«Прошу використати сорок днів Великого посту на відновлення свого духовного життя», — владика Володимир Ющак

ПОСЛАННЯ

владики Володимира Ющака, єпископа Вроцлавсько-Кошалінського,
на Великий піст 2024 року

Всечеснішим Отцям,
Монашеству та Дорогим Сестрам і Братам —
Вірним Вроцлавсько-Кошалінської єпархії

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Сестри і Брати,

Від кількох років стає традицією, що в першу неділю Великого посту звертаюсь з духовним посланням до духовенства, монашества і вірних нашої єпархії. У неділю Сиропусну, називану також Неділею прощення, яку ми відзначали тиждень тому, наші душпастирі мали нагоду самі звернутись з окремим словом до вірних, підготовляючи їх до успішного переживання часу Святої Чотиридесятниці. Буду радий, якщо моє слово допоможе бодай декому краще пережити час духовної підготовки до свят Христового Воскресіння.

До часу виходу нашої Церкви в Україні з підпілля та до часу, коли наша Церква у Польщі отримала повне державне визнання, наше літургійне переживання Великого посту було з конечності досить обмежене. Ми не мали своїх церков, або просто не могли вільно виявляти своєї віри. Все ж таки, наші вірні постили, тобто поздержувались від споживання м’ясних і молочних страв у приписані дні, не брали участі в гучних забавах і весіллях та молились, виконуючи доземні поклони. У латинських костелах, в яких переважно служилися тоді у Польщі наші богослужіння, в часі Великого посту були організовані кількаденні реколекції — духовні говіння, в часі яких наші вірні приступали до Святих Таїнств Покаяння і Євхаристії. У Страсну П’ятницю, якщо були тільки такі можливості, служилася Вечірня з положенням плащаниці, до якої наші вірні приступали на колінах, цілуючи Христові рани, виявляючи свою віру та вдячність Спасителеві за дар відкуплення та увільнення від кайданів гріха і смерті. Страсна Субота була днем, в якому наші священники відвідували вірних та посвячували паски.

Сьогодні, сорок років пізніше, наше переживання Великого посту виглядає дещо інакше. Ми дальше молимось, виконуємо доземні поклони, постимо, тобто відмовляємось бодай у середи та п’ятниці від споживання м’ясних страв, а також від молочних, в перший день Великого посту і у Страсну П’ятницю. В залежності від власних можливостей та духовного наставлення посні дні поширюємо деколи також на понеділки та на цілий перший тиждень Великого посту і на Страсну Седмицю. Вдалось нам також відновити багато давніх практик та богослужінь, яких скоріше, з огляду на брак власних церков чи просто з огляду на переслідування Церкви в Україні, не можна було практикувати.

На минулому тижні, який був першим тижнем цьогорічної святої Чотиридесятниці, мабуть, у більшості наших парафій ми служили Канон св. Андрія Критського з поклонами. Будемо ще молитись словами Великого Канону в середу після четвертої неділі Великого посту. Увійшла в життя також традиційна у Східних Церквах практика алітургійних днів, тобто літургійний звичай, що у дні від понеділка до п’ятниці у всі тижні Чотиридесятниці не служиться в церквах Божественна Літургія. Зате, мабуть, також у більшості наших парафій у всі середи та п’ятниці Великого посту служиться Літургія Передосвячених Дарів. У всі неділі Чотиридесятниці в наших церквах служиться Божественна Літургія св. Василія Великого з довшими, але дуже глибокими молитвами Євхаристійного канону. Дальше живою є в наших парафіях практика великопосних реколецій — духовних говінь, в часі яких протягом трьох-чотирьох днів запрошений священник-місіонер голосить духовні науки для різних груп вірних. У часі цих святих днів великопосної духовної віднови вірні мають можливість послухати духовних повчань, висповідатись та приступити до Пресвятої Євхаристії.

Мабуть, теж, бодай у більших наших парафіях вдалось привернути всі богослужіння, приписані на час Страсного Тижня. У соборах трьох наших єпархій у Польщі у Великий четвер служиться Божественна Літургія св. Василія Великого з Вечірнею, поєднана з обрядом обмивання ніг дванадцяти мужчинам. Опісля, цього самого дня маємо нагоду вислухати дванадцять страсних Євангелій в часі Утрені Страстей. У Страсну П’ятницю наші церкви заповнюються вірними в часі Вечірні з положенням плащаниці та в часі Єрусалимської Утрені. Опісля наші вірні приходять до храмів у Велику Суботу ввечері, щоб молитись в часі Божественної Літургії св. Василія Великого з Вечірнею, яка духовно переводить нас вже в пасхальну атмосферу. Пасхальна радість збуджується повністю вночі з суботи на неділю або ранком Пасхальної неділі, коли служимо Надгробне, опісля процесійно виходимо з храму, повертаючи до нього з запаленими свічками після торжественного відкриття головних дверей та співаючи з радістю «Воскрес Ісус із гробу…». Тоді, з великою душевною радістю співаємо Воскресну Утреню та беремо участь у Пасхальній Божественній Літургії.

