Статут митрополії Української Греко-Католицької Церкви

СТАТУТ 

МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОІ ЦЕРКВИ

ПРЕАМБУЛА

Ранні християнські спільноти та їхні єпископи, які виникли на Сході Римської імперії, з політичних та економічних причин тяжіли до головного міста у своїй провінції — митрополії. Зрештою, глава Церкви провінційної столиці отримав титул Митрополита провінції.

Влада митрополитів зміцнювалася упродовж століть, а їхню підтримку, пораду і згоду прагнули отримати єпископи, духовенство і миряни всієї провінції.

Заснування, зміна і скасування митрополії в межах території УГКЦ належить до компетенції Отця і Глави УГКЦ, який здійснює цю владу через видавання декрету, з поважної причини отримавши перед тим згоду Синоду Єпископів УГКЦ та порадившись із Апостольським Престолом (пор. кан. 85, § 1 ККСЦ).

Заснування, зміна і скасування митрополії поза межами території УГКЦ на основі рішення Синоду Єпископів УГКЦ належить до компетенції Апостольського Престолу

Митрополія охоплює територію в адміністративних межах (вказати території).

До складу митрополії можуть входити як єпархії, так і екзархати, хіба що правом виразно застережено щось інше або випливає з природи речі (пор. кан. 313 ККСЦ).

Кожна митрополія в УГКЦ на підставі загального права є юридичною особою (пор. кан. 921, § 2 ККСЦ).

ГЛАВА І

МИТРОПОЛИТ

Арт. 1. § 1. Митрополит — це архиєпископ, який очолює церковну провінцію — митрополію УГКЦ (пор. кан. 133, § 1, п. 1; кан. 138 ККСЦ).

§ 2. Митрополит є єпархіальним єпископом головної єпархії митрополії, від якої ця митрополія одержує свою назву (пор. кан. 134 ККСЦ).

§ 3. Митрополича єпархія, як головна єпархія митрополії, є архиєпархією.

§ 4. Єпархіальні єпископи, єпископи-помічники і єпископи-коад’ютори, які виконують уряди в інших єпархіях чи екзархатах, що входять до складу митрополії, називаються єпископами митрополії.

§ 5. Митрополит, перед тим як прийняти уряд, повинен отримати канонічне призначення: листи від компетентної церковної влади (пор. кан. 86, § 1, п. 1; кан. 187, § 1; кан. 189, § 1 ККСЦ).

§ 6. Митрополит канонічно одержує свій уряд після інтронізації, яку належить звершувати Главі УГКЦ (пор. кан. 86, § 1, п. 3; § 2 ККСЦ).

§ 7. Інтронізація Митрополита відбувається згідно з приписами літургічних книг УГКЦ і в терміни, передбачені загальним правом. Після такого юридичного акту слід проінформувати Апостольський Престол (пор. кан. 86, § 3 ККСЦ).

§ 8. Після проведення інтронізації Митрополита потрібно скласти відповідний протокол із підписами: Глави УГКЦ, Митрополита, Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ, єпископів єпархій і екзархтів митрополії, канцлера курії.

ГЛАВА ІІ

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ МИТРОПОЛИТА

Арт. 2. § 1. Митрополит у власній єпархії зберігає всі права і обов’язки, передбачені загальним правом для єпархіального єпископа (пор. кан. 134, § 2 ККСЦ).

§ 2. Ієрархічною відзнакою сану Митрополита є білий клобук із хрестом.

§ 3. Митрополит виступає від імені провінції в усіх правовідносинах (пор. кан. 133, § 2 ККСЦ).

§ 4. У важливих питаннях, які стосуються цивільної влади та які виникають у митрополії та їх вирішення, Митрополит повинен порадитися з усіма зацікавленими єпархіальними єпископами.

Арт. 3. Щодо єпархій і екзархатів, які входять до складу митрополії, Митрополит має права і обов’язки, визначені правом, а саме:

1. За дорученням Глави УГКЦ може висвячувати єпископів митрополії протягом визначеного правом часу (пор. кан. 8 КПП УГКЦ);
   
   
2. Інтронізувати єпископів митрополії;
   
   
3. Скликати Митрополичий Синод;
   
   
4. Утворити митрополичий трибунал;
   
   
5. Дбати, щоб ретельно зберігалися віра й церковна дисципліна;
   
   
6. Проводити канонічну візитацію в єпархіях та екзархатах митрополії, якщо її занедбав єпархіальний єпископ;
   
   
7. Іменувати або затвердити того, хто був законно запропонований або обраний на уряд, якщо єпархіальний єпископ протягом установленого правом часу, не маючи перешкоди, це занедбав (пор. кан. 133 § 1 ККСЦ).
   

