СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Суттєвим уроком пандемії є те, що людство — це глобальна родина і її члени є взаємозалежні», — митрополит Володимир Ковбич про уроки пандемії
Пандемія коронавірусу вже охопила увесь світ. Кількість заражень постійно зростає, новинні агенції у посиленому режимі відслідковують нові випадки інфікування, різні державні органи застановляються над питаннями виходу із цієї кризи. Не оминула вона також церковного середовища Української Греко-Католицької Церкви. Беручи до уваги глобальність цієї Церкви, спілкуємося сьогодні із архиєпископом і митрополитом Куритибським владикою Володимиром Ковбичем про ситуацію та ставлення до пандемії у Бразилії. Інтерв’ю подане двома мовами: українською та португальською.
Ваше Високопреосвященство, яким чином Ви особисто переживаєте карантин у Бразилії?
Я переживаю карантин, не маючи подальшого погляду на те, коли він закінчиться, тому що ситуація дуже заплутана, особливо з точки зору політики охорони здоров’я Бразилії. Щоденні завдання були зосереджені на організаційних питаннях Митрополії: обмеження урочистостей, що передаються соціальними мережами, деякі юридичні проблеми, організація архіву, бібліотеки.
Estou vivenciando a quarentena, sem maior perspectiva de quando ela vai terminar, porque a situação está muito confusa, principalmente em termos de política sanitária brasileira. As tarefas quotidianas ficaram centralizadas nas questões organizacionais da Metropolia: celebrações restritas transmitidas pelas redes sociais, alguns problemas jurídicos, organização do arquivo, biblioteca, endereços.
Чи була достатньою та адекватною відповідь Католицької Церкви, на Вашу думку?
Загалом Католицька Церква дала правильні вказівки суспільствам, в яких вони працюють, коли вона дотримувалась правил, виданих органами охорони здоров’я і рекомендувала віртуальну присутність своїх священнослужителів через соціальні мережі та фізичну присутність у дуже особливих випадках, завжди дотримуючись офіційних цивільних правил.
A Igreja em geral deu orientações acertadas às sociedades onde estão inseridas quando acatou as normas baixadas pelas autoridades sanitárias e recomendou a presença virtual de seus pastores pelas redes sociais e presença física em casos muito especiais, sempre respeitando as normas civis oficiais.
Однією із причин швидкого поширення вірусу науковці називають сучасний рівень глобалізації світу, світової економіки та загалом життя. Таким чином, зароджуються доволі різні, а часто антагоністичні погляди на закриття-відкриття кордонів, національні політики та справді глобальну солідарність. Як Ви ставитесь до «глобального села»?
Це дуже складне і делікатне питання. Виглядає, що трагедію швидкого розповсюдження коронавірусу спричинив Китай, який у зв’язку із своїм закриттям та відсутністю прозорості не вчасно повідомив світ про цю проблему. Глобалізація — це незворотна реальність з її надбаннями та втратами, і людство має розуміти себе як велику єдину родину, яка живе у великому спільному домі, про який повинні піклуватися всі, ґрунтуючись на глобальній біоетиці, заснованій особливо на принципі солідарності, що випливає з максимального закону любові, якого треба опрацьовувати як державами, так і Церквою.
É uma questão muito complexa e delicada. Parece que a tragédia da rápida disseminação do coronavírus foi causado pela China que, no seu fechamento e falta de transparência, não comunicou em tempo o problema ao mundo. A globalização é uma realidade irreversível, com seus ganhos e perdas, e a humanidade precisa entender a si mesma como uma grande família única, que mora numa grande casa comum, que deve ser cuidada por todos a partir de uma Bioética global, pautada principalmente no princípio da solidariedade, decorrente da máxima lei do amor, a ser trabalhado tanto pelos Estados como pela Igreja.
А як щодо екологічних причин цього лиха? Чи має Церква що сказати стосовно ставлення до навколишнього середовища?
Офіційно, в основному завдяки навчанню Папи Франциска та Синоду про Амазонію, Церква зайняла дуже чітку позицію щодо стосунків між людиною та навколишнім середовищем. Що зараз потрібно зробити — це втілити ці вчення у практичному житті, формуючи екологічно-моральну совість з конкретними установками.
