СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа про євангельську відвагу, що вберігає від старіння душі
Приймаючи учасників Генеральної Капітули Отців Кларетинців, Папа Франциск наголосив на важливості не відокремлювати молитву та місіонерську діяльність: хто хоче бути свідком, той не повинен переставати бути адоратором.
У четвер, 9 вересня 2021 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції у Ватикані представників Згромадження Місіонерів Синів Непорочного Серця Марії, відомих як кларетинці, які цими днями зібралися на свою Генеральну Капітулу — найвищий орган управління чернечої спільноти.
Свідчення та адорація
Покликаючись у своїй промові до гостей на тему капітули «Вкорінений і відважний», Святіший Отець вказав на фундаментальну передумову, якою є молитовне життя та адорація. «Якщо хочете, аби ваша місія дійсно була плідною, то не можете відокремлювати місію від споглядання та від життя в близькості з Господом. Якщо хочете бути свідками, то не можете переставати бути адораторами. Свідки й адоратори — це два слова, які зустрічаються в серці Євангелія», — сказав він, цитуючи слова з Євангелії від Марка про те, що Ісус покликав учнів «щоб були з Ним і щоб посилати їх проповідувати». Отож, йдеться про «два виміри, які підтримують один одного».
Євангеліє — путівник, а не ідеологія
Папа Франциск заохотив місіонерів повністю довіритися Господеві, що, за його словами, дасть їм змогу бути «мужами надії». Тієї надії, яка не розчаровує і не знає страху. Єдине, чого слід боятися, це покладатися виключно на свої сили, вважаючи себе кращими за інших. Критерієм проводу та місіонерських рішень повинен залишатися Ісус, пам’ятаючи про те, що неможливо жити з духом світу та претендувати на те, щоб служити Господеві. «Ніколи не послуговуйтеся Євангелієм у маніпулятивний спосіб, як ідеологією, але радше як путівником, керуючись у кожній хвилині варіантами, запропонованими Євангелієм», — закликав Святіший Отець духовних синів святого Антоніо Марії Кларета.
Готові йти туди, куди ніхто не хоче
Отож, саме з вкорінення у Євангелії народжується місіонерська відвага, необхідна для богопосвяченого життя. Це потребує «літніх людей, які не допускають старіння життя, і молодих, які не допускають старіння душі». Саме в цьому контексті Папа звернувся із заохоченням виходити та прямувати туди, куди ніхто не хоче йде, але де потрібне світло Євангелія.
«Ваша місія, — сказав він, — не може бути місією „на віддалі“, але полягає в близькості. Під час місії ви не можете вдовольнятися лише тим, щоби стояти на місці та дивитися через вікно, з цікавістю спостерігати здалеку. Ми можемо або дивитися на дійсність з вікна, або докладати зусилля, щоби перемінювати її. За прикладом о. Кларета, ви не можете бути простими спостерігачами за дійсністю. Будьте її учасниками, щоби перетворювати дійсність гріха, яку зустрічаєте на своїй дорозі. Не будьте пасивними перед обличчям трагедій, які переживають чимало з наших сучасників, але до кінця анґажуйтеся в боротьбу за людську гідність і пошану фундаментальних прав людини».
Зосередитися на суттєвому
Папа Франциск висловив припущення, що «одним із найкращих плодів цієї пандемії» може бути те, що вона піддала сумнівам «чимало з наших фальшивих гарантій». А тому сподівається, що також капітула спонукала «зосередитися на суттєвих елементах, які визначають богопосвячене життя сьогодні», якими є «посвячення, що цінує взаємини з Богом, братерське життя в спільноті, що дає пріоритет справжнім стосункам із братами, місія, що спонукає виходити назовні, переставши зосереджуватися на собі, щоби вийти назустріч іншим, насамперед, убогим, щоби привести їх до Ісуса».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
