СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСьогодні Венедиктові XVI виповнюється 94 роки життя
Після служіння як богослова, викладача, єпископа, очільника дикастерії та Папи, сьогодні Венедикт XVI здійснює не менш важливе духовне служіння, нагадуючи те, що суттю віри є зустріч з Богом та Його безмежною любов’ю.
У Велику Суботу, 16 квітня 1927 року, 94 роки тому, в баварському містечку Марктль-ам-Інн на півдні Німеччини, в родині офіцера поліції Йозефа Ратцінґера народився син, який того ж самого дня був охрищений та отримав ім’я Йозеф Алоїз. Через 78 років, 19 квітня 2005 року, його обрано Наступником святого Петра і він узяв ім’я Венедикт XVI. Сьогодні, передавши кермо Петрового човна своєму наступникові він, присвятив решту свого життя молитві за Церкву, за кожного з нас.
«Ми відчули любов, яку Бог до нас має»
«Церква жива, Церква є молодою», — говорив у своїх промовах Папа Венедикт, один із найстарших в момент обрання Петрове служіння. «Віра є простою». «Бути християнином — прекрасно». «Хто має надію, той може жити по-іншому». «Хто вірує, той не є самотнім». «Де є Бог, там є майбутнє». «Якір серця сягає Божого трону». Витончений мислитель Йозеф Ратцінґер, якого чимало побоювалися як «сторожа віри», що значну частину свого життя очолював Конгрегацію віровчення, вмів, однак, знаходити привабливі формулювання, коли йшлося про те, аби наголосити про суттєве у вірі.
Про це, насамперед, читаємо в його першій енцикліці «Deus Caritas est», що побачила світ 2005 року. «Ми увірували в любов. Так християнин може висловити фундаментальний вибір свого життя», — читаємо у тексті, в якому Папа Венедикт пояснює: «Початком християнства не є лише етичний вибір чи велика ідея, але зустріч з подією, з особою, що відкриває перед нашим життям новий горизонт, а разом з ним — вирішальний напрямок».
Папа у пошуках Бога
Під час прилюдного служіння своє головне завдання Венедикт XVI вбачав у тому, щоб звіщати сучасному світові Бога «з людським обличчям». Не будь-якого Бога, але Того, Який показався нам і в Ісусі ввійшов у спільність з нами. «Справжня проблема цього історичного моменту полягає в тому, що Бог зникає з горизонту людей, і що зі згасанням світла, яке походить від Бога, людство втрачає орієнтири. Вести людей до Бога, до Бога, Який промовляє у Біблії — це найвищий і фундаментальний пріоритет Церкви та Наступника святого Петра в наш час».
Передавши вісім років тому провід Церкви наступникові, Венедикт XVI розпочав заключний етап своєї мандрівки назустріч Богові, присвятивши ввесь свій час молитві. Що можна побажати йому з нагоди чергової річниці життєвого шляху? Мабуть, того, щоб він і надалі міг у спокої переживати цей період, з усіма плодами й радощами, які випливають із близькості з Богом. І щоб це послання радості й миру було сприйняте спільнотою Церкви як багатство. Щоб всі ми відчували плоди його молитви за нас, щоб збагнули і сприйняли його духовне служіння для Церкви.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
