики», — зазначив Глава Католицької Церкви.
Виклики, пов’язані з розвитком технологій
Святіший Отець вказав на те, що сучасні можливості вручатися в життєдіяльність, накопичувати величезні обсяги інформації, спостерігати, а навіть і маніпулювати процесами діяльності мозку, мають величезні наслідки, «вони заторкують поріг біологічної особливості та духовної відмінності людини». Отож, слід наголосити, що «штучний інтелект, робототехніка та інші інновації» повинні бути застосовувані так, щоби причинятися до служіння людству й захистові нашого спільного дому, а не навпаки.
Поняття «штучний інтелект»
У цьому контексті Папа зауважив, що термін «штучний інтелект», хоч і «справляє враження», несе в собі двозначність, притемнюючи той факт, що «функціональний автоматизм» є «якісно далеким» від «людських прерогатив пізнання та діяння». Тож використання певних термінів може стати «суспільно небезпечним». Зрештою, за його словами, «вже є реальною загроза того, що людину буде технологізовано, замість того, щоб гуманізувати техніку». Бачимо, як так званим «інтелігентним машинам» поспішно присвоюють якості, які є виключно людськими.
«Ми повинні краще зрозуміти, що означають у цьому контексті інтелект, свідомість, емоційність, афективна спрямованість й автономність моральних дій. Штучні пристрої, які симулюють людські вміння, в дійсності, позбавлені людських якостей», — наголосив Святіший Отець, вказуючи на те, що необхідно з цим рахуватися, коли йдеться про регламентування їх використання, а також самих досліджень, прямуючи до «конструктивної та рівномірної взаємодії між людьми й найостаннішими версіями машин».
Людина є чимось більшим від органічних функцій
Глава Католицької Церкви зазначив, що дискусії між спеціалістами в цій сфері вказують на серйозність проблеми керованості алгоритмів, які опрацьовують величезну кількість даних. Серйозні етичні запитання ставить також можливість маніпулювання генетичним кодом і функціями мозку.
«В будь-якому випадку, спроба пояснити все, що стосується мислення, чутливості, людської психіки на основі функціонального підсумування її фізичних й органічних складових не враховує надзвичайність явищ досвіду й свідомості», — сказав він, наголошуючи на тому, що для глибшого розуміння цілісного виміру людини неможливо не зважати на переплетення різноманітних взаємин.
Відповідь, гідна викликів часу
За словами Святішого Отця, зупинитися на анахронічному концептуальному апараті, неспроможному належно дискутувати зі зміною понять, притаманною технологічній ері, не відповідатиме традиції Церкви. «Ми повинні ступити на шлях, рішуче розпочатий Другим Ватиканським Собором, який спонукає до оновлення богословських дисциплін та критичної застанови над взаєминами між християнською вірою та моральним діянням», — наголосив він, додаючи: «Наші зусилля будуть справою честі нашої участі в етичному союзі на користь людського життя».
Українська Греко-Католицька Церква на зустрічі
«Незабаром роботи стануть дедалі більше подібними до людей: але чи вони зможуть особисто приймати рішення? На сьогодні роботизована хірургія використовується для нескладних медичних втручань: та наскільки безпечними можуть бути більш складні операції за подібних обставин? Чи збір даних може зашкодити автономії та свободі людини? Ці та подібні питання розглядалися на засіданні Папської академії „За Життя“, яке проводилося 25–27 лютого 2019 року у Ватикані. Цього року відбулося 25-те засідання Папської академії, присвячене темі „Робоетика: люди, машини, здоров’я“», — поділилася своїми враження учасниця конференцій Наталія Цюпка.
Відтак Наталія Цюпка продовжила: «Понад 150 членів Академії з усього світу зібралися для того, щоб поміркувати над актуальними питаннями етики, які постають на тлі успішних досягнень у сфері роботехніки. З одного боку, роботи можуть бути доброю допомогою для людини. Їх дизайн і складність операцій, які вони можуть здійснювати, зростають у великій прогресії. Проте чи не становить такий успіх небезпеку для людини?
Еммануель Агіус, викладач морального богослов’я (Мальта), розглянув питання цінності та природи роботів, їх вплив на розвиток людини, ринок праці, систему охорони здоров’я та економіку в цілому. Подібна доповідь викликала низку запитань: чи мають роботи самосвідомість, чи можуть вони мати почуття та емоції, чи ми можемо приписувати їм поняття особи. На думку доповідача, коли ми зможемо з’ясувати онтологічні питання, хто є людська особа та що ми вкладаємо у поняття «робот», то зможемо ставити відповідні питання щодо належного вжитку роботів».
Роботи не замінять людської особи
Але чи можуть насправді роботи повноцінно замінити людину? Чи люди можуть бути справді щасливими, черпаючи плоди цього прогресу? На це запитання отець Ігор Бойко, член Папської академії «За життя» відповів таке: «Якщо роботи можуть стати допомогою та подарувати комфорт і більше часу для спілкування з родиною та друзями — однозначно ми можемо ствердити, що вони виконують свою місію. А в той час, якщо вони використовуватимуться щоб замінити людську особу, ми мусимо переглянути їх роль у нашому житті».
Окрім цього, отець Ігор Бойко на своїй facebook-сторінці зазначив: «Неймовірні враження від пережитого у Ватикані. Словами важко все передати, але зміни відбуваються неймовірно швидко, бо вже сьогодні ми маємо роботів, які можуть навчати людей англійської мови, працювати в ресторанах, нарізаючи продукти, опікуватися людьми похилого віку та спілкуватися з ними, розуміти настрій людей… Роботи і машини мають працювати для нас і покращувати наше життя. Мають нам допомагати. Є страх, що буде безробіття, тому що існує переконання, що люди це „машини“, які можуть бути замінені іншими машинами чи роботами. Роботи не вкрадуть роботу від людини, але люди будуть вибирати, чи віддавати свою роботу роботам і машинам, чи ні. Чи захочуть роботодавці звільняти своїх працівників і замінювати їх на роботі? Про ці та багато інших цікавих та важливих питань йшла мова цими днями у Ватикані».
Папська академія «Pro Vita»
Нагадаємо, що метою діяльності Папської академії «Pro Vita», заснованої святим Іваном Павлом ІІ, є «захист і підтримка цінності людського життя та гідності особи».
Для досягнення цієї мети, перед академією стоять завдання з міждисциплінарної перспективи досліджувати проблеми, що стосуються підтримки й захисту людського життя, виховувати до культури життя через відповідні ініціативи, ясно та невідкладно інформувати провід Церкви, наукові інституції та медичні організації, засоби комунікації та громадськість про найважливіші результати своїх досліджень.
Академія вивчає та досліджує різні аспекти, що стосуються дбання про гідність людської особи на різних етапах її існування, взаємопошани між статями та поколіннями, захисту гідності кожної окремої людини, пропагування якості життя, що інтегруватиме матеріальні та духовні цінності в перспективі справжньої «екології людини».
За матеріалами Наталії Цюпки та facebook-сторінки о. Ігоря БойкаПрес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
