У Києві відбулася зустріч із засновниками «Неокатехуменальної Дороги» за участі владики Богдана Дзюраха

13 травня 2019

Великоднім привітанням «Христос воскрес!» трьома мовами — російською, церковнослов’янською та італійською — засновник «Неокатехуменальної Дороги» Франсіско (Кіко) Арґуельо розпочав зустріч з братами з неокатехуменальних спільнот країн колишнього СРСР, що відбулася в суботу, 11 травня, у столичному палаці «Україна». Представником Української Греко-Католицької Церкви на цьому заході став владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

У Києві відбулася зустріч із засновниками «Неокатехуменальної Дороги» за участі владики Богдана Дзюраха

Щоб зустрітися з Всесвітньою екіпою, відповідальною за «Неокатехуменальну Дорогу» — Кіко Аргуельо, о. Маріо Пецці та Асцен Ромеро, котра увійшла до складу екіпи після смерті Кармен Ернандес — до Києва приїхали близько чотирьох тисяч братів і сестер з України, Білорусі, Латвії, Литви, Казахстану, Росії, Грузії та Молдови, а також шістсот братів із Польщі. Серед учасників зустрічі, яка, як це прийнято на «Неокатехуменальній Дорозі», проходила як Літургія під головуванням ординарія Києво-Житомирської дієцезії єпископа Віталія Кривицького, взяли участь шість єпископів, — серед них і владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, владика Ніл Лущак із Мукачівської греко-католицької єпархії, — сто тридцять священиків, семінаристи шести міжнародних місійних семінарій «Redemptoris Mater», а також двох українських дієцезіальних семінарій, члени місій «Ad gentes» з України, Молдови, Естонії та Росії.

Оскільки — і це також традиція «Неокатехуменальної Дороги» — на будь-яких її заходах не може бути анонімних учасників, усіх їх перед початком представив відповідальний за «Неокатехуменальну Дорогу» в Україні о. Раймунд Пупковскі (йому, до речі, належала ініціатива цієї зустрічі). Вітаючи зібраних, він коротко сказав про історію та сьогодення Дороги, спільноти якої нині є у 135 країнах світу, навівши слова св. Папи Йоана Павла ІІ, про те, що «Неокатехуменальна Дорога» — це «дар для Церкви».

Звертаючись до присутніх, Кіко Аргуельо дав свідчення дії Бога в його житті, розповівши про історію свого навернення, яка почалась з пошуку відповіді на питання: «Чи існує Бог?».

«Усе це, — сказав Кіко, — Бог зробив понад п’ятдесят років тому для того, щоб я зараз був тут, перед вами. Адже Бог ще одвіку передбачив цю Дорогу християнського втаємничення.… Христос воскрес! І це спонукає нас йти і проголошувати Добру Новину мільйонам людей, які не знають Бога. Адже християни не живуть для себе, а виконують волю Небесного Отця, рятуючи всіх від пекла. Якщо зробити своє життя даром Бога для людства, дозволити Богу робите, все, що Він захоче — Він зробить життя прекрасним. І якщо ти відчуваєш, що Бог кличе тебе для виключного служіння Йому — в пресвітераті або на місії — то, це тому що Бог потребує тебе для євангелізації. Нині світ потребує християн, а для того, щоб бути християнином, не треба багато знати чи вміти: достатньо жити, виконуючи волю Бога. А кращого, ніж жити, виконуючи волю Бога, нічого в світі немає».

Свої слова Кіко підтверджував читаннями зі Святого Писання. Також звучало багато пісень: адже, хто співає, той молиться двічі. Пісню «Христос Воскрес» Кіко виконав українською мовою.

Перед традиційним для таких зустрічей зверненням відповісти на Боже покликання о. Маріо Пецці поділився спогадами про те, як він проводив перші катехези в Києві, ще у 1984 році. Через тиск з боку КДБ катехези не вдалось провести у повному обсязі, але зерно було посіяне, і, як показує сьогодення, посіяне у добрий ґрунт.

Асцен Ромеро, щоб допомогти дівчатам, котрі розпізнають своє покликання, сказала: «Харизма дівоцтва дуже важлива для Церкви. Вона важлива як есхатологічний знак, що показує присутність Неба кожному поколінню. І якщо Господь закликає тебе бути Його нареченою — радій. Не бійся — Він найкращий з усіх. Не бійтесь любити Бога, як Єдиного в вашому житті. А Святий Дух покаже вам, як служити Церкві — чи в чернецтві, чи на місії». Але ще перед цим вона сказала і про покликання до подружнього життя: «Господь закликає вас створювати християнські родини, в яких віра передавалась би дітям вже від материнського лона». Пані Ромеро раніше довгий час була на місії в різних пострадянських країнах, тому вільно говорила російською мовою.