Те все ще перед нами, в часі цьогорічного Великого посту, в часі Страсного Тижня та Пасхального часу. Кожний буде старатися переживати цей час по-своєму, беручи до уваги особисту життєву ситуацію, свій духовний стан та окремі потреби. Без сумніву, кожний і кожна з нас буде пробувати використати час Великого посту на впорядкування своєї духовної ситуації, на направлення своїх відносин з Богом, Церквою і ближніми. Всі розуміємо, що для цього потрібно в першій черзі навести порядок в нашій душі, у своєму серці. Декому може допомогти в цьому більша кількість молитви, яку в часі Великого посту пропонує Церква. Для декого допомогою можуть бути слова священника-місіонера, котрий буде голосити в парафії духовні повчання. Однак, щоб можна було скористати з цього засобу, потрібно найперше прийти до храму та взяти участь у Великопосних говіннях. Для інших нагодою до віднайдення загубленої дороги до Господа може бути Свята Сповідь та духовна розмова зі священником. Найкраще скористати з цього засобу в часі великопосних реколекцій, коли сповідників є більше і коли вони мають більше часу на сповідь та на духовну розмову. Прошу, щоб не відкладати сповіді на неділю, бо тоді в більшості наших парафій немає достатнього числа священників, які могли б висповідати всіх потребуючих.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Всі творимо одиноку церковну спільноту нашої Церкви та єпархії. Тепер, коли в Україні ведеться кривава війна, викликана Росією, в Польщі перебуває дуже багато воєнних біженців, які мають різний життєвий досвід та різну практику християнського і церковного життя. Частина наших вірних, як з Польщі, так і з України, перейшла ґрунтовне катехитичне навчання та є глибоко воцерковленими і практикуючими християнами. Дехто може, однак, не мав нагоди навчатись катехизму, брати участі у недільних богослужіннях та взагалі бути активним у церковному житті. Знову ж таки, ще дехто інший з різних причин міг занедбати своє духовне життя і тепер буде пробувати відновити його. Мабуть, для більшості з нас не є проблемою підготовитися до великопосної сповіді та добре висповідатись. Але для інших може бути це пов’язане з дуже великим внутрішнім переживанням та з духовним викликом, особливо після довгих років занедбання сповіді і Святого Причастя. Може і трапитись таке, що дехто, будучи у зрілому віці, захоче вперше у своєму житті висповідатись та вперше приступити до Пресвятої Євхаристії.

На це все є власне призначений час святої Чотиридесятниці — Великого посту. Тому звертаюся до всіх наших вірних використати сорок днів Великого посту на відновлення свого духовного життя та наведення порядку у своєму відношенні до Бога, Церкви і народу. Прошу і заохочую, щоб не змарнувати нагоди, якою є святий час Великого посту. Прошу не боятись приступати до Святої Сповіді і Святого Причастя. Не можна також відкладати сповіді на останні дні, тільки належить добре підготовитись до неї і висповідатись в часі парафіяльних реколекцій. Прошу не боятись священника у сповідальниці, бо він не сидить там як суддя, тільки як Христовий слуга, який обдаровує каянників даром Божого милосердя.

З проханням та закликом звертаюсь також до наших священників. Прошу бути вирозумілими, терпеливими, милосердними та готовими послужити всім вірним, які в цьому святому часі прийдуть до наших храмів, щоб помолитись, взяти участь у богослужіннях та користати зі Святих Таїнств. Час Великого посту повинен бути для всіх нас не лише часом посту, умертвління, покути і молитви, але також часом, який використаємо на пригадання основ нашого християнського життя. Тому прошу і заохочую, щоб в часі великопосних проповідей і реколекцій пригадати нашим вірним катехитичні основи, тобто основні правди нашої віри, Божі заповіді та Святі Таїнства. Корисним та потрібним було б також звернути увагу на умовини доброї сповіді, тобто на те, як належить підготовлятись до сповіді, як добре висповідатись, виповнити покуту, та, головно, вияснити, що означає жаль за гріх та постанова поправи. Я переконаний, що багато вірних, які сьогодні моляться в наших церквах потребують такої, основної, катехетичної пригадки.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Мандруючи стежками великопосного подвигу кожного дня сягаємо до мудрості святих отців, яку залишили вони у стихирах Церковного Правила. Своє звернення хочу закінчити наведенням стихири на стиховні з Утрені четверга першого тижня Великого посту: «Постивши, браття, тілесно, розпочнімо й піст духовний, розв’яжімо всякий союз неправди, усуньмо несправедливе ярмо, накинуте на ближнього, розірвімо всякі несправедливі угоди. Даймо голодним хліб, а бездомним притулок, щоб удостоїтися нам великої ласки в Христа Бога».

На цю путь уділяю всім архиєрейське благословення:

† Благословення Господнє на Вас!

† Володимир Р. Ющак,
єпископ Вроцлавсько-Кошалінський