«У наших серцях ми принесли сюди велику любов до рідного народу», — владика Богдан Дзюрах на прощі українців в Альтеттінгу

26 вересня 2022

«Вітаю вас усіх в цьому найбільш відомому Марійському центрі Німеччини, де ми сьогодні зібралися як діти Божі і приносимо до своєї неньки наші зболені серця, наші зранені душі, наші повні надії і очікування сподівання. Наші очікування і сподівання, які ми скеровуємо не до людей, але до Господа Бога за посередництвом Пресвятої Богородиці». Такими словами 24 вересня 2022 року звернувся до паломників в м. Альтеттінг апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах.

«У наших серцях ми принесли сюди велику любов до рідного народу», — владика Богдан Дзюрах на прощі українців в Альтеттінгу

У своїй проповіді єпископ, беручи до уваги євангельські тексти суботи перед Воздвиженням чесного і животворящого Хреста Господнього, акцентував на тому, що споглядаючи на Господній хрест, ми вчимося від нього найбільшої мудрості, найбільшої науки — вірної аж до кінця любові. Про це розповідає пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та країнах Скандинавії.

Наука Божа і наука диявола

Проповідник зауважив, що коли людина керується в своєму житті Божим словом то вона не чинить діл, які походять від диявола. А відтак владика Богдан звернув увагу на події війни в Україні. «Якби агресор зрозумів і прийняв науку євангельську, він би ніколи не наважився робити кривду сусідньому народові, розпинати невинних, вбивати дітей, насилувати жінок, нищити нашу землю. Але гординя і гріх засліпили їхні серця і душі. І вони поводяться, як діти диявола. Ми тут зібрані як діти Божі хочемо пригадати собі і утвердити себе в науці перемоги, в науці Христа, в науці любові», — сказав єпископ.

«Нашою провідницею в тій школі Христа, в школі Божої любові є сьогодні Пресвята Богородиця, яка стояла під хрестом, яка збагнула суть Божої науки і тому стала найкращою учителькою, яка хоче нас вчити мудрості Христа — мудрості Божої любові», — мовив владика, звертаючи погляд прочан до постаті Богородиці, ставлячи її за приклад до наслідування.

Хто живе у Божій любові, той непереможний

Роздумуючи над виміром Божої любові, апостольський екзарх окреслив перспективу її вибору людиною. «Вічне життя може дати тільки вічний і живий Бог. І тому нам треба здійснювати у нашому житті найважливішу заповідь любові — любити нашого Господа Бога усім своїм серцем, усією своєю душею, усією думкою своєю і всіма силами. Коли так будемо жити, коли будемо на перше місце ставити життя любові до Бога, тоді наша любов до себе самих, до наших ближніх, до нашої Батьківщини і навіть до ворогів, буде здоровою і всеперемагаючою», — сказав проповідник і додав, що Бог огортає своєю любов`ю всіх без вийнятку людей, а особливо тих, які живуть в темряві гріха, бажаючи їм навернення і спасіння.

«Ми бачимо, що ворог нашого народу мобілізує всі свої ресурси: земні, людські, військові, щоб стерти наш народ з лиця землі. Але ми уповаємо не на людські сили, але на Божу поміч, на Божу благодать. І віримо, що той, хто тримається міцно Бога, хто намагається жити і живе в Божій любові, є непереможений. Навіть коли його вб’ють, заберуть йому земне життя, він з вічності буде продовжувати своє діло, долаючи темні сили гріха, агресії і ненависті на цій землі. І остаточно ці темні пекельні сили відступлять, будуть переможені», — підкреслив єпископ, відзначаючи жертвенну любов наших захисників, котрі ціною власного життя боронять Україну. А відтак владика Богдан закликав молитися за наших воїнів, дякувати Богові за них та просити за молитвами Богородиці для них сили витривати у любові, не дати огорнути себе темряві ненависті, помсти, сліпої агресії. Натомість, перемагати зло добром, любов’ю, Божою силою.

Господь сам зазнав людської любові на Хресній дорозі

Продовжуючи тему науки Божої любові, яку осягаємо через споглядання Господнього хреста, архиєрей запросив вірних роздумати над постаттями жінок, які супроводжували Ісуса на хресній дорозі, та над постаттю Киринея, який ніс хрест на Голгофу. «Господь Ісус, виявляючи любов Божу до людини, сам, як стражденна, зневажена, принижена людина досвідчив на своїй хресній дорозі людської любові, людської підтримки, людської розради. Спершу це були жінки, що йшли спільно з Ним хресною дорогою. Вони не могли зупинити цього беззаконня, насилля, що чинилося над їхнім вчителем. Але вони були і просто плакали, співчували. Ті сльози промовляли і кликали до неба, щоб Ісус витримав свій шлях, щоб виконав до кінця Божу волю, щоб витримав в любові».