Арт. 4. Якщо єпархіальний єпископ, не маючи перешкод, не іменував єпархіального економа, Митрополит може іменувати його, однак після попереднього напоумлення, яке було занедбане єпархіальним єпископом (пор. кан. 133, § 1, 6 ККСЦ).

Арт. 5. § 1. Митрополит не може втручатися у справи єпархій чи екзархатів митрополії поза межами своєї компетенції.

Арт. 6. § 1. Під час вакантності престолу єпархії, яка належить до визначеної провінції, до моменту іменування адміністратора єпархії звичайну владу єпархіального єпископа виконує Митрополит провінції (пор. кан. 24 КПП УГКЦ).

§ 2. У разі вакантності або перешкоди престолу екзархату Митрополит наглядає, щоб той, хто тимчасово виконує владу (протосинкел або найстарших пресвітерськими свяченнями парох) до іменування наступного екзарха (пор. кан. 320, § 1 ККСЦ), здійснював її згідно з нормами права.

§ 3. У разі вакантності престолу митрополичої єпархії звичайна влада до іменування адміністратора єпархії переходить до Отця і Глави УГКЦ.

§ 4. У разі вакантності престолу єпархії, яка входять до складу митрополії, Митрополит може пропонувати Отцю і Главі УГКЦ відповідних осіб на ці уряди.

Арт. 7. § 1. Митрополит має право бути присутній на Єпархіальних соборах.

§ 2. Митрополит повинен бути повідомлений про зміст законів, декларацій і декретів Єпархіального собору (пор. кан. 28 КПП УГКЦ).

Арт. 8. Рекурси проти адміністративних декретів єпархіальних єпископів єпархій чи екзархатів митрополії подаються до Митрополита протягом п’ятнадцяти днів (пор. кан. 997, § 1; кан. 1001, § 1 ККСЦ).

Арт. 9. Єпархіальний єпископ, який відлучається з єпархії більше ніж на 15 днів через поїздку за кордон, має повідомити про це власного Митрополита.

Арт. 10. У рамках підготовки п’ятирічного звіту для Глави УГКЦ про канонічний стан і діяльність єпархії чи екзархату єпархіальний єпископ має передати такий звіт Митрополиту.

Арт. 11. § 1. Для того щоб священнослужитель митрополії міг брати активну участь у політичних партіях чи керуванні професійними спілками, він повинен отримати письмовий дозвіл власного єпархіального єпископа, який його надає порадившись із власним Митрополитом (пор. кан. 59 КПП УГКЦ)

§ 2. Для того щоб священнослужитель митрополії міг займатися фінансовими операціями, підприємницькою діяльністю і торгівлею особисто або через посередників для власної користі чи користі інших, він повинен отримати письмовий дозвіл власного єпархіального єпископа, який його надає порадившись із власним Митрополитом.

§ 3. Митрополит може просити від єпархіального єпископа подати щорічний звіт про таку діяльність священнослужителя.

Арт. 12. § 1. До компетенції Митрополита належить засновувати вищу духовну семінарію для власної єпархії, до якої можуть бути прийняті особи на навчання із відповідним скеруванням їхніх єпархіальних єпископів.

§ 2. Митрополит разом із іншими єпархіальними єпископами може заснувати спільну семінарію для єпархій і екзархатів, які входять до складу митрополії (пор. кан. 334, § 1 ККСЦ).

§ 3. Крім власної єпархії, Митрополит надає відповідні листи (litterae dimissoriae), про які мова в каноні 750, § 1 ККСЦ, і тим кандидатам до свячень, коли в їхніх єпархіях чи екзархатах він виконує уряд адміністратора.

Арт. 13. § 1. Митрополита повинні згадувати всі єпископи та інші священнослужителі митрополії під час Божественної Літургії та в церковному правилі після Глави УГКЦ за такою формулою: в єпархії Митрополита «Преосвященнішого Архиєпископа і Митрополита нашого (ім’я)» (пор. кан. 135 ККСЦ); в інших єпархіях чи екзархатах «Преосвященнішого Митрополита нашого (ім’я)» (пор. кан. 135 ККСЦ).

