СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Пробачити — це відпустити ув’язненого і зрозуміти, що ув’язненими були ви», — владика Василь Івасюк
Швидкими темпами до нас наблизилася неділя Сиропусна або її ще називають неділею Прощення. Саме слово «простити» означає подати руку людині, піти назустріч і пробачити їй. Не подати руки, подивитися недобрим поглядом, не піти назустріч і не простити, означає добровільно відкинути Бога зі свого життя. Існує така правда: не подаємо руки, тоді між нами немає любові; не прощаємо ближньому, тоді закриваємося в собі і це стає для нас небезпекою духовної смерті. Тому Церква спрямовує до людей — науку прощення. Прощення є початком любові на землі і ключем до Небесного Царства.
Прощення — це сила, котра перемагає спокуси
«Терпіть один одного і прощайте собі,
коли б мав хто на кого оскарження»
(Кол. 3, 13)
Вступ. Почуття образи — це наче самому пити отруту і чекати смерті ворога. Якщо хочемо любити, ми повинні пробачати. Пробачити — це відпустити ув’язненого і зрозуміти, що ув’язненими були ви. Отже, до нас прийшла Неділя Прощення.
І). Неділя Прощення. Швидкими темпами до нас наблизилася неділя Сиропусна або її ще називають неділею Прощення. Саме слово «простити» означає подати руку людині, піти назустріч і пробачити їй. Не подати руки, подивитися недобрим поглядом, не піти назустріч і не простити, означає добровільно відкинути Бога зі свого життя. Існує така правда: не подаємо руки, тоді між нами немає любові; не прощаємо ближньому, тоді закриваємося в собі і це стає для нас небезпекою духовної смерті. Тому Церква спрямовує до людей — науку прощення. Прощення є початком любові на землі і ключем до Небесного Царства. Тому Ісус Христос каже: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам» (Мт. 6, 14). Отже, першим великим завдання Великого посту є простити всім винуватцям нашим. Пробачити помилку інших легко, а ось пробачити їх за те, що вони бачили твою помилку, важко.
Насправді, дуже важко простити отриману від когось кривду, обмову й очорнення або спричинене різного роду зло. Прощаючи когось, ми викидаємо зі свого серця отруту диявольського гріха і робимо добро для себе. І тим самим виконуємо науку апостола Павла: «Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте» (Рм. 12, 14). Коли люди бажають нас побити, вбити і закопати, тоді зі свого боку не піддаваймося на диявольську провокацію. «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рм. 12, 21). Слабкі не вміють пробачати. Це роблять тільки сильні. І тоді через прощення станемо дітьми Божими. На кожну людину, котра вміє перетворювати зло на добро, завжди приходять спокуси так, як і на Ісуса Христа.
ІІ). Прощення — це сила, котра перемагає спокуси так, як Ісус Христос переміг випробовування диявольські у пустині. Після хрещення у Йордані Спаситель пішов у пустелю, щоб там молитвою і постом приготуватися до виконання великої місії на землі. Сорок днів і ночей Він був у дикій пустелі, не вживаючи ніякої їжі. Таким чином, Месія показав людям яким способом можна змінити своє серце, думку і мислення, щоб успішно боротися проти диявола. У пустелі сатана тричі випробовує Ісуса.
2.1). Перша спокуса — це пропозиція голодному чоловікові перетворити камінь на хліб. Іншими словами, відкинути Бога і надати перевагу тілесним потребам. Голодна людина шукає можливості поїсти. Тому диявол підійшов до голодного Христа і намагався підступними лестощами спокусити Його на гріх. Диявол запитав зголоднілого Ісуса: «Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом» (Мт. 4, 3). Спаситель категорично відкидає цю спокусу: «Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих»(Мт. 4, 4; пор. Втор. 8, 3).
Своєю відповіддю Ісус міняє наше мислення, бо жодного чуда не робить для самого себе! Натомість, побачивши зголоднілий народ і, маючи лише п’ять хлібів і дві риби, негайно зробив чудо розмноження хлібів. Отже, бачимо чудо для людей, але тільки не для себе. Це є зміна мислення в людини! Людина цього світу хоче набрати для себе побільше хліба, а про інших не дбати.
Задоволення матеріальних потреб — це тонка спокуса і тягнеться вона через усю історію, охоплюючи інтелектуальні здібності, фізичну красу, сімейні почуття, багатство, гідність або високе походження. Людська обмеженість і слабкість викликає бунт через сатанинську спокусу, яка каже скуштувати це яблуко «і ви станете, як Бог, що знає добро і зло» (Бт. 3, 5). Навчитися ділитися хлібом з тими, хто його не має, вийти зі свого самолюбства і побачити потреби інших — це значить почати робити маленькі чуда. Переборовши першу спокусу, диявол вводить Христа в другу.