Oficialmente, sobretudo pelo ensinamento do Papa Francisco e pelo Sínodo da Amazônia, a Igreja tomou uma posição muito clara sobre a relação do ser humano com o meio-ambiente. O que é preciso fazer agora é encarnar esses ensinamentos na vida prática, formando uma consciência ecológico-moral com atitudes concretas.
Звернемо також нашу увагу на наслідки пандемії, які може вже спостерегти. Одним із таких — усвідомлення людством власної крихкості та смертності. Впродовж багатьох останніх десятиліть, за словами Понтифіків, людство часто культивувало т. зв. «культуру смерті», а зараз зустрілося із цією реальністю віч-на-віч.
Важливо врахувати, що ця драматична смертність, спричинена пандемією, приводить людство до більшої смиренності та усвідомлення крихкості та кінцівки життя, що люди не такі потужні, як вони думають, незважаючи на наукові та технічні досягнення, незважаючи на політичну-економічну потужність народів, які керують світом. Смертність «культури смерті» повинна бути подолана «цивілізацією любові». Використовуючи вираз «цивілізація любові» блаженного Папи Павла VI, повторений Святим Папою Іваном ІІ та Папою Бенедиктом XVI, людству потрібно перейти від «культури смерті» до «цивілізації любові».
É importante considerar que essa dramática mortalidade, causada pela pandemia, leva a humanidade a ser mais humilde e perceber a fragilidade e finitude da vida, que o ser humano não é tão poderoso como pensa ser, apesar do avanço científico e tecnológico, apesar do poder político-econômico das nações que governam o mundo. A mortalidade da «cultura da morte» deve ser superada pela «civilização do amor». Usando a expressão «civilização do amor» do Beato Papa Paulo VI, repetida pelo Santo Papa João II e pelo Papa Bento XVI, a humanidade precisa fazer a passagem da «cultura da morte» para a «civilização do amor».
Церква і засоби соціальної комунікації. Насправді, ця співпраця сьогодні розвивається посиленим чином. Однак, Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в «Домі Святої Марти» 17 квітня цього року, наголосив на тому, що цю ситуацію потрібно сприймати тільки як тимчасове явище у період кризи, бо ідеал Церкви — це перебування разом, з народом і зі Святими Таїнствами. Однак, і цілковито втрачати такий потенціал нових медіа, мабуть було б не до кінця виправдано.
Взагалі кажучи, Церква навчається використовувати ці технологічні засоби все більше і краще, і повинна продовжувати цей шлях, але ніколи не недооцінюючи значення присутності та спільнотности.
Falando em geral, a Igreja está aprendendo a usar mais e melhor esses meios tecnológicos e deverá continuar nessa linha, porém jamais menosprezando o valor da presença e comunitariedade.
А як тоді давати Церкві раду із викликом звикання до такого способу вияву духовності у форматі онлайн? Чи не існує тут небезпеки втрати почуття спільноти?
Церква завжди керувалася своєю ідентичністю та місією як спільнота, народ Божий. Індивідуальне спасіння було найбільш помітним у середньовічні часи. Церква має три обличчя: войовнича (земля), страждальна (чистилище) і торжествуюча (небо), і кожен з цих вимірів має громадський, спільнотний характер. Вірний є спасенний як особистість, але завжди в більш широкому контексті сім’ї, групи, парафії, єпархії, і також переходить через різні посередництва, такі як батьки, катехити, священники. Під час пандемії вірні інтенсивніше вивчають сенс та досвід «домашньої Церкви», тобто сім’ї, яка є основою суспільства та самої Церкви.
A Igreja sempre pautou sua identidade e missão como comunidade, povo de Deus. A salvação individual foi mais destacada nos tempos medievais. A Igreja tem três faces, ela é militante (terra), padecente (purgatório) e triunfante (céu) e cada uma dessas dimensões tem caráter comunitário. O fiel é salvo como um indivíduo, mas sempre dentro de um contexto maior, como a família, o grupo, a paróquia, a eparquia, e também passando por muitas mediações, como os pais, os catequistas, os sacerdotes. Durante a pandemia, os fiéis estão treinando de uma forma mais intensa o significado e a vivência da «Igreja doméstica», que é a família, a base da sociedade e da própria Igreja.
