СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПрофесор Джордж Вайґель: «Захист України — це нове поле битви за західні цивілізаційні цінності»
Папський біограф Джордж Вайґель ще вісім років тому різко розкритикував вторгнення Росії в Україну, під час якого був анексований Крим.
Повномасштабний напад на всю країну минулого тижня лише підсилив тривалу кампанію агресії Владіміра Путіна, сказав він у своєму інтерв’ю виданню National Catholic Register.
Чому російське вторгнення в Україну становить серйозну загрозу глобальному порядку і стабільності?
Тому що це абсолютно необґрунтована і неспровокована агресія, спрямована на те, щоб обезголовити мирного сусіда і замінити його демократично обраний уряд урядом, який або подобається Путіну, або навіть готовий якимось чином возз’єднати Україну з Росією. Це аж ніяк не воля всього українського народу, зокрема й переважної більшості російськомовних українців. Якщо світ погодиться з агресією Путіна, він стане зоною вільного вогню, в якій агресори мають ініціативу, а сили миру і свободи постійно перебувають в обороні. Це не той світ, у якому хотів би жити кожен із нас.
Як ви зазначали, Путін намагався представити Україну як несправжню країну, яку потрібно «захищати», а її уряд — як «нацистів і наркоманів». У США голоса правих та католиків частково повторювали цю пропаганду, принаймні до останніх днів. Чому пропаганда Путіна була успішною, і чи потрібно Католицькій Церкві робити більше для того, щоб спростувати цю брехню?
Протидіяти протухлій пропаганді Путіна — не справа інституційної Церкви, але справа людей Церкви — не бути обдуреними ідеологічно п’яними коментаторами ЗМІ і блогерами. Уявлення про Путіна як про своєрідного захисника християнської цивілізації завжди було смішним: ця людина — вбивця, злодій і брехун. Він труїть своїх опонентів і сам отруює інформаційний простір. Що стосується нового ізоляціонізму, до якого, здається, схильні деякі католики у США, то він має приблизно той самий сенс, що й старий ізоляціонізм 1930-х років. Це вигаданий світ, і спроби вести себе так, ніби він реальний, завжди призводять до проблем у реальному світі.
Ви запропонували США перейти в «моральний наступ» і перетворити Путіна на парію. Чи почали США та їхні союзники по НАТО ефективно цим займатися?
Не зовсім. Путін — один із найбагатших людей у світі, бо він вкрав десятки мільярдів доларів у власної країни. Захід має визначити його фінансові активи, включно з тими, за якими він ховає свої гроші, і показати світу нерухомість, яку він збудував на ці вкрадені гроші. Українські друзі також запускають проєкт «Покарати Путіна», щоб притягнути російського автократа до відповідальності за воєнні злочини у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, як це було зроблено з головними лиходіями Балканської війни 1990-х років. Мета цього — переконати людей, які надають Путіну повноваження, погоджуючись із його бандитизмом, що його більше не варто підтримувати.
Нещодавно Папа Франциск відвідав посольство Росії, щоб домогтися миру в Україні. Що ще він міг би зробити зараз?
Заклик Папи до Всесвітнього дня молитви і посту 2 березня був корисним та підбадьорливим для моїх українських друзів. Я сумніваюся, що Святий Престол може багато чого зробити у дипломатичному сенсі, але було би добре, якби високопосадовці Ватикану перестали називати війну «конфліктом інтересів» і використовувати такі вирази як «несправедлива агресія» і «несправедливе вторгнення до сусіда». Однак Ватикан може зробити багато для того, щоб очистити моральну атмосферу екуменічного простору. Керівництво РПЦ протягом тривалого часу було оплотом режиму Путіна. За кілька тижнів до вторгнення в Україну Путін нагородив високопоставленого діяча Московського патріархату митрополита Іларіона Орденом св. Олександра Невського, а за день до вторгнення патріарх Кіріл пишномовно привітав його з нагоди 23 лютого (Дня радянської армії — Дня захисника вітчизни у РФ). Ватикан має сказати Кірілу та Іларіону, що всі екуменічні контакти між Святим Престолом і Московським Патріархатом припиняються, доки вони не засудять агресію Путіна і тим самим не продемонструють, що вони є церковними людьми, а не просто агентами російської державної влади.
Українські церковні лідери стверджували, що захист суверенітету України — це нове поле битви за західні цивілізаційні цінності. Чому це так?
Тому що Революція Гідності 2013–2014 років, що призвела до першого вторгнення Путіна в Україну, була явно побудована на цінностях поваги до людського життя та гідності, шляхетному розумінні свободи та прагненні будувати відповідальну демократію. Тому лідери Католицької Церкви в Україні всією душею підтримали Революцію Гідності, і тому вони й сьогодні підтримують недосконалу, але зростаючу українську демократію. Так повинні робити й ми.
Переклад: католицький суспільно-релігійний інтернет-часопис «CREDO»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
