СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСпільнота святого Егідія: 50 днів допомоги біженцям та потребуючим від час війни
У той момент, коли Росія та Україна ведуть вже 50-ий день війну, українські біженці, яких приймають в Італії, висловили вдячність за прийом і допомогу, яку вони отримали після втечі з дому від початку конфлікту майже два місяці тому.
Виступаючи 14 квітня на пресконференції, організованій громадою Святого Егідія з нагоди 50 днів війни в Україні, 44-річний Феодосій, який разом із сім’єю втік із Києва, сказав, що найбільше боявся після початку війни «за своїх дітей і за свою країну, за своїх друзів». Про це розповідає Еліс Енн Аллен у своєму матеріалі для католицького видання «Crux».
«Вони ведуть цю війну за старими методами. Ми живемо у XXI столітті, але ми бачимо війну так, ніби це сталося в іншу епоху», — сказав він.
Феодосій, який є одним із 91 000 українських біженців, які перебувають в Італії, більшість з яких перебувають у сім’ях чи окремих осіб, сказав, що він був в Італії неодноразово, «але цього разу я відчув велику солідарність, надзвичайне прийняття, гарну атмосферу та багато турботи».
Свідчення біженки Юлії
Так само Юлія, яка також втекла з Києва разом зі своєю сім’єю і перебуває в Італії за допомогою Спільноти святого Егідія, сказала, що їх вітала «громада з великою любов’ю».
«Мені здається, що всі, хто приїхав з України, шоковані, вони схвильовані, вони не можуть зрозуміти, яке майбутнє чекає на їхню родину, на їхніх дітей, але потроху тут із таким прийомом ми можемо розпочати мріяти», — сказала вона.
Юлія розповіла, що зараз багато мам і навіть бабусь ходять на курси італійської мови, а їхні діти знову зараховані до школи і знаходять нових друзів.
«Ми розуміємо, що вже живемо чимось великим для нас, тому що жити з бомбами, коли бомби падають на голову, неможливо. З цими сиренами, коли діти бояться і не можуть спати. Але тут нам спокійно, ми можемо жити, як усі», — сказала вона.
Вона висловила вдячність Спільноті святого Егідія за допомогу, яку вона надала, а також багатьом сім’ям та особам, які допомагають приблизно 4,4 мільйонам біженців, які втекли від початку війни. Наразі, за оцінками, 4,7 мільйона людей покинули Україну і приблизно 7,1 мільйона були внутрішньо переміщеними особами в результаті війни, яка почалася вторгненням Росії в Україну 24 лютого.
Вже 50 днів жорстокої війни
Масове знищення важливої інфраструктури вже заторкнуло численні українські міста, а тисячі, переважно мирних жителів, загинули під час збройного протистояння. У селах, звільнених від російської окупації, також з’явилися звинувачення у воєнних злочинах, включаючи катування та зґвалтування.
Президент Спільноти святого Егідія Марко Імпальяццо
Виступаючи на пресконференції у четвер, Президент Спільноти святого Егідія Марко Імпальяццо сказав, що 50 днів війни є важливою віхою, «тому що всередині цих 50 днів страждають люди, є багато мільйонів біженців, є тисячі смертей, людей, які втратили все. Там багато і багато насильства».
Проте, як рух, присвячений в основному сферам соціальної справедливості, головна увага Спільноти святого Егідія приділяється гуманітарному фронту, сказав Імпальяццо, зазначивши, що громада має центри та партнерів по всій Україні та Європі, які надають настільки необхідну допомогу населенню України, що перебуває в облозі.
Підтримка «великоднього перемир’я»
Він також висловив підтримку заклику Папи Франциска у Квітну неділю щодо «пасхального перемир’я» під час війни в Україні.
В Україні Великдень святкують у два різні моменти, перший — у наступну неділю, 17 квітня, коли відзначається римо-католицький Великдень, а другий — 24 квітня, коли греко-католицька та православна спільноти святкують Великдень.
«Це дуже важливо, знати, що є тиждень перемир’я, від одного Великодня до іншого. Перемир’я, яке хоче врятувати кров мирних жителів, жінок і дітей, які гинуть, як бачимо, тисячами», — сказав Імпальяццо.
Серед тих, хто найбільше ризикує, за його словами, є люди похилого віку, «які вмирають через те, що не можуть пересуватися, або заблоковані в установах, тому що вони більше не самодостатні, у них більше немає сім’ї або у них немає можливості втекти, як це зробили мільйони українців».