§ 2. Митрополит має першість при соборному служінні Архиєрейських Богослужінь у межах очолюваної ним провінції.

Арт. 14. Святе миро для ієрархічних структур (єпархій і екзархатів), які входять до складу митрополії, в межах території УГКЦ виготовляє та освячує Глава УГКЦ, натомість поза межами териториї УГКЦ — Митрополит або єпархіальний єпископ (пор. кан. 693 ККСЦ; кан. 85 КПП УГКЦ).

ГЛАВА ІІІ

МИТРОПОЛИЧИЙ СИНОД

Арт. 15. § 1. Кожна митрополія повинна мати власний Митрополичий Синод, через який здійснюється виконання рішень, прийнятих на Синоді Єпископів УГКЦ (пор. кан. 133, § 1, п. 2 ККСЦ).

§ 2. Митрополичий Синод не наділений законодавчою владою в УГКЦ.

§ 3. Митрополичий Синод УГКЦ — це інституція, до якої входять єпископи УГКЦ, котрі належать до єпархій чи екзархатів цієї церковної провінції.

§ 4. У своїй діяльності Митрополичий Синод керується ККСЦ, КПП УГКЦ, законами і рішеннями Синоду Єпископів УГКЦ і Статутом.

§ 5. Митрополичий Синод скликається для виконання рішень Синоди Єпископів УГКЦ, збереження та розвитку духовної, літургійної та богословської спадщини, утвердження канонічної дисципліни, вирішення важливих душпастирських та інших питань, координації дій єпископів та обміну інформацією — шляхом прийняття відповідних рішень.

§ 6. Для забезпечення належної кадрової політики в усіх напрямках церковного життя Митрополичий Синод постійно працює над поповненням списку можливих кандидатів до майбутніх призначень у митрополії. Він також формує список кандидатів на єпископів для подання на розгляд Синоду Єпископів УГКЦ, зберігаючи права окремих єпископів митрополії пропонувати власних кандидатів на єпископство (пор. кан. 182, § 1 ККСЦ).

Арт. 16. § 1. Членами Митрополичого Синоду є всі висвячені єпископи УГКЦ певної церковної провінції (єпархіальні єпископи, єпископи-помічники, єпископи-коад’ютори), які виконують уряди у власних єпархіях чи екзархатах, належних до митрополії, а також і ті, хто на законних правах тимчасово виконує уряд єпархіального єпископа (наприклад, адміністратор єпархії).

§ 2. Усі перелічені єпископи і ті, хто на законних правах тимчасово виконує уряд єпархіального єпископа (наприклад, адміністратор єпархії), мають брати особисто участь у Синоді і не можуть посилати на нього свого заступника.

§ 3. На Митрополичий Синод запрошуються архиєпископи-емерити і єпископи-емерити УГКЦ певної церковної провінції.

§ 4. Адміністратори єпархій і екзархатів, що не є єпископами, беруть участь у засіданнях Митрополичого Синоду, маючи дорадчий голос, хіба щось інше буде вирішене Митрополичим Синодом.

§ 5. На Митрополичий Синод можуть бути запрошені настоятелі монастирів, чернечих чинів і згромаджень певної церковної провінції, але без права голосу.

§ 6. На Митрополичий Синод можуть бути запрошені ієрархи інших Церков свого права, які виконують владу на тій самій території, експерти з числа духовенства, чернецтва і мирян для пояснення певних питань, але без права голосу.

§ 7. Не можуть бути членами Митрополичого Синоду єпископи, що:

1. настільки недієздатні, що не спроможні на людський акт (пор. кан. 953, § 1, п. 1 ККСЦ);
2. перенесені з єпископату на нижчий ступінь або позбавлені духовного стану (пор. кан. 1433 ККСЦ);
3. публічно зреклися віри Католицької Церкви, публічно відійшли від єдності з Католицькою Церквою або покарані карою великої екскомуніки (пор. кан. 953, § 1 п. 3; кан. 1434 ККСЦ).

Арт. 17. § 1. Пастирська опіка єпископів над справами цілої митрополії виявляється через їхню участь у засіданнях Митрополичого Синоду, а також через їхній постійний фінансовий внесок, який використовується для функціонування митрополичих комісій, секретаріату і для належного перебігу Митрополичого Синоду.

§ 2. Суму цього внеску вирішують єпископи раз на рік згідно з бюджетом, запропонованим Митрополитом.

Підготовка і скликання

Арт. 18. § 1. До компетенції Митрополита належить: скликати Митрополичий Синод у терміни, встановлені Синодом Єпископів УГКЦ, відповідно підготувати питання, які слід на ньому розглянути, головувати на Синоді, переносити його, відкладати, припиняти і розпускати (пор. кан. 133, § 1, 2 ККСЦ).

Митрополичий Синод має бути скликаний:

1. упродовж двох місяців після чергового Синоду Єпископів УГКЦ, під час якого вивчаються рішення, прийняті на Синоді Єпископів УГКЦ, та представляється програма їх реалізації в митрополії, і (у перший місяць літа) звіт про виконану роботу в рамках підготовки звіту на Синод Єпископів УГКЦ;
   
   
2. коли, на думку Митрополита, цього вимагають вагомі потреби митрополії чи її вірних, за попередньою згодою єпархіальних єпископів єпархій і екзархатів очолюваної ним провінції;
   
   
3. на вимогу третини єпископів — членів Митрополичого Синоду.
   

Арт. 19. § 1. Порядок розгляду справ на Митрополичий Синод готує Митрополит з допомогою секретаріату, враховуючи письмові пропозиції єпископів і митрополичих комісій (пор. кан. 133, § 1, п. 2 ККСЦ).

§ 2. Пропозиції щодо формування порядку денного Митрополичого Синоду подаються до секретаріату.

§ 3. Доповіді та матеріали щодо справ, котрі розглядатимуться на Митрополичому Синоді, треба подавати до секретаріату не пізніше ніж за два тижні перед скликанням Митрополичого Синоду. Якщо тема вимагає рішення, то пропозиції до голосування повинні бути сформульовані в короткій і зрозумілій формі. Пропозиції стратегічного плану повинні бути розглянуті щонайменше на двох різних Митрополичих Синодах (т. зв. перше і друге читання). Не підготовані належно пропозиції не слід виносити на голосування на Митрополичому Синоді.

Арт. 20. § 1. Порадившись із Отцем і Главою УГКЦ щодо переліку справ, які будуть розглядатися під час засідань Митрополичого Синоду, Митрополит відповідним декретом скликає всіх єпископів провінції на Митрополичий Синод.

§ 2. На Митрополичий Синод мають бути скликані всі його члени (див. арт. 16, § 1–3).

§ 3. У засіданнях Митрополичого Синоду зобов’язані брати участь усі його члени, за винятком тих, що вже зреклися уряду. Якщо котрийсь член Митрополичого Синоду не може взяти участі в засіданнях, попри важкий обов’язок щодо цього, то повинен письмово пояснити Синодові свої причини; про законність перешкоди мають вирішувати на початку засідання члени Синоду, а також надати особисту відповідь на питання, які будуть розглядатися на Синоді.

§ 4. Єпископи, які відсутні на законних підставах, не повинні враховуватися під час визначення кворуму.

§ 5. На Митрополичий Синод ніхто із членів цього Синоду не може посилати замість себе заступника.

§ 6. Голосують тільки ті члени Митрополичого Синоду, які присутні на його засіданнях.

§ 7. Кожний член Митрополичого Синоду, незважаючи на кількість титулів, володіє лише одним голосом.

§ 8. Глава УГКЦ може відправити на Митрополичий Синод свого представника, котрий може бути на всіх засіданнях і має право дорадчого голосу.

§ 9. Особи, що, на запрошення Митрополита і за згодою Митрополичого Синоду, у визначений для них спосіб беруть участь у засіданнях як експерти, позбавлені права голосу.

Секретаріат Митрополичого Синоду

Арт. 21. § 1. Митрополичий Синод має свій секретаріат в осідку Митрополита, до якого входить секретар та його референт.

§ 2. Секретаря і референта іменує Митрополит за згодою Митрополичого Синоду на трирічний термін із можливістю подальших призначень, яких може бути щонайбільше три, хіба інше вирішить Митрополичий Синод.

§ 3. Дострокове відкликання з уряду секретаря і референта можливе на вимогу Митрополита та за згодою Митрополичого Синоду.

Арт. 22. Секретар і референт починають свій уряд з моменту отримання ними відповідних декретів Митрополита, після чого вони повинні скласти в присутності Митрополита чи делегованої ним особи відповідну присягу, і посідають свої уряди аж до кінця терміну, включно зі складенням протоколу Митрополичого Синоду, що відбувся, і до передання своїх урядів їх наступникам.