Однією із відповідей на пандемію коронавірусу став погляд на це явище як на кару Божу. Багато представників ЗМІ та церковних кіл розпочали шукати прогріхи у своєму дотеперішньому житті. Що Ви особисто думаєте про такий погляд?
Протягом історії на різні прояви зла, такі як стихійні трагедії (землетруси, повені, урагани) та гуманітарні трагедії (війни, пандемії), завжди були ці два типи реакцій. Так, ми можемо сказати, що це покарання від Бога, коли частина суспільства ігнорує закони природи та Закони Божі та експлуатує найбідніших, знищує природу з огляду на своє зацікавлення до необмеженого збагачення. Але сьогодні необхідно враховувати те, що говорить наука, навіть якщо вчені часто потрапляють у сцієнтизм, думаючи, що лише наука вирішує все і рятує людство. Церква потребує діалогу з наукою.
No decorrer da história, os diversos males, como as tragédias naturais (terremotos, enchentes, furacões) e as tragédias humanitárias (guerras, pandemias) sempre tiveram esses dois tipos de respostas. Podemos afirmar, sim, que é um castigo de Deus, quando uma parte da sociedade ignora as leis da natureza e as Leis de Deus e explora os mais pobres, destrói a natureza em vista de seu interesse de enriquecimento ilimitado. Mas, hoje em dia, é preciso considerar o que diz a Ciência, mesmo que muitas vezes os cientistas caem no cientismo, achando que é somente a Ciência que resolve tudo e salva a humanidade. A Igreja precisa dialogar com a Ciência.
На Вашу думку, чого насамперед повинне навчитися людство по завершенні цього виклику пандемії коронавірусу?
У найближчі місяці та роки з’явиться багато філософських, соціальних та наукових теорій, які пояснюватимуть, що переживає світ у цей драматичний момент своєї історії. Суттєвим уроком для вивчення є те, що людство — це глобальна родина і її члени (нації) є взаємозалежні, і це повинно творити нову політику в наукових, екологічних та, перш за все, етично-моральних основах, також в діалозі з релігіями.
Nos próximos meses e anos, muitas teorias filosóficas, sociais e científicas surgirão para explicar o que o mundo vive neste momento dramático de sua história. O ponto essencial do aprendizado da humanidade é que ela é uma família global e seus membros (nações) são interdependentes, o que deve gerar uma nova política em bases científicas, ecológicas e, principalmente, ético-morais, também dialogando com as religiões.
Яким чином повинна змінитися Церква XXI століття через це сучасне випробування?
Церква повинна бути зміцнена як інституція, яка є частиною життя планети і яка може запропонувати розуміння та етос, здатниййого перетворити і врятувати.
A Igreja deve sair fortalecida como uma instituição que faz parte da vida do planeta e que pode oferecer uma compreensão e um ethos capaz de transformá-lo e salvá-lo.
Ваше Високопреосвященство, що би Ви хотіли сказати на завершення для наших вірних, які терпеливо очікують на повернення до своїх храмів та парафіяльних спільнот.
Бажання священиків та вірних повернутися до звичайних літургійних урочистостей дуже похвальне, але збереження життя — це перша цінність, яку слід захистити в цей час. Незважаючи на розбіжні та заплутані думки, які спостерігаються у всьому світі, а також в Бразилії, потрібно діяти з великою євангельською та людською мудрістю та розсудливістю, завжди дотримуючись рекомендацій та вказівок органів охорони здоров’я.
É muito louvável o desejo dos padres e fiéis retornarem às celebrações normais, mas a preservação da vida é o valor primeiro a ser resguardado neste momento. Apesar das opiniões divergentes e confusas, notadas em todo o mundo, mas principalmente no Brasil, é preciso agir com muita sabedoria e prudência evangélica e humana, respeitando sempre as recomendações e instruções das autoridades sanitárias.
Розмовляв Іван Вихор
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
