СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: мученики — переконливі свідки краси Євангелія
Приймаючи учасників симпозіуму, присвяченого темі мучеництва та жертвування життям, Папа Франциск вказав на те, що в особі, які віддає своє життя, спонукувана вірою, знаходимо риси досконалого Христового учня.
Щоб бути святими потрібні не лише людські зусилля чи особисті старання жертовності та самозречення. Насамперед потрібно дозволити перемінити себе могутності Божої любові, яка є більшою від нас і робить нас здатними любити понад те, наскільки ми уявляли, що можемо це робити. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у четвер, 14 листопада 2024 року, на аудієнції учасників симпозіуму «Немає більшої любові. Мучеництво і жертва життя», який організувала Дикастерія в справах визнання святих, і який відбувався від 11 до 14 листопада 2024 року, щоб поглибити в історичному, культурному та соціальному контекстах XXI століття дійсність мучеництва, а також поглибити нову категорію для беатифікації та канонізації, якою є жертвування життя з любові до ближніх. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Братерство, що переступає через смерть
Коментуючи тему симпозіуму, Святіший Отець зауважив, що від найдавніших часів віруючі в Ісуса ставилися з великою пошаною до тих, хто заплатив найвищу ціну свого життя задля любові до Христа й до Церкви, перетворюючи їхні могили в місця культу. В дні їхнього народження для неба вони збиралися разом, «щоб зміцнити узи братерства, яке у Воскреслому Христі переступає через межі смерті». «У мученикові знаходимо риси досконалого учня, який наслідував Христа у зреченні себе та несенні свого хреста й, перемінений Його любов’ю, показав усім спасенну силу Його хреста», — сказав Наступник святого Петра, вказуючи на те, що це свідчення присутнє в усіх конфесіях.
Найпереконливіші свідки надії
Далі Папа нагадав про те, що якщо йдеться про справи проголошення мучеництва, «спільне чуття Церкви» визначило «три фундаментальні елементи». Насамперед, мученик — це християнин, який задля того, щоб не зректися віри, усвідомлено зазнає насильницької та передчасної смерті. Другий елемент — це смерть, завдана переслідувачем, спонукуваним ненавистю до віри, або до іншої чесноти, пов’язаної з нею. Врешті, жертва убивства виявляє неочікувані любов, терпеливість і лагідність, наслідуючи розіп’ятого Христа. «У різні епохи змінюється не саме поняття мучеництва, а конкретні способи, в які воно відбувається в тому чи іншому історичному контексті», — зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що сьогодні в багатьох частинах світу є численні мученики, що віддають життя за віру в Христа. Й у багатьох випадках християн переслідують за те, що «спонукувані своєю вірою в Бога, вони захищають справедливість, істину, мир, гідність людей». «У буллі проголошення наступного Ювілею я назвав свідчення мучеників найпереконливішим свідченням надії», — додав він, пояснюючи, що саме тому в рамках приготування до Святого Року він скликав Комісію Новомучеників, покликану зібрати свідчення про християн нашого часу, приналежних до різних конфесій, які віддали життя, щоб не зрадити Господа.
Життя, віддане з любові
Насамкінець Папа зауважив, що досвід канонізаційних процесів та постійне зіставлення з конкретним життям спонукали до формалізації загального сприйняття святого Божого люду щодо свідчення святості тих, «хто спонукуваний Христовою любов’ю, добровільно пожертвував своїм життям, прийнявши безсумнівну і близьку смерть». «Те, що вирізняє жертву життя, в якій відсутня постать переслідувача, — це наявність зовнішньої об’єктивно оцінюваної обставини, в яку учень Христа добровільно себе поставив і яка призводить до смерті. Також і в надзвичайному свідченні такого типу святості сяє краса християнського життя, яке вміє стати безмірним даром, подібно до Ісуса на хресті», — пояснив Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
