Статут відзнаки Отця і Глави УГКЦ «Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча»

СТАТУТ

відзнаки Отця і Глави УГКЦ

«Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча»

Загальні положення

1. Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча(далі — Орден) є однією з почесних відзнак Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви (далі — УГКЦ), встановленою для нагородження священнослужителів УГКЦ за видатні заслуги у священничому служінні, за непересічну душпастирську ревність, за активну позицію у справі поширення християнських цінностей у суспільстві, за здобутки в євангелізаційній і місійній діяльності Церкви, за самопожертву в благодійництві, за успіхи в екуменічному та міжрелігійному діалозі, а також за інші важливі здобутки, якими нагороджений причинився до успішного здійснення місії Церкви в сучасному світі.

2. До комплекту відзнаки Ордена входять: знак Ордена та стрічка до нього, мініатюра Ордена, планка Ордена, розетка Ордена і грамота до Ордена.

3. Рішення про відзначення Орденом приймає Отець і Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, отримавши згоду Постійного Синоду.

4. Орденом можуть бути нагороджені фізичні особи: представники духовенства УГКЦ (диякони і священники), які відповідають критеріям, передбаченим цим Статутом.

5. Підставою для нагородженням Орденом є:

— великий моральний авторитет, визнаний Церквою і суспільством;

— глибоке духовне життя, що характеризується вірністю молитві та Слову Божому в щоденній поведінці;

— непересічна ревність, дух самопожертви в церковному служінні;

— зразкова організація парафіяльного життя навколо базових складових «живої парафії», зокрема особиста ревність у проповідуванні Слова Божого, у біблійному апостоляті та в катехитичному служінні; вірність в уділюванні Святих Таїнств, особливо — Таїнства Сповіді, у служінні Божественної Літургії та інших відправ згідно із загальним і партикулярним правом УГКЦ та заснуванні молитовних рухів і спільнот; розвиток харитативного служіння в парафіяльній спільноті;

— подвижництво в капеланському служінні;

— значний внесок у плекання духовності та автентичного патріотизму зокрема серед молоді та студентів;

— самовіддана праця в соціально-харитативній царині; чуйність до потреб убогих, знедолених і стражденних;

— безкорисливість у здійсненні священничих обов’язків; скромність у побуті та поведінці;

— відкритість до співпраці із співбратами у Христовому священстві; пошана і авторитет серед співбратів у священстві;

— плекання рідного обряду, духовності, мови і культури українського народу;

— подвижництво у сфері міжнаціонального єднання і примирення, екуменічного та міжрелігійного діалогу, церковно-державно-суспільних відносин;

— активна громадсько-суспільна позиція в протистоянні злу; втілення основних принципів соціального вчення Католицької Церкви в усіх сферах суспільного життя; плекання і захист християнських цінностей, таких як право на життя, свобода і особиста гідність;

— громадянська мужність, самопожертва, подвиг (героїчний суспільно-значимий вчинок чи діяльність) [1].

6. Повторне нагородження Орденом тієї самої особи не здійснюється.

Порядок представлення до нагородження та вручення Ордена

7. Подання про відзначення Орденом вносять Отцю і Главі УГКЦчлени Синоду Єпископів УГКЦ.

8. Члени Синоду Єпископів УГКЦ надсилають на ім’я Отця і Глави УГКЦ через канцелярію Патріаршої курії такі документи:

• прохання про відзнаку встановленого зразка;
• біографічну довідку пропонованого на нагородження священнослужителя;
• згоду вищого церковного настоятеля (єпархіальний єпископ, ігумен, протоігумен), якщо ним не є сам подавач.

9. До прохання про відзнаку можна долучити рекомендацію безпосереднього церковного настоятеля (пароха, декана, ігумена), а також рекомендації авторитетних осіб або інституцій, зокрема із зазначенням конкретних заслуг особи, яку представляють до відзначення.

10. У проханні про відзнаку вказуються конкретні заслуги священнослужителя, згідно з п. 1, 4 і 5 цього Статуту.

11. Відповідальність за достовірність даних, внесених до тексту прохання про відзнаку, несе подавач.

12. Отець і Глава УГКЦ вивчає отриману документацію та, за потреби, звертається за додатковими даними чи уточненнями до компетентних осіб.

13. На розгляд Постійного Синоду УГКЦ виносяться лише ті кандидатури, документація щодо яких є повною і опрацьована належним чином, відповідно до цього Статуту.

14. Грамоту до Ордена підписує Отець і Глава УГКЦ, отримавши згоду Постійного Синоду Єпископів УГКЦ.

15. Особі, удостоєній Ордена, Отець і Глава УГКЦ вручає знак Ордена, мініатюру Ордена, планку Ордена, розетку Ордена й грамоту до Ордена.

16. На доручення Отця і Глави УГКЦ Орден лауреатові може вручити уповноважена особа.

17. Вручення Ордена проводиться в урочистій обстановці, бажано в межах урочистих богослужінь і церковних заходів.

18. Перед врученням Ордена оголошується грамота Отця і Глави УГКЦ про відзначення.

19. Копія грамоти до Ордена залишається в архіві Патріаршої курії.

20. Відповідальність за організацію урочистості для вручення Ордена покладається на компетентний підрозділ Патріаршої курії, який може залучати до допомоги інші зацікавлені інституції та підрозділи.

21. Нагороджений підписує посвідчення про отримання Ордена, яке відтак разом із копією грамоти зберігається в Канцелярії Патріаршої курії.

22. Якщо нагороджений через хворобу або іншу поважну причину не міг взяти участі в церемонії вручення, Орден може бути вручено за місцем перебування лауреата або переданий через довірену особу.

23. У разі смерті нагородженого, якому за життя Орден не було вручено, Орден передається:

• церковній структурі, до якої перед смертю належав лауреат — у випадку неодруженого священнослужителя;
• вищому настоятелеві чернечого інституту лауреата — у випадку богопосвяченої особи;
• найближчим родичам лауреата — у випадку одруженого священнослужителя.

24. Посмертне нагородження Орденом не передбачається.

Порядок позбавлення Ордена

25. Особа може бути позбавлена Ордена за рішенням Отця і Глави УГКЦ, за згодою Постійного Синоду.

26. Підставою позбавлення Ордена можуть бути публічні дії чи скандальна поведінка, які компрометують цінності та ідеали, що є основою вручення Ордена.

27. Отець і Глава УГКЦ видає відповідний декрет про позбавлення нагороди та подає інформацію про це до публічного відома.

28. З моменту набрання чинності декрету про позбавлення Ордена нагороджена особа втрачає всі права та привілеї, пов’язані з цією відзнакою.

Затвердження Статуту Ордена та змін до нього

29. Цей Статут затверджує Отець і Глава УГКЦ за рекомендацією Синоду Єпископів УГКЦ.

30. Зміни та доповнення до цього Статуту затверджує Отець і Глава УГКЦ, заслухавши думки членів Синоду Єпископів УГКЦ.