СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ крипті прокатедри Святої Софії вшанували пам’ять владики Івана Хоми
У понеділок, 27 листопада, вірні зібралися для спільної молитви, щоби вшанувати пам’ять усопшого єпископа УГКЦ. Панахиду очолив о. Дмитро Кудін, віцеректор прокатедри, у крипті Патріаршого прокатерального собору Святої Софії у Римі, де у 2006 році був похований титулярний єпископ Патари владика Іван Хома.
У цей день, 100 років від дня його народження, Українська Греко-Католицька Церква підносила вдячність Богові за дар його життя і служіння.
Після спільної молитви отець Дмитро наголосив на важливості вшанування пам’яті визначних українців, які відіграли важливу роль в історії УГКЦ, зазначає пресслужба Товариства «Свята Софія».
«Потрібно якомога довше зберігати та передавати наступним поколінням пам’ять про осіб, які служили нашій церкві і народові. Бо пригадуючи відважних та сміливих постатей нашого непростого минулого, ми зможемо побудувати світле майбутнє», — відзначив священник.
Довідка
29 червня 1949 року владика Іван Хома отримав ієрейські свячення з рук архиєпископа Івана Бучка, апостольського візитатора українців-католиків у Західній Європі. Архипастир прийняв молодого священника на працю у свою канцелярію Апостольського візитатора для українців. На цьому служінні, посаді другого секретаря і архівіста, Іван Хома перебував до 1963 року. А у 1959 році отримав від папи Івана XXIII титул прелата.
З виходом на волю патріарха Йосифа Сліпого, архиєпископ Іван Бучко скерував о. Івана Хому на служіння біля нього. З патріархом ієрей Іван Хома працював з 1963 року до смерті Йосифа Сліпого, до 1984 року, на посадах секретаря, канцлера та члена Львівського крилосу (від 1978 до 1992 року).
Патріарх Йосиф Сліпий таємно висвятив о. Івана Хому на єпископа разом із оо. Любомиром Гузаром та Степаном Чмілем. Аж у 1996 році папа Іван Павло II визнав ці свячення та іменував владику Івана Хому титулярним єпископом Патари.
Окрім священичого і єпископського служіння, єпископ Іван Хома займався просвітницькою та освітньою діяльністю. З 1960 до 1997 року він був секретарем Українського богословського наукового товариства і головним редактором журналу «Богословія». З 1965 до 1999 року — професор історії Церкви в Українському католицькому університеті Св. Климента в Римі, а з 1985 до 2001 року був ректором УКУ.
Згідно з заповітом блаженнішого патріарха Йосифа Сліпого, 27 серпня 1992 року владика Іван перевіз домовину патріарха з Риму у м. Львів. З цієї нагоди Іван Хома вперше за такий довгий час отримав можливість повернутися на Батьківщину, зустрітись з дорогими серцю братами і сестрами, близькими родичами та друзями, прийти на могилу батька й матері.
У вічність владика Іван відійшов після довгої недуги 3 лютого 2006 року. Поховано його в крипті собору Святої Софії у Римі.
Підсумовуючи розповідь про єпископа Івана Хому, звернемо увагу, що його життя і діяльність припали на тяжкі часи, як для нашої Церкви, так і народу. Лагідність і терпеливість допомогли архипастирю гідно пронести такий нелегкий життєвий хрест.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
