Патріарша літургійна комісія ознайомила владик Синоду із результатами праці щодо нового Місяцеслова та перекладу Літургії

9 вересня 2019

Традиційно, Патріарша літургійна комісія на чолі із своїм головою владикою Венедиктом Алексійчуком представила свою діяльність впродовж року Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Основною точкою її представлення стала пропозиція проєкту нового Місяцеслова.

Патріарша літургійна комісія ознайомила владик Синоду із результатами праці щодо нового Місяцеслова та перекладу Літургії

Диякон Даниїл Ґаладза: проєкт нового Місяцеслова

Доповідачем щодо проєкту нового Місяцеслова став диякон Даниїл Ґаладза, член Патріаршої літургійної комісії. «Тема цьогорічної презентації Патріаршої літургійної комісії на Синоді Єпископів Української Греко-Католицької Церкви присвячена питанню Місяцеслова УГКЦ. Ця презентація складається з двох частин: Місяцеслов УГКЦ і його джерела та Новий місяцеслов і пропозиції змін. Наша ціль — дати відповіді на Ваші минулі зауваження, які прозвучали на Синоді 2018 року та нові питання, які, можливо, виникли, і пропонувати затвердити цей Місяцеслов», — зазначив на початку свого виступу доповідач.

Відтак диякон Даниїл представив синодальним владикам зв’язок між головною темою цьогорічного Синоду «Сопричастя в житті та свідченні Української Греко-Католицької Церкви» та темою, обраною Літургійною комісією: «Цьогорічна тема Синоду: „Сопричастя у житті та свідченні УГКЦ“, також віддзеркалена у проблематиці Місяцеслова нашої Церкви, оскільки щоденна, спільна, літургійна молитва нашої Церкви через поминання життя Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та святих Вселенської та помісної Церков, підкреслює нашу єдність i сопричастя Київської Церкви зі Вселенською Христовою Церквою — oсобливо в новітній історії через свідчення новомучеників».

Опісля, Даниїл Ґаладза підкреслив, що джерелами цього місяцеслова є видання офіційних літургійних книг нашої Церкви, серед яких римські видання церковно-слов’янських книг 1940-их років та українські переклади, видані за часів Патріарха Мирослава Івана.

«Одне з головних завдань проєкту Місяцеслова було оновлення Місяцеслова УГКЦ, беручи до уваги нових святих і поминання, які ще не знайшли свого місця в літургійних книгах УГКЦ. Можна розділити ці „додані“ поминання на дві категорії: ті, які знаходяться в інших римських виданнях, але були пропущені з різних причин; нові поминання встановлені за останні роки, які ще не увійшли в офіційний Місяцеслов УГКЦ», — мовив доповідач, звертаючись до членів Синоду Єпископів УГКЦ.

Наприкінці, диякон Даниїл Ґаладза, член Патріаршої літургійної комісії, підкреслив важливість прийняття нового Місяцеслова для скріплення єдності Української Греко-Католицької Церкви: «Літургійна комісія молиться, щоб Святий Дух вів Ваші дискусії і, якщо на це Божа воля, Ви поблагословили публікацію цього Місяцеслова, щоб видимо скріпити сопричастя у житті і свідченні нашої Церкви, між небесним Єрусалимом і Церквою Божою тут на землі, між святими перших століть після Ісуса Христа і святими наших часів, між Церквою мучеників і Церквою дітей ісповідників, розсіяної по цілому світу».

Владика Гліб Лончина: «Літургія є нашою першою мовою, це є наша прослава Господа Бога»

Окрім того, владика Гліб Лончина презентував стан справ щодо українського перекладу Служебника Божественної Літургії св. Івана Золотоустого.

«Я доповідав про літургійні питання, а саме минулорічний Синод створив синодальну групу для перевірки тексту Літургії св. Івана Золотоустого і Псалтиря, яку я тепер очолюю. Окрім мене, членами цієї комісії є владика Степан Меньок, владика Тарас Сеньків та диякон Даниїл Ґаладза. Ми зустрічалися цього року, щоб перевірити текст, який приготувала Патріарша літургійна комісія. Властиво, це не є новий переклад, але лише поправки деяких висловів у Святій Літургії. Тобто, там не буде великої різниці, але треба було дещо осучаснити мову. Наразі ми вже перевірили усю Проскомидію, однак, без Псалтиря, адже над ним ми повинні попрацювати дещо по-іншому», — зазначив владика Гліб Лончина, окреслюючи основні моменти своєї доповіді під час Синоду.

Окрім цього, вказуючи на важливість правильного перекладу, ієрарх додав: «Свята Літургія — це є найважливіша служба для церковного життя. Над цим Церква повинна дуже пильно чувати і старатися, щоб вона була якнайкраще приготована. Перший переклад на українську мову здійснив патріарх Йосиф Сліпий ще у 1968 році. Цей переклад характеризується досить великою точністю до церковнослов’янського тексту. Через двадцять років, у 1988 році було видано новий переклад Літургії, в якому мова була дещо осучаснена, деякі вислови були змодернізовані».

Беручи до уваги основну тему цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ «Сопричастя в житті і свідченні Української Греко-Католицької Церкви», владика Гліб Лончина мовив: «Сопричастя стосується єдності всієї нашої Церкви, де б вона не існувала на цілому світі. Натомість, Літургія є нашою першою мовою, це є наша прослава Господа Бога. Коли ми будемо усі разом прославляти Бога в одному обряді і з однією Службою Божою, то це буде нас усіх єднати. Проте, не лише мовно, адже можуть існувати Літургії в інших мовах, але головно, це Дух Божий, який є один і який нас усіх об’єднує».