«Серед великих страждань мого народу народжується нова Європа, Європа цінностей, а не інтересів», — владика Богдан Дзюрах

ЗВЕРНЕННЯ

Апостольського Екзарха для українців візантійського обряду

(2 березня 2022, Базиліка св. Ульріха, Аугсбург)

Ексцеленції, дорогі Співбрати в єпископському та священичому служінні,
Дорогі богопосвячені особи,
Вельмишановна пані Міська Голово,
Дорогі сестри та брати у Христі!

У ці дні, коли християни стають на шлях покаяння та навернення, в серці Європи, війна в моїй Батьківщині була знову розпалена найжорстокішим чином. Я кажу «знову», тому що Україна була захоплена Росією ще в лютому 2014 року, коли Кримський півострів був незаконно анексований і через кілька місяців почався відкритий напад на Сході країни.

За останні 8 років внаслідок військових атак, які відбувалися майже щодня, Україна зазнала серйозної шкоди в економіці, в довколишньому середовищі, але передовсім були завдані глибокі рани тілам та душам людей: кількість жертв станом ще на минулий тиждень налічувала понад 14 000 українців, які втратили своє життя; було понад 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб і понад 30 000 важко поранених; близько 400 000 страждають від посттравматичних розладів внаслідок терору та звірств, свідками яких вони стали.

Відтак над нами спалахнув кошмар, у який ще тиждень тому ніхто не хотів вірити. Сьогодні, у Попельну середу, коли ми кладемо на себе знак хреста із попелу, багато сіл і міст в Україні були розбомблені російською зброєю та перетворені на попіл і руїни. Таким чином правитель Кремля хоче перекреслити нашу мрію про краще і гідніше майбутнє. Але він вже раніше позбавив наших дітей їхніх мрій. Пригадую собі групу дітей та молоді із села, яке розташоване за 6 км. від лінії розмежування. Я побував у цьому селі у 2016 році, коли на Великдень поїхав на фронт, щоб відвідати наших солдатів та мирних жителів та відслужити з ними Великодню Літургію. Одного разу вчителька запитала цих дітей, про що вони мріють. Їхня відповідь шокувала: «Пані вчителько, у нас більше немає мрій. Як ми можемо про щось мріяти, коли навколо нас війна?» Це справжній злочин — позбавляти дітей мрій, позбавляти дорослих надії на краще та гідніше життя, позбавляти цілий народ майбутнього та заперечувати саме право на існування цілого народу.

І незважаючи на всі жахи, у нас завжди була надія, що найгіршого не станеться. На жаль, це сталося. У четвер, 24 лютого, всі ми в Україні, а також у Європі та світі прокинулися у новій реальності. Раптом всім стало зрозуміло, що в Європі йде війна, на яку занадто швидко і надто легко закривали очі. Тепер Європа прокинулась і була вражена жорстокістю, з якою карають європейський народ лише за те, що він бажає і прагне кращого та гіднішого життя для себе та своїх нащадків.

Світлини та новини з України зворушують наші серця та совість. Але ми, українці, також глибоко зворушені в наших серцях хвилею солідарності та співчуття, які спонтанно виникли тут, у Німеччині, і виражаються з такою великою щирістю серед простих людей. За це я прагну сказати вам усім сьогодні наше щире і сердечне «Спасибі!» Коли я бачу цей безперервний потік людей, які приходять до наших парафій, телефонують нам і пропонують свою допомогу, коли я бачу сотні тисяч на вулицях великих міст, які протестують проти війни в Україні і різними способами демонструють свою солідарність з нами, я думаю собі, що серед великих страждань мого народу народжується нова Європа, Європа цінностей, а не інтересів, Європа, для якої такі поняття, як справедливість, гідність, свобода та братерство є не пустими словами, а фундаментальними принципами, на яких виключно можна будувати безпечне та мирне майбутнє.

Тож молимося, сестри й брати, щоб Господь Бог почув наші благання, вислухав наші молитви і приніс мир в Україну та у всю Європу. Нехай це станеться через материнське заступництво Пресвятої Діви Марії, Цариці Миру. Амінь!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії