СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Львові працівники Патріаршої курії вшанували пам’ять Блаженнішого Любомира
26 лютого у Львові працівники Патріаршої курії та Патріаршого дому вшанували пам’ять Блаженнішого Любомира з нагоди 87-ї річниці від дня його народження. Панахида відбулася в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Після молитви працівники переглянули фільм «Любомир. Бути людиною».
Отець Петро Іськів пригадав усім присутнім цікаві факти з біографії Блаженнішого Любомира.
«Життя Блаженнішого Любомира було дуже динамічним, бо він часто переїжджав з однієї країни в іншу. Сама його постать Блаженнішого Любомира є однією із найсвітліших в історії УГКЦ і стоїть в одному ряді з митрополитом Андреєм, патріархом Йосифом Сліпим та кардиналом Мирославом Іваном Любачівським. У його житті маємо підтвердження, що Бог об’являє себе через життя окремих людей», — зауважив о. Петро.
Священник поділився своїми дитячими спогадами про зустріч зі старцем: «Я мав досвід спілкування з Блаженнішим Любомиром на початку 90-х років. Ми приїжджали до нього в монастир „Студіон“, коли перебували в Римі. Він завжди любив з нами спілкуватися. Ми відчували від нього велику любов, завжди знали, що на Студіоні є маленька спільнота отців студитів, яку очолює о. Любомир і з радістю там на нас очікує».
Отець Василь Вільчик та п. Ірина Голота, колишні працівники секретаріату Блаженнішого Любомира, теж поділилися спогадами про співпрацю зі своїм керівником.
Священник підкреслив жертовність і відданість своєму покликанню кардинала Любомира. «Блаженніший Любомир остаточно втратив зір через те, що одразу після операції на очі полетів до Ватикану на конклав. Лікарі попереджали його про наслідки, що від перепаду тиску він безповоротно втратить зір. Однак він нічого не робив для себе, а завжди все робив для історії та для майбутніх поколінь. Став першим українцем, який обирав Папу», — розповів о. Василь.
Пані Ірина наголосила на управлінських якостях світлої пам’яті Любомира Гузара. «Як керівник, Блаженніший Любомир не був теплим маслом. Він був дуже вимогливим. Водночас був добрим і турботливим батьком. Я відчувала його любов. У приватних розмовах кликав мене „донцю“. Блаженніший Любомир був дуже уважним, міг жартувати і не соромився того, що буде виглядати смішним», — поділилася редакторка колишнього глави УГКЦ.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