Відповідаючи на покликання присвятити своє життя виключному служінню Ісусу Христу піднялись близько 120 хлопців і дівчат. Своє бажання служити в місії висловили також і чимало сімей. Всі вони отримали благословення єпископа Віталія Кривицького.

Перед тим як уділити благословення, Його Преосвященство Віталій Кривицький сказав: «Я вітаю тих, хто розпізнав голос Господа. Пам’ятаймо, що цей голос — нещось виключне, звернене тільки до мене. Пам’ятаймо, що ми всі — діти єдиного Отця, єдиного Бога. А Отець, скільки б не було дітей в родині — піклується про кожну дитину. Піклується по-особливому, але про всіх. Ми зібрались тут, в цьому залі, як громадяни різних держав. Ми вибрали мову, яка, напевно, зрозуміла більшості. Але ще є мова серця, мова, якою кожний звертається до Небесного Отця. І тому ми зараз звернемось до Нього — звернемось не як громадяни різних держав, а як діти єдиного Бога…»

Молитва «Отче наш», яку всі присутні промовили своїми мовами, завершила зустріч.

У коментарі прес-службі Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах, один із учасників зустрічі, підкреслив подвиг життя головного доповідача та засновника «Неокатехуменальної Дороги» Кіко Аргуельо: «Особиста історія Кіко (коли він під впливом Божого натхнення почав жити з найбільш убогими і знедоленими на околицях Мадриду), а відтак усієї Неокатехуменальної Дороги показує, що і з маленького зерна може вирости велике євангельське дерево, яке черпає свою силу з живої віри і приносить щедрі плоди християнської любові. Моїм побажанням є, щоб серця усіх учасників зустрічі з Кіко та його співпрацівниками, стали таким малим зерном, яке, будучи вкинутим у землю різних країн і церковних спільнот, принесло щедрі плоди Святого Духа, зокрема і на нашій українській землі».

Варто також зазначити, що в зустрічі взяли участь також кілька греко-католицьких священиків зі Львова, які є провідниками неокатехуменальних груп, що нещодавно повстали у Львівській архиєпархії з благословення митрополита Ігоря Возьняка.

Довідка

«Неокатехуменальна Дорога» народилась серед бідних як плід Другого Ватиканського собору.

«Неокатехуменальна Дорога» була схвалена в новому Статуті як модель катехуменату після хрещення, який може існувати під керівництвом дієцезіальних єпископів, або, як окреслив Йоан Павло II словами, які запропоновані в ст. 1 Статуту, як «маршрут католицької формації»: програма формації людей до християнської віри на катехитичній та літургійній основі, здійснювана у спільноті й проводиться відповідно до конкретних ритмів і метод.

У первісній Церкві, у часи, коли світ був язичницьким, той, хто бажав стати християнином, повинен був розпочати «катехуменат», тобто шлях формації, який готує до Хрещення. Сьогодні процес секуляризації примусив багатьох людей полишити віру і Церкву, відтак необхідним є шлях формації до християнства.

«Неокатехуменальна Дорога» не є рухом, ані товариством, це знаряддя в лоні парафії, яке існує для того, щоб заново привести до віри людей, які її полишили.

«Неокатехуменальна Дорога», започаткована в шістдесятих роках XX століття в одному з убогих передмість Мадрида Кіко Аргуельо і Кармен Хернандес, була підтримана архиєпископом Мадрида Касіміро Морсільйо, який помітив у цій першій групі справжнє відкриття Божого Слова і практичну реалізацію літургійного оновлення, яке тоді проводив II Ватиканський собор.

Взявши до уваги позитивний досвід в парафіях Мадрида і Рима, у 1974 році Конгрегація Божого Культу окреслила цей досвід «Неокатехуменальною Дорогою». Ідеться про дорогу навернення, через яку можна відкрити багатство Хрещення.

«Неокатехуменальна Дорога» розповсюдилася у понад 900 дієцезіях у 105 країнах, де у 6 000 парафій існують 20 000 спільнот.

У 1987 році в Римі відкрилася перша Місійна Міжнародна Семінарія «Redemptoris Mater», яка приймає юнаків, покликання яких дозріває у неокатехуменальній спільноті, і котрі готові йти на весь світ, у будь-яке місце. Як наслідок — багато єпископів перейняли римський досвід, і на сьогодні існує понад сімдесят дієцезіальних місійних семінарій «Redemptoris Mater», в яких формуються понад тисяча семінаристів.

У відповідь на заклик Папи Івана Павла II до нової євангелізації багато сімей, які вже пройшли «Неокатехуменальну Дорогу», присвятили себе місійній справі Церкви і переїхали до найбільш секуляризованих і дехристиянізованих куточків світу, готуючи утворення нових місійних парафій.

За матеріалами Католицького суспільно-релігійного інтернет-часопису «CREDO» та інтернет-сайту Парафії Марії — Матері Церкви
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