СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Притчею про весільний бенкет Ісус розкриває значення покликання та сенс життя людини», — владика Тарас Сеньків
18 вересня 2022 року, владика Тарас, єпарх Стрийський відвідав с. Любша Журавнівського деканату, де з нагоди 130-ліття храму святого Симеона Стовпника очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Єпископу співслужили парох о. Йосиф Яремчук та запрошені священнослужителі.
Притчею про весільний бенкет Ісус розкриває значення покликання та сенс життя людини. Ключем для її розуміння є ідея Божого царства. Для народів сходу слово «царство» означало суверенну владу царя і його законів на всій йому підвладній території. Сама історія спасіння людства, яка обіймає цілі епохи та надзвичайні події, є свідченням про суверенність Божої любові до всього сущого у його царстві.
У притчі звучить питання, яке не є легким ні для наших вух, ні для нашого серця: наскільки зріло та відповідально ми ставимося до всього того, що Бог зробив і надалі робить в історії нашого власного спасіння?
Царство Боже як весільний бенкет
Очевидно, нам миліше запевнення, що Бог витре кожну сльозу, ніж попередження про суд, плач та скрегіт зубів. Проте, притча вказує на існування іншої реальності, яка зумовлена свобідним рішенням людини. Бог кличе до свого царства всіх людей. Однак свідома відмова прийняти Боже запрошення, як і байдужість у належному приготуванні, стягує вічне покарання. Щоб це висловити, Христос вживає три алегоричні постави: царя, який запрошує вибраних, а потім усіх тих гостей, які відмовляються прийти та чоловіка без весільної одежі.
Царство Боже представлено як весільний бенкет, у юдаїзмі - символ радощів та тріумфу в кінці часів. Запрошення є виявом щедрості царя, якою він прагне об’єднати усіх у спільноті з собою. Бо суттю Божого царства є «не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі». Праведність — це взаємність у любові до Бога та ближніх, а мир і радість є плодами цієї праведності.
Покарання непоправних і затверділих у злобі
З цього погляду причини, якими оправдувалися ті, хто зігнорував запрошенням царя, є нікчемними. Знехтувавши запрошенням, вони зігнорували царем та зневажили його маєстат.
Погорда, та ще й убивство слуг, розгнівали царя. Христос говорить однозначно: «цар… вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило». Свідомо зроблений злочин, з якого людина не кається, обов’язково буде покараний. Цар намагався переконати запрошених, і карає їх лише як непоправних і затверділих у своїй злобі.
Перед очевидністю Божої любові та довготерпеливості Божого милосердя, тяжко уявити собі Бога гнівливого і караючого, бо Він «добрий Господь». Але Бог є Святим, тому не може бути єдності між Богом і гріхом. Він є Богом, який любить грішника, але ненавидить гріх, що є причиною смерті та вічної погибелі. І єдиний спосіб, як людині стати гідною Божого царства, вказує сам Христос: «Покайтеся і вірте в Євангеліє». Зречіться гріха і повірте у спасіння, яке дарує Спаситель, і ставши слугами Божими, матимете ваш плід на освячення, а вкінці — життя вічне.
Божа любов очікує на навернення
Тому що обід готовий, а запрошені були негідні, цар посилає слуг «на роздоріжжя»: кликати повинні всіх, кого зустрінуть, і «добрих і злих», тобто без огляду на особу. Тож слуги наскликали повну світлицю гостей.
Сьогодні існує проблема нашого сприйняття суті євангельського запрошення, що Бог любить всіх людей, незалежно від їх вчинків. Коли до Ісуса прийшли блудниці і митарі, то він не толерував їх гріхи, але закликав їх до покаяння і навернення. Насправді Божої любові не позбавлені навіть жорстокі вбивці та насильники. Бог любить деспотичних та захланних можновладців; любить недбалих батьків, які калічать життя своїх дітей. Але сутність Божої любові полягає в тому, що ненавидячи злочини, він очікує кардинального навернення злочинців. Лише вкінці, як Єдиний Святий Бог, він не може допустити до участі у торжествах на честь свого Сина тих, які не тих, які не бажають навернутися.
Відповідальність за власне освячення
Настирливе прохання господаря прийти на бенкет є висловом його люб’язності та ласкавості. Одночасно із запрошенням гостям посилали одяг, призначений для гостини. У притчі символіка весільного одягу означає любов і справедливість, милість та святість. Хто відмовляється від такого одягу, не отримає місця на бенкеті і епізод з чоловіком без весільної одежі не є таким невинним, як виглядає на перший погляд.
Строгість вироку вказує на важливість особистої відповідальності за життєздатність нашої віри та збереження отриманих благодатей. Бо невесільним одягом є формальне християнство, яке назовні може виглядати побожно, але толерує грішне життя і не бажає його зректися.
Тому є «багато покликаних», тобто «всі», але «мало вибраних» Тут не йдеться про кількість, але про контраст між всіма покликаними і всіма «не вибраними». «Вибраними» не є якісь виняткові особи але ті, що засвідчили особисту відповідальність за покликання. Стан «вибраності» набуває своєю свобідною волею, щирим та сильним прагненням бути з Богом. Недостатньо вважати себе християнином, потрібно ним бути в Божих очах. І якщо хтось зухвало вважає себе «вибраним», то вкінці пізнає, що є лише типокликаним, який не реалізував своїх можливостей.
Якщо ці слова викличуть у когось якесь невдоволення, то це є добре: можливо якраз завдяки цьому зможе відкрити у собі правду про ту неприємну дійсність, яка існує, але яку досі в собі не зауважив. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