Арт. 23. Обов’язками секретаря є:

1. доводити до відома кожного єпископа не пізніше ніж за два тижні перед початком синодальних засідань програму засідань, доповіді та матеріали щодо справ, які розглядатимуться;
   
2. протоколювати всі засідання Митрополичого Синоду;
   
3. представляти на розгляд Митрополиту бюджет Митрополичого Синоду в кінці кожного року;
   
4. готувати письмові комунікати для преси, попередньо погоджуючи їх із Митрополитом;
   
5. розсилати документ про рішення Митрополичого Синоду всім його членам згідно з арт. 41 цього Статуту.
   

Арт. 24. Якщо в період між Митрополичими Синодами секретар або референт не мали б змоги виконувати своїх обов’язків, то Митрополит, порадившись із єпархіальним єпископом, котрий у його митрополії є найстаршим за єпископськими свяченнями, може тимчасово призначити інших осіб.

Арт. 25. Секретар, за згодою Митрополита, може набирати необхідний допоміжний персонал. Ці працівники в присутності Митрополита чи делегованої ним особи повинні скласти присягу про дотримання таємниці.

Митрополичі комісії

Арт. 26. Для виконання поставленої перед ним мети (пор. арт. 15) та підвищення ефективності своєї діяльності Митрополичий Синод створює митрополичі комісії.

Арт. 27. § 1. Митрополичий Синод визначає кількість і напрям діяльності, а також особовий склад митрополичих комісій.

§ 2. Мандат митрополичої комісії, а також її особовий склад поновлюється щотри роки.

Арт. 28. Завданням комісії є дбати про доручену їй ділянку роботи, визначати головні проблеми та знаходити відповідні напрямки для їх розв’язання.

Арт. 29. У визначений Митрополитом термін голови комісій представляють звіт про перебіг і результат своєї праці.

Регламент проведення засідань Митрополичого Синоду

Арт. 30. Митрополичий Синод відкривається Акафістом до Святого Духа або Молебнем, в якому беруть участь усі члени Митрополичого Синоду, а також інші запрошені учасники.

Арт. 31. § 1. Митрополит має виняткове право головувати на засіданнях.

§ 2. Вимога щодо участі в Митрополичому Синоді поширюється на всі засідання. Тільки з вагомої причини і за згодою Митрополичого Синоду його член може бути відсутній на засіданні.

Арт. 32. § 1. Кожний член Митрополичого Синоду має право брати слово під час дискусій, промовляючи по черзі. Не можна брати слово вдруге, коли ще не вичерпаний список черги щодо тієї самої справи.

§ 2. Кожний член Синоду має право на формальну пропозицію, щоб закрити дискусію. Коли пропозицію підтримає ще один єпископ, то Митрополит виносить її на голосування, і якщо цю пропозицію підтримує абсолютна більшість присутніх, то дискусія припиняється (пор. кан. 924, п. 1 ККСЦ).

Арт. 33. § 1. Рішення Митрополичого Синоду є правосильними, якщо за наявності більшості тих, хто повинен бути скликаний, вони були ухвалені абсолютною більшістю присутніх; якщо ж кількість голосів була рівна, тоді голова своїм голосом повинен переважити (пор. кан. 924, п. 1 ККСЦ).

§ 2. Голосування, із дотриманням норми параграфа 1 Арт. а 34 цього Статуту, є відкритим, хіба головуючий або два члени Митрополичого Синоду вимагали б таємного голосування.

Арт. 34. § 1. Голосування щодо будь-яких виборів відбувається таємно і вимагає абсолютної більшості голосів (пор. кан. 956 ККСЦ).

§ 2. Після другого неуспішного голосування вибір проводиться відносною більшістю голосів під час третього підрахунку; якщо ж голоси були рівні під час третього підрахунку, слід вважати обраним старшого за віком, хіба що йдеться про вибори тільки між священнослужителями або ченцями — тоді обраним слід вважати старшого за свяченням або старшого за першою професією відповідно (пор. кан. 956 ККСЦ).

Арт. 35. Митрополичий Синод вирішує питання про збереження таємниці щодо обговорених актів і справ, дотримуючись, однак, обов’язку зберігати таємниці у випадках, установлених загальним правом.

Арт. 36. Програма Митрополичого Синоду складається із таких частин:

1. Вступні елементи:

• Відкриття, молитва, привітання.
• Визначення кворуму.
• Прийняття порядку денного.
  