Нагальна потреба у медикаментах
Солдати іноді залишаються без їжі та води, а ті, хто хворі, також трагічно страждають, за його словами, тому що вони вже занадто слабкі, а доступ до вкрай необхідних ліків стає дедалі важчим.
Імпальяццо сказав, що близько 100 людей, які потребують діалізу, вже прибули до Італії за допомогою Спільноти святого Егідія для лікування.
Спільнота, за його словами, вже надіслала близько 75 000 упаковок ліків і санітарно-технічних матеріалів у відповідь на конкретні запити: від ліків для лікування захворювань щитовидної залози до інсуліну для лікування діабету.
Інші ліки, такі як дезінфікуючі засоби та анестетики для операцій, також вкрай необхідні, сказав він, «оскільки є багато людей, які поранені» внаслідок триваючих бомбових і ракетних обстрілів.
Ми робимо все заради припинення війни
«Припинення вогню необхідно якнайшвидше», — сказав Імпальяццо. «Ми знаємо, що досягти миру після такої ненависті, такої кількості насильства і після такої кількості крові, пролитої через російську агресію, важко, але треба всіляко намагатися зупинити війну».
«Ми сподіваємося, ми працюємо і молимося, щоб війна закінчилася якнайшвидше, і ми могли почати говорити про відбудову та повернення українців до своєї країни», — сказав він.
Юрій Ліфансе, очільник Спільноти святого Егідія в Україні
Юрій Ліфансе: Ми потребуємо миру
Пан Юрій Ліфансе, який очолює Спільноту святого Егідія в Україні, приєднався до пресконференції через відеодзвінок. Як і багато інших, Юрій Ліфансе з Києва, але покинув своє місто, коли почалася війна. Зараз він перебуває у Львові, неподалік кордону України з Польщею, керуючи великим розподільчим центром гуманітарної допомоги, яка надходить в Україну від спільноти.
«На жаль, потреби немає. Ліки, мабуть, найневідкладніші, тому що з причини війни було зруйновано багато логістичних шляхів для надходження медичних товарів в Україну, а також для переміщення в межах України, і вони дуже потрібні», — сказав він.
Однак «миру — це те, чого справді не вистачає», — сказав Юрій Ліфансе, говорячи про тисячі людей, які вже загинули серед українців, а також росіян.
«Агресія не закінчується, а міста залишаються заблокованими, як Маріуполь, куди майже неможливо відправити допомогу, і де люди продовжують жити під землею, часто блокуються, тому що їхні будівлі зруйновані, тому людей блокують під землею, і їм потрібне перемир’я», — сказав він.
Ситуація із переміщеними особами у Львові
«До центру Львова приїжджають з усієї України», — сказав він, згадуючи історію одного молодого чоловіка, який вирвався з обложеного Маріуполя, пропливши дві години в майже замерзлих водах Таганрозької затоки Азовського моря, поки не досягнув безпеки.
«Слава Богу, він спортивний і зміг», — сказав Юрій Ліфансе, але зазначив, що місця в багатьох містах, у тому числі у Львові, закінчуються.
Внутрішньо переселені особи у Львові
За його словами, лише у Львові з початку війни населення збільшилося на 30 відсотків, і більшість людей не отримували зарплату за 50 днів з початку війни, тому вичерпуються помешкання, продукти харчування, ліки та ресурси.
У групі найбільшого ризику знаходяться люди похилого віку, «оскільки вони вже вразливі, а перебуваючи в іншому місті… їм потрібен супровід і все більше ліків», — сказав він.
«Також є діти, які не ходять до школи. Є сім’ї, які шукають роботу. Допомога може допомогти, але справді потрібно святкувати Великдень без тривог, бути спокійним, виправляти речі, переосмислювати життя», — сказав він.
Юрій Ліфансе: Великоднє перемир’я може врятувати тисячі життів
Юрій Ліфансе підтримав заклик до Великоднього перемир’я, сказавши, що один тиждень може здатися не довгим терміном, але він «може врятувати тисячі життів, оскільки дозволяє людям виїхати та знайти інший притулок для мирних жителів, які заблоковані в цих містах».
«П’ятдесят днів — це забагато, ми повинні все більше просити миру в Україні і щоб припинилася стрілянина, щоб людям допомогли отримати те, що приходить зі світу», — сказав він.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
