СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСинодальний Instrumentum laboris: короткий огляд для зайнятих читачів
Робочий документ жовтневої сесії Синоду про синодальність був представлений у вівторок, 9 липня, на пресконференції у Ватикані.
50-сторінковий текст, відомий під назвою Instrumentum laboris (лат. «інструмент праці»), стане дороговказом для учасників сесії, яка відбудеться 4–27 жовтня під назвою XVI Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів.
Де ми перебуваємо у глобальному «синодальному процесі»? Про що говорить новий документ? І що буде далі?
Католицьке інтернет-видання «The Pillar» пропонує короткий путівник для заклопотаних читачів.
Як ми тут опинилися
У 1965 році, коли ІІ Ватиканський Собор наближався до завершення, папа Павло VI заснував у Римі постійну інституцію під назвою Синод Єпископів. Першочерговим завданням цього органу було «сприяти тіснішому єднанню та більшій співпраці між Верховним Понтифіком та єпископами всього світу».
Відзначаючи 50-річчя Синоду Єпископів у 2015 році, Папа Франциск підкреслив зауваження Павла VI про те, що ця інституція може бути «вдосконалена з плином часу». Папа сказав: «Ми повинні продовжувати йти цим шляхом… Саме цього шляху синодальності Бог очікує від Церкви третього тисячоліття».
У 2018 році він видав апостольську конституцію Episcopalis communio («Єпископське сопричастя»), яка реформує Синод Єпископів. Він припустив, що хоча ця інституція «по суті є єпископським органом», вона також є «відповідним інструментом для того, щоб дати голос всьому Божому народові».
Папа офіційно запустив глобальний «синодальний шлях» під час меси в базиліці Святого Петра в жовтні 2021 року. Процес розпочався з безпрецедентних консультацій на єпархіальному рівні, за якими послідували континентальні зустрічі.
Синодальний шлях вступив у свою «універсальну» фазу з першою сесією Синоду про синодальність у Римі в жовтні 2023 року. На цій події делегати сиділи за круглими столами в залі Павла VI у Ватикані. Сесія завершилася «синтетичним звітом», який підсумував дискусії.
У березні цього року Папа Франциск оголосив про створення 10 «дослідницьких груп», які зосередяться на найбільш складних і суперечливих питаннях, піднятих на першій сесії. Хоча групи коротко повідомлять про свої висновки на другій сесії, їхня робота триватиме щонайменше до червня 2025 року.
І це підводить нас до сьогоднішнього дня і випуску Робочого документу другої сесії, який ґрунтується на матеріалах 108 єпископських конференцій з усього світу і 9 з 23 Східних Католицьких Церков.
Про що йдеться в новому документі
Instrumentum laboris складається з 20 000 слів, або близько 90 хвилин читання, залежно від вашого темпу. Він має дещо ліричний вступ, який описує синодальний процес як «заклик до радості та оновлення Божого люду». У ньому пояснюється, що якщо перша сесія була зосереджена на питанні «Як синодальна Церква описує себе?», то друга буде присвячена питанню «Як бути синодальною Церквою в місії?».
У тексті є ще один попередній розділ, в якому викладено «фундаментальне розуміння синодальності». Тут є спроба дати визначення терміну «синодальність». Це слово означає «стиль, який починається зі слухання як першого акту Церкви». Підкреслюється, що синодальність не применшує авторитету пастирів Церкви і «не є самоціллю».
Розділ «Основи» також торкається однієї з центральних тем синодального процесу: ролі жінок у Церкві. У ньому йдеться про те, що можливості для більшої участі жінок «часто залишаються невикористаними».
У ньому зазначається, що Єпископські Конференції в усьому світі закликали до того, щоб жінки мали «ширший доступ до відповідальних посад у єпархіях та церковних інституціях», більше «відповідальних посад у семінаріях, інститутах та богословських факультетах», а також більше «жінок-суддів у всіх канонічних процесах».
Щодо широко обговорюваної теми жінок-дияконес у тексті йдеться про те, що помісні Церкви розділені. Підкреслюється, що це питання «не буде предметом роботи другої сесії», але буде розглядатися однією з 10 дослідницьких груп, оголошених Папою Франциском у березні (Дослідницька група 5, яка займається «деякими богословськими і канонічними питаннями, що стосуються конкретних форм служіння»).