«Скільки сліз сьогодні ллється на нашій українській землі. По наших обличчях і по наших серцях течуть сльози співчуття і милосердя. Це є знак нашої щирої любові. Але далі Симон з Киринеї помагав Ісусові нести хрест. Він мав свої плани, повертався з поля, робив свої справи, але раптом все змінилося. Обставини примусили його прийняти на свої рамена хрест. І він не відступив, не втік. Він прийняв той хрест і багато не говорив, він просто підставив своє плече та терпеливо ніс хрест разом з Ісусом на Голгофу», — сказав проповідник і, повертаючись до подій в Україні, продовжив: «Так багато людей, народів, держав сьогодні не відвернулися від України. Не залишили наш народ самотнім сам на сам з агресором, підставили своє плече, прийняли на себе удар, несуть на собі наш хрест нашої національної Голгофи».

Також владика Богдан наголосив усім присутнім на тому, що ми молимося, щоби Господь дав мудрість всім провідникам тих країн, які стоять по стороні світла і добра, щоб вони не дали себе розбити, налякати, шантажувати. Але, щоб справді залишилися вірними аж до кінця.

Любов до власної Батьківщини

Говорячи про Марію як про приклад дарування любові своєму страждаючому Синові, апостольський екзарх провів паралель між любов’ю українців до своєї страждаючої Батьківщини. «У наших серцях ми принесли сюди велику любов до рідного народу. І хоч ми тілесно перебуваємо тут, я переконаний, що духом ми є в Україні. Там на Сході хочемо потішити кожну людину, яка втратила своїх рідних і близьких. Хочемо пригорнути до серця кожну людину, яка зараз ховається в підвалах чи бункерах від бомбардувань. Хочемо огорнути молитвою наших полонених і людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Своєю любов’ю огортаємо рідний край, наших священників-капеланів, захисників і весь народ», — сказав єпископ.

Також владика Богдан звернув увагу на важливість вдячності за отриману любов, говорячи про біженців з України. «Багато з тут присутніх, особливо ті, що є новоприбулими біженцями з України, мають нагоду для вдячності. Бо ми відчули на собі ту підтримку місцевого населення німецького народу, який, співчуваючи нам, відкрив не тільки кордони, а відкрив свої домівки і свої серця. Усім цим людям за їхні великі і найменші прояви любові, милосердя та солідарності з нами ми хочемо сьогодні дякувати Богові і молитися за них, щоби Господь своєю десницею їм винагородив за їх доброту тут на землі, а ще більше колись у вічності», — мовив архиєрей.

Господній хрест — знамено перемоги

На завершення своєї проповіді владика Богдан запевнив усіх присутніх у перемозі над ворогом, коли будемо уповати на Господа. «Господній хрест — знамено перемоги. Коли вперше він був поставлений на горі Голгофі, світ огорнула темрява і здавалося, що зло тріумфуватиме над всім, що чисте, добре і святе. Проте, ця темрява була короткою, бо хрест Господній став передвісником Воскресіння, став знаком спасіння. Сьогодні субота, вчора п’ятниця, завтра день Пасхи — Воскресіння. Сьогодні субота — день очікування, день віри і день витривалої молитви. Ми молимося сьогодні всі разом за мир в Україні, за наших захисників, за себе особисто, щоб Божа любов усіх нас кріпила, щоб наша надія не маліла. А наша віра в перемогу принесла свої плоди. Як каже святий Йоан: „І ось та перемога, яка перемогла світ — віра наша“. Нехай Господь за молитвами Пресвятої Богородиці дарує нам цю перемогу. Нам і нашому народові. Амінь!»

Після Літургії відбувся процесійний хід до каплиці Благодаті, де паломники молилися Молебен до Пресвятої Богородиці, а відтак кожен міг особисто помолитися біля чудотворної фігури «Чорної Мадонни».

Довідка

Девіз міста Альтеттінг сьогодні звучить так: «Altötting. Herz Bayerns — Shrine of Europa», що в перекладі означає «Альтеттінг. Серце Баварії — святе місце Європи». Причина цього — у місцевій каплиці Милосердя (Gnadenkapelle Altötting), де зберігається святиня католицького світу, дерев’яна статуя Чорної Мадонни.

З моменту своєї побудови каплиця Милосердя користувалася постійною увагою правителів Баварії. Серця практично всіх королів Баварії — від раннього Середньовіччя до кінця XIX століття — поховані у цій капелі. Мабуть, ще й тому Альтеттінг називають серцем Баварії.

Згідно із переказами, у 1489 році статуя цієї Мадонни, вирізана з липи, повернула до життя хлопчика, який потонув у річці. З того часу, як сталося це диво, щороку сотні тисяч католиків вирушають до неї, щоб схилити коліна та помолитися. Паломництво до Чорної Мадонни здійснювали і Римські архиєреї. Зокрема, 1980 року Альтеттінг відвідував святий папа Іван Павло II. А за тридцять років тут побував і папа Бенедикт XVI — уродженець цих місць.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