2. Звіт. Митрополит подає звіт про виконання рішень Синоду Єпископів УГКЦ і минулого Митрополичого Синоду. Митрополичий Синод має оцінити стан виконання відповідних законів і рішень.

3. Повідомлення. Ідеться про матеріал, котрий не вимагає дискусії і прийняття щодо нього рішення. Бажано, щоб повідомлення подавалися в письмовій формі, як окремий документ.

4. Обговорення. У цій частині дискутуються питання порядку денного. Презентація питання — не більше ніж 15 хвилин, виступ — не більше від 5 хвилин. Одне питання може розглядатися не більше від години. Розгляд кожного питання має завершитися голосуванням. Коли щодо питання з якихось причин неможливо прийняти рішення, то виноситься на голосування пропозиція про перенесення його на наступний Митрополичий Синоду.

5. Різне.

Синодальні акти і закриття Митрополичого Синоду

Арт. 37. Протоколи засідань підписує від імені членів Митрополичого Синоду Митрополит і секретар.

Арт. 38. Рішення Митрополичого Синоду не можуть суперечити загальному праву, КПП УГКЦ або обмежувати права поодиноких єпархіальних єпископів.

Арт. 39. § 1. Митрополит у визначений Митрополичим Синодом спосіб і час оприлюднює рішення.

Однак він не повинен цього робити перед тим, як отримає їх письмове схвалення від Глави УГКЦ, який може вимагати виправлень чи змін. Зауваження Глави УГКЦ, якщо такі будуть, розглядає найближчий Митрополичий Синод.

Арт. 40. § 1. Секретаріат надсилає оприлюднені рішення та протоколи Митрополичого Синоду всім членам Синоду.

§ 2. Секретаріат також дбає про надання інформації про рішення Митрополичого Синоду всім митрополитам УГКЦ, патріаршим і митрополичим комісіям, інститутам богопосвяченого життя, а також зацікавленим церковним чи науковим установам, якщо їх це стосується.

Арт. 41. § 1. Рішення Митрополичого Синоду є обов’язкові для виконання в усій митрополії, зокрема в межах церковного законодавства в інститутах богопосвяченого життя і об’єднаннях вірних.

§ 2. Місцеві ієрархи зобов’язані особисто контролювати виконання рішень Митрополичого Синоду на території своїх єпархій; Митрополит, як той, що покликаний дбати про ретельне збереження віри й церковної дисципліни (пор. кан. 133, § 1, п. 4 ККСЦ), піклується про виконання синодальних рішень через відповідні адміністративні акти.

§ 3. Задля успішного впровадження рішень Митрополичого Синоду слід дбати про те, щоб вони були предметом вивчення і пояснення в кожній єпархії на нарадах чи періодичних зборах священнослужителів, членів інститутів богопосвяченого життя і мирян.

Арт. 42. Митрополичий Синод закривається подячним Акафістом чи Молебнем за участю членів Синоду та запрошених учасників.

ГЛАВА ІV

МИТРОПОЛИЧИЙ ТРИБУНАЛ

Арт. 43. § 1. Митрополичий трибунал створюється Митрополитом (пор. кан. 133, § 1, п. 3); і він не є відмінний від трибуналу єпархії Митрополита (пор. кан. 1064, § 1 ККСЦ).

§ 2. Митрополичий трибунал діє на підставі церковного законодавства і є апеляційним трибуналом для вироків єпархіальних трибуналів митрополії (пор. кан. 1064, § 1 ККСЦ).

§ 3. Митрополичий трибунал повинен мати власні статути, затверджені цією владою, в яких окреслюється спосіб іменування суддів та інших працівників, час служби, винагорода та інше, чого вимагає право (пор. кан. 1070 ККСЦ). Перед затвердженням цих статутів Митрополит має радитися з Митрополичим Синодом із приводу питань, котрі стосуються функціонування трибуналу.

ГЛАВА V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Арт. 44. § 1. Цей Статут затверджується Синодом Єпископів УГКЦ і стає чинним через два місяці від дня його проголошення Отцем і Главою Церкви через електронне опублікування цього законодавчого документа на офіційному веб-сайті Української Греко-Католицької Церкви (ugcc.ua). Текст цього Статуту має бути також опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви».

§ 2. Пропозиції стосовно змін до Статуту подають Глава УГКЦ і члени Митрополичого Синоду, а затверджує Синод Єпископів УГКЦ.