Сам Робочий документ складається з трьох частин, які мають на меті «висвітлити місійне синодальне життя Церкви з різних перспектив». У першій частині розглядаються «стосунки — з Господом, між братами і сестрами та між Церквами, — які підтримують життєздатність Церкви у спосіб, глибший, ніж суто структурний».
У другій частині розглядаються «шляхи, які підтримують динамізм наших церковних стосунків».
А частина ІІІ розглядає «місця, які є відчутними контекстами для наших втілених стосунків, позначених їхньою різноманітністю, множинністю та взаємозв’язком, і вкорінені у фундаменті сповідання віри, протистоячи людським спокусам до абстрактного універсалізму».
Кардинал Жан-Клод Оллеріш
Кожна з трьох частин торкається великих тем, які постали під час синодального процесу. У першій частині розглядаються такі теми, як прірва між священниками і єпископами, а також те, як синодальне «переосмислення богопосвяченого служіння» може допомогти подолати «труднощі єпископів і свящнеників у тому, щоби по-справжньому йти разом у їхньому спільному служінні».
Частина ІІ зачіпає суперечливу тему про те, хто бере участь у процесах прийняття рішень у Церкві. У ній також є розділ, присвячений «Прозорості, підзвітності та оцінці», що містить деякі вражаюче конкретні пропозиції. Прихильність до прозорості, йдеться в документі, повинна включати ефективні ради з економічних питань, залучення компетентних мирян до пастирського та економічного планування, публікацію щорічних фінансових звітів, в ідеалі схвалених зовнішніми аудиторами, і — можливо, найцікавіше — щорічний звіт з оцінкою «ефективності місії».
У цьому огляді пропонується пояснити, які кроки кожна церковна структура робить для захисту дітей і вразливих дорослих, для сприяння «доступу жінок до керівних посад та їхньої участі в процесах прийняття рішень», а також для проведення оцінювання ефективності роботи церковного персоналу.
Частина III, тим часом, розглядає місце «помісних Церков в єдиній і неповторній Католицькій Церкві». У ній розглядається спірне питання про те, скільки повноважень мають місцеві Єпископські Конференції.
У ньому зазначається, що в процесі синоду з’явилася пропозиція визнати «Єпископські Конференції церковними суб’єктами, наділеними доктринальним авторитетом, які приймають соціокультурне розмаїття у межах багатогранної Церкви і сприяють сприйняттю літургійних, дисциплінарних, богословських і духовних форм вираження, що відповідають різним соціокультурним контекстам».
Робочий документ закінчується, природно, коротким висновком, що підсумовує пройдений шлях. У ньому сказано: «Питання, які ставить Instrumentum laboris: як бути синодальною Церквою в місії; як брати участь у глибокому слуханні та діалозі; як бути співвідповідальними у світлі динамізму нашого особистого та спільнотного хресного покликання; як трансформувати структури та процеси так, щоб усі могли брати участь і ділитися харизмами, які Дух виливає на кожного для спільного блага; як здійснювати владу та авторитет як служіння».
«Кожне з цих питань — це служіння Церкві, а через її дії — можливість зцілення найглибших ран нашого часу».
Що далі
У Hобочому документі йдеться про те, що коли в жовтні розпочнеться друга сесія Синоду з питань синодальності, учасники працюватимуть над кожним з трьох розділів тексту, залучаючись до «молитви, обміну думками та розпізнавання». На завершення зустрічі «буде підготовлено підсумковий документ, що стосується всього процесу, в якому Папі будуть запропоновані пропозиції щодо подальших кроків».
«Ми можемо очікувати подальшого поглиблення спільного розуміння синодальності, кращого зосередження на практиках синодальної Церкви, а також пропозиції деяких змін у канонічному праві», — йдеться в тексті, підкреслюючи, що «ми не можемо очікувати відповіді на кожне питання».
Папа Франциск неодноразово продовжував синодальний процес. Тож чи стане жовтнева сесія завершенням синоду про синодальність?
У робочому документі підкреслюється, що дві сесії в Римі є «частиною ширшого процесу, який, як стверджує апостольська конституція Episcopalis communio, не припиниться в кінці жовтня 2024 року».
Ватиканський кардинал Маріо Греr часто говорив, що Episcopalis communio перетворила Синод «з події на процес».
Хоча XVI Звичайна Генеральна Асамблея Синоду Єпископів має завершитися 27 жовтня, ширший синодальний процес покликаний стати більш-менш постійною рисою «Церкви третього тисячоліття».
Переклад з англійської мовиПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
