Що робити у ті моменти, коли не хочеться молитися? Відеоблог № 24 владики Венедикта Алексійчука

23 липня 2019

Владика Венедикт Алексійчук, правлячий архиєрей Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця продовжує започатковану «Школу молитви» через єпархіальний youtube-канал. Сьогодні владика Венедикт пропонує замислитися про зусилля і старання, які ми інколи повинні докладати задля зустрічі і перебування із Богом. Також автор ставить питання щодо існування регулярності у молитвах та її значення.

Що робити у ті моменти, коли не хочеться молитися? Відеоблог № 24 владики Венедикта Алексійчука

Молитва — щось спонтанне чи щось впорядковане?

«Ми часто зустрічаємося та намагаємося роздумувати над молитвою, щось феноменальне та унікальне, яке присутнє лише в житті людини, адже не присутнє в житті звірят. Вона присутня у людському бутті тоді, коли людина зустрічається із своїм Творцем, із Господом Богом.

Часто коли ми говоримо про молитву нам важко зрозуміти те, що це є молитва. Так, це є зустріч із Богом. Але з іншої сторони, це є зустріч спонтанна, коли ми перед Богом висловлюємо свої пережиття та почуття, які маємо? Чи це, з іншої сторони, зустріч впорядкована, адже ми маємо молитви, прописані у Молитвословах, молитовниках, молитви, які ми промовляємо у період Божественної Літургії, Вечірні чи Утрені, Часів, Повечір’я, Північної? Тому, чим є ця молитва — щось спонтанне чи щось впорядковане?

Небажання молитися: що робити в такому разі?

Знову ж таки, з однієї сторони є важливим, щоб молитва була спонтанною, тому що це є правдива зустріч з Богом, під час якої ми відкриваємо перед Богом все те, чим ми живемо, перед Богом ми промовляємо усе те, що ми переживаємо, що нас у цю мить зачіпає, що в цю мить мого життя є для мене живим та актуальним. З іншої ж сторони, коли ми подивимося правді в очі, таких спонтанностей є дуже-дуже мало у нашому житті, — дай Боже, щоб така спонтанність була раз у тиждень. Це велика ласка і дар Божий, коли хтось це переживає частіше. Також ми бачимо, що інколи у нашому житті приходять моменти, коли нам не хочеться молитися, коли нам не дуже хочеться бути із Богом. Саме це показує, наскільки ми є зматеріалізовані, адже Бог є Духом. Таким чином, коли не хочеться бути з Богом духовно, значить ми перебуваємо у тому матеріальному світі. Тому, саме тут вступає на сцену певна регулярність практики молитви, певні зусилля та старання, яких ми маємо докладати.

Один відсоток таланту та 99 відсотків зусиль

У будь-якій ділянці земного людського життя, коли ми прагнемо щось здобути чи осягнути, то повинні регулярно над цим працювати. Ми часто повторюємо, що у людському житті є тільки один відсоток таланту, а 99 відсотків наших зусиль та праці. Тому, молитва — це також певна праця, для якої ми повинні виділяти відповідний час для Бога вранці, ввечері чи впродовж дня. Це не питання того, скільки ми приділяємо часу. Звичайно, існують великі правила молитви, середні і доволі маленькі, але надзвичайно важливо докладати зусиль і старань. Хочу наголосити на тому, що молитва — це також праця.

Молитися — це проливати кров

Святі Отці казали, що молитися — це проливати кров. Ми бачимо це у своєму житті: у ньому дуже легко робити чи віднаходити безліч ініціатив, навіть у нашому церковному житті, але наскільки ж нелегко і трудно заставити та примусити себе до молитви. Ми повинні розуміти також, що одним із моментів молитви є певна регулярність. Цей елемент молитви полягає у докладанні зусиль і старань. Без зусиль і старань ми нічого не здобудемо. Отож, щоб навчитися, здобути досвід духовного життя та перебування із Богом, Який є Духом, ми змушені докладати зусиль і старань, живучи у цьому матеріальному світі, докладати зусиль і старань для віднайдення часу та можливості перебувати із Господом.

Докладаймо зусилля і старання, а результат завжди прийде — досвід перебування з Господом».