СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Римі відкрили осідок Ради Єпископських Конференцій Європи
З нагоди перенесення осідку Ради Єпископських Конференцій Європи зі Швейцарії до Італії, кардинал П’єтро Паролін вказав на обширні напрямки діяльності цієї Ради, яка виражає глибоку єдність з Наступником апостола Петра та займається посиленням співпраці між європейськими єпископатами.
У п’ятницю, 21 червня 2024 року, у приміщенні Палацу Маффеї-Марескотті в Римі відбулося урочисте відкриття нового осідку Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE). Ця подія ознаменувала перенесення штаб-квартири Ради, після більш ніж п’ятдесяти років її існування, зі Швейцарії в Італію. Про це інформує українська редакція «VaticanNews».
Символічна близькість до гробів апостолів Петра й Павла
Урочисте відкриття очолив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, який у інтерв’ю для «Vatican News» пригадав мотив такого рішення — близькість до Папи та дикастерій Римської курії. «Це місце є зручнішим і краще відповідає потребам, але, крім того, воно також відповідає більш глибокому і символічному значенню, яке полягає в тому, щоб поставити цю глибоку єдність зі Святішим Отцем і з Престолом апостола Петра в центр діяльності Європейських Конференцій Європи», — зазначив кардинал Паролін.
У свою чергу, архиєпископ Ґінтарас Ґрушас, Голова Ради Єпископських Конференцій Європи, пригадав, що рішення про перенесення осідку було ухвалене під час минулорічного засідання Ради на Мальті. За його словами, коли CCEE була заснована, Європа фактично була розділена навпіл між Сходом і Заходом, і єпископи з усього континенту шукали нейтральне місце для зустрічей. Офіси секретаріату спочатку були відкриті в швейцарському місті Кур, а в 1997 році у Сент-Ґаллені.
Євангелізація та прищеплення духу миру в Європі
У своїй інавгураційній промові Державний Секретар Святого Престолу нагадав, що природа ССЕЕ, яка полягає у «посиленні співпраці між європейськими єпископатами у світлі досвіду ІІ Ватиканського Собору», покликана сьогодні «набути обличчя синодальності, тобто Церкви, яка, відштовхуючись від євангельського слова істини, виходить назустріч чоловікам і жінкам нашого часу». Зокрема, через «зобов’язання євангелізації, якій ніколи не повинно бракувати свідчення істини, особливо в наш час, який, здається, більше не розуміє трансцендентної об’єктивності істини, зводячи її до простого суспільного консенсусу та миттєвих почуттів».
За словами кардинала Пароліна, зусилля Ради Єпископських Конференцій Європи спрямовані на обширні напрямки церковної спільності, душпастирської допомоги та екуменічного поштовху, щоб відповісти на великі виклики сьогодення: «Згадаймо про проблему секуляризації та євангелізації, яка тривожно присутня в Європі. Але також і про мир. Нам необхідно досягти успіху в прищепленні духу миру в цій Європі, яка виявилась настільки розділеною», — закликав він.
До Ради Єпископських Конференцій Європи входять очільники 33-х католицьких єпископатів Європи, архиєпископи Люксембурга та Монако, маронітський архиєпископ Кіпру, Ординарій Кишинівський, єпарх Мукачівський та апостольський адміністратор Естонії. Сьогодні її очолює Вільнюський архиєпископ Ґінтарас Ґрушас, Голова Єпископської Конференції Литви. Україну в Раді представляють три ієрархи: Глава Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України та єпарх Мукачівський. У пленарній асамблеї беруть участь очільники єпископатів або їхні делегати. Крім того, протягом року проводяться різні тематичні зустрічі, що збирають відповідальних у єпископатах за різні напрямки служіння та душпастирства.
