СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Смуток — найкраще слово, щоб виразити відчуття цього дуже драматичного моменту для України та світу», — митрополит Володимир Ковбич
Парана є домом для найбільшої громади українських нащадків у Бразилії. Налічується близько 600 тис. осіб, з них понад 90 % — католики. Тому, щоб послужити цьому населенню, природно, що в Парані є дві українські церковні структури: митрополія Святого Івана Хрестителя в Куритибі (штат Парана, Бразилія) та Єпархія Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). Вони є частиною католицької церкви як помісна Церква, а їхні єпископи є частиною Національної конференції єпископів Бразилії (CNBB), зокрема Південного регіонального представництва.
Зіткнувшись із драматичною ситуацією війни, яку переживає Україна, ми поговорили з архиєпископом митрополії Святого Івана Хрестителя владикою Володимиром Ковбичем про Українську Католицьку Церкву в Бразилії, її організацію, особливості її вірних та як вони живуть у цей сумний момент їхньої історії. Про це розповідає Каріна де Карвальо для пресслужби Південного Регіонального представництва Конференції католицьких єпископів Бразилії.
Владико Володимире, як тут, у Бразилії, організована Українська Католицька Церква візантійського обряду?
Сьогодні ми маємо дві єпархії: Єпархія Непорочного Зачаття в Прудентополісі, створена в 2014 році, та Архиєпархія Святого Івана Хрестителя, або точніше митрополія, як ми її називаємо, розташована в Курітібі. Єпархія Святого Івана Хрестителя має 50-річну історію і була піднесена до архиєпархії або митрополії у 2014 році зі створенням єпархії в Прудентополісі. Більшість наших парафій знаходиться тут, у Парані, але ми також маємо парафію в східній зоні міста Сан-Паулу та три парафії на півночі Санта-Катаріни.
Ми є Українською Греко-Католицькою Церквою, якою сьогодні керує Верховний Архиєпископ Блаженніший Святослав Шевчук, що знаходиться у столиці України м. Києві. Але, як католики, ми підпорядковуємося єпископу Риму — Папі, і тут, у Бразилії, ми належимо до Національної конференції католицьких єпископів, маючи більший контакт і співпрацю тут, у Південному регіональному представництві.
Як ви сприйняли звістку про війну, що почалася в Україні?
Ми сприйняли це з великим сумом. Смуток — найкраще слово, щоб передати відчуття цього дуже драматичного моменту для України та світу. Навіть Папа Франциск у своєму зверненні використав слово «смуток». Але з цим почуттям у інших приходять сумніви, страх, туга, розчарування, обурення, бунт. Це шокуючий і дуже драматичний момент для українського народу і для всього людства.
Ми чули, що наш Глава Блаженніший Святослав Шевчук разом з іншими священниками, коли почалися бомбардування був змушений ховатися в підвалі Воскресенського собору в Києві. Ми навіть думали, що з цією кризою він втече до Риму чи кудись ще, але він вирішив залишитися і попросив, щоб усі церкви залишалися відкритими, щоб приймати людей, які приходять по допомогу.
Які інтереси стоять за цією війною?
Це влада, це гроші, це вплив. Аналітики, експерти та історики стверджують, що президент Росії Владімір Путін має намір відновити імперію колишнього Радянського Союзу, яка має ще давнішу історію, Російську імперію. Це те, чого хоче Путін: вплив, влада, території. Він хоче повернути всі ті території, які належали колишньому Радянському Союзу, і він хоче не допустити подальшого розширення Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Тому він хоче за будь-яку ціну не допустити вступу України в НАТО і Європейський Союз.
Український народ пройшов через інші війни, і це характеризує його як народ опору.
Так, це народ опору, страждань, які тривають давно, від яких вже багато постраждали під час війни, багато людей знищили. Також це люди, які постраждали в країнах еміграції. Не було легко ніде, навіть у розвинених країнах, таких як Канада та США. Там також постраждали українці. Проте, оскільки вони витривалий, сильний, войовничий і віруючий народ, їм вдалося розвиватися в житті, вони процвітали настільки, що сьогодні більшість із них мають хороший рівень життя, в тому числі й тут, у Бразилії. Вони витривалі люди з великою вірою.
Ще одна сильна особливість — український народ максимально зберігає свою культуру, в тому числі й українську мову, яка є найскладнішою та надзвичайно багатою. Але й інші аспекти збережені природно: кухня, вишивка, писанка (фарбовані яйця, розписані вручну), іконографія, народні танці. Зберігається також обряд Божественної Літургії, згідно з канонічними вимогами. Щодо мови, то Божественна Літургія служиться українською, але, залежно від ситуацій вона може служитися тут повністю або частково португальською.
Що робить Українська Католицька Церква в Бразилії, щоб продемонструвати близькість до українського народу?
Йдеться насамперед про віру та суспільні вияви. З боку віри — це якомога більше контактів, близькість, моральна підтримка та молитви. Народні демонстрації мають релігійний, культурний та громадянський характер, як-от та, що відбулася у п’ятницю ввечері, 25 лютого, біля Українського меморіалу в Куритибі. Це те, що ми можемо зробити. Я вже надіслав послання нашому Главі УГКЦ Блаженнішому Святославу Шевчуку, і воно мало там дуже позитивний вплив. Люди, вірні, єпископи відчувають цю моральну підтримку перед обличчям цього великого випробування, яке вони переживають.
Наступна Асамблея єпископів Парани з 13 по 15 березня відбудеться в Колонія Марселіно, в Сан-Жозе-дус-Піньяїс (штат Парана, Бразилія). Це, безумовно, буде знаменним моментом для Української Католицької Церкви.
Це буде дуже знаково. По-перше, для того, щоб цінувати цю історичну спільноту. Ми святкуємо сторіччя візиту митрополита Андрея Шептицького, який був одним із найважливіших діячів Української Католицької Церкви, як у церковному, так і в громадянському сенсі в Україні. У свій час він відвідав Колонію Марселіно. Також ми святкуємо 50-ту річницю заснування Єпархії Святого Івана Хрестителя (з 2014 року — митрополія). При цьому ця Єпископська Асамблея матиме глибоке історичне значення, оскільки буде високо оцінена українська спільнота та матиме велике відчуття церковності. У цей синодальний час це буде проявом великої синодальності в Церкві Парани, між Латино-Католицькою Церквою та Українською Католицькою Церквою. Це момент високої духовної краси і християнське свідчення для самої Церкви, для суспільства і сучасного світу, який потребує єдності, солідарності, братерства і, перш за все, миру.
Молитва і піст: заклик Папи Франциска.
Війна — це диявольська річ, і перемогти сатану, перемогти зло, як сказав Ісус апостолам, можна лише молитвою та постом (пор. Мт. 17, 21). Тож Папа Франциск, оскільки він має дуже конкретне і дуже практичне відчуття християнського життя та духовності, рекомендує це робити в день, який уже є днем покаяння, молитви та посту. Про це він просить усю Церкву, у цьому контексті конфлікту та війни в Україні, на яку напала Російська Федерація.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