2.2). Друга спокуса — це вийти на вершину єрусалимського храму, тобто приходить випробовування славою. Єрусалимський храм був центром релігійним, політичним, культурним, економічним. І бути на вершині — це спокуса отримувати славу, почесті, стати знаменитим і чисельно зібрати навколо себе прихильників та фанатів. Хто не допускає Бога до світу й до людини, мусить забезпечити йому хвилюючі враження. Розуміючи це, сатана переніс Ісуса на південно-східний кут єрусалимського храму. Там стояла 150 ‑метрова вежа, з якої, неначе з орлиної висоти, відкривається краса долини Кедрон. Одна з юдейських традицій проголошувала, що Месія об’явиться на розі храму і звідти ступить на землю. Прагнучи втягнути Ісуса в пастку, диявол виступає в ролі теолога, запевняючи Месії Божу опіку: «Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь» (Мт. 4, 6, пор. Пс. 91, 11–12). Ісус Христос відповів йому: «Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого» (Мт. 4, 7, Втор. 6, 16).
Спокуса сатани була розрахована і дуже розумна. Диявол хоче випробувати Бога експериментально так, як це роблять з перевіркою якості товару на торговиці. Існує безконечна кількість людських ситуацій: від економічних, політичних, сімейних трагедій, смертельних випадків, невиліковних хворіб, які стають блюзнірським і розпачливим провокуванням Бога. Отож, якби Ісус кинувся додолу з того кута храму, Він би підтвердив свою месіанську місію, тобто Він став би популярною зіркою з волі сатани.
Однак, словами: «Я між вами як той, що служить» (Лк. 22, 27) Христос показав, якими мають бути відносини між християнами. І коли ця істина відкликнеться в кожному серці, тоді ми з легкістю зможемо послужити ближнім — піти назустріч і подати руку, відчути потреби, плакати і радіти разом. Тому у часі посту маємо унікальну нагоду осягнути повноту Христових слів, змінивши нашу думку від гордині панування над людьми до служіння ближньому в покорі.
2.3). Третя спокуса — це випробування владою і панування над людьми. Сатана представляється Ісусові як бог і володар цілого світу. Він узяв Месію на дуже високу гору та показав Йому блиск і славу всіх царств світу, кажучи: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся» (Мт. 4, 9). Сатана залучає весь свій розум і хоче, щоб Спаситель, поклонившись дияволу, визнав його своїм богом. Спокуса поклонитися комусь й отримати владу, дуже сильно вписана в людську психіку. Запитаєте: «Чому?». Влада створює відчуття всемогутності, дає контроль і можливість будувати свою велич коштом інших. Людина, яка має владу, часто вважає, ніби має монополію на Божу волю, або й себе саму вважає богом. Тоді, інші люди мусять їй вклонятися, вшановувати і прославляти. Це відкриває велике поле для прихованого керування людьми та їх поведінкою, впроваджуючи в психіку жертви цілі, бажання, наміри, відносини, які не збігаються з існуючими потребами особи.
На пропозицію сатани поклонитися красі і привабливості всіх багатств світу, Ісус Христос відповідає дияволу: «Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити»(Мт. 4, 10, Втор. 6, 13). Посоромлений диявол відступив від Ісуса Христа і тоді ангели Божі з`явились та стали служити Спасителеві. Так Ісус переміг спокуси диявольські, бо прийшов визволити людей від влади гріха. Отже, не дбати про свою славу стати зіркою, але старатися мати серце чутливе до потреб ближніх, мати чуття на прохання інших. Саме до цього нас готує піст.
Висновки. «Терпіть один одного і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження» (Кол. 3, 13). Прощення не змінює минуле, але воно прояснює майбутнє. Божественна Літургія закликає послухати когось, допомогти комусь, підтримати когось, відчути біду і потребу іншої людини. Спішімо робити всі ці маленькі чуда — діла милосердя. Пам’ятаймо, що з маленької справи починається велика, а навіть при потребі віддаймо своє життя за них.
Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможе наповнити серце наше чутливістю на потреби ближнього.
Господи, навчи нас пробачати ворогам нашим і пам’ятати, що це їх обеззброює та дратує.
Благословення Господнє на вас! Амінь!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
1 березня 2020 року,
у Сиропусну неділю,
в катедральному соборі Преображення Христового,
м. Коломия
