СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Визволені Христом, покликані стати апостолами визволення
Визволяюча зустріч з Ісусом, яка перемінила життя рибалки Симона та фарисея Савла, перетворивши їх у апостолів Петра і Павла, була в центрі уваги проповіді Єпископа Риму під час Святої Меси з нагоди престольного свята ватиканської базиліки.
«Два великі Апостоли Євангелія, дві несучі колони Церкви», — сказав Папа Франциск, розпочинаючи проповідь в урочистість святих Апостолів Петра і Павла, запросивши слухачів зблизька приглянутися до цих двох свідків віри, «в центрі історії яких не їхня майстерність, але зустріч з Христом, яка перемінила їхнє життя».
У вівторок, 29 червня 2021 року, Єпископ Риму очолив урочисту Святу Месу в базиліці Святого Петра у Ватикані. З ним співслужили архиєпископи-митрополити, призначені протягом року, які прибули, щоб отримати паллій. Були присутні патріарх Іоанн Х, Предстоятель Антіохійської Православної Церкви, та делегація Константинопольської Православної Церкви, очолювана Халкедонським митрополитом Емануїлом.
Благословення палліїв
Паллій — це невеликий омофор з білої вовни з витканими на ньому чорними хрестами, що символізує овечку на раменах Ісуса Христа. Він є знаком сопричастя з Єпископом Риму. Під час урочистих богослужень його, насамперед, вживає сам Папа, а митрополити у своїх архидієцезіях — при особливих, урочистих нагодах.
На початку Євхаристійного богослужіння диякони принесли паллії, які зберігаються при гробі святого Петра під центральним вівтарем базиліки. Далі Декан Колегії Кардиналів презентував присутніх у базиліці митрополитів, які представляли 34-х ієрархів, не всі з яких змогли прибути на це богослужіння через обмеження, пов’язані з пандемією. Вони склали присягу послуху та вірності Святішому Отцеві, після чого Папа поблагословив паллії.
Визволений від страху та непевності
«Петро і Павло є вільними лише тому, що були визволені», — сказав Святіший Отець на початку проповіді, запрошуючи зупинитися на «цій центральній точці». Перше, від чого був визволений рибалка з Галилеї, є «почуття невідповідності та гіркоти поразки». Бувши досвідченим рибалкою, він не раз переживав серед ночі гіркий смак невдачі через відсутність улову, бувши сильним і запальним, часто піддавався страхові, бувши захопленим учнем Ісуса, й далі мислив по-світськи, хоч казав, що готовий віддати життя за Нього, вистачило підозри в тому, що належить до Його групи, щоб налякатися та зректися.
«Однак, Ісус безкорисливо полюбив його і зробив ставку саме на нього. Він заохотив його не піддаватися, ще раз закинути сіті в море, ходити по воді, мужньо поглянути на власну слабкість, іти за Собою дорогою хреста, віддати життя за братів, пасти Своїх овець. Так він визволив його від страху, від обрахунків, що ґрунтуються на самих лише людських гарантіях, від світських тривог, вливаючи в нього відвагу ризикнути всім та радість почуватися рибалкою людей», — сказав Святіший Отець, наголосивши, що все це стало можливим лише тому, що Петро «першим був визволений».
Визволений від закам’янілості та формалізму
Також і апостол Павло, як зазначив далі проповідник, пережив досвід визволення, довершеного Христом. «Він був звільнений від найгнітючішого поневолення, яким є поневолення власним „я“, і зі Савла, що є іменем першого ізраїлевого царя, він став Павлом, що означає „малий“. Він був також визволений від релігійної ревності, яка вчинила його запеклим у підтримці отриманих традицій та сповненим насильства в переслідуванні християн», — сказав Папа, зауваживши, що формальне дотримання релігії та захист традиції з мечем у руках вчинили його закам’янілим, замість відкрити на любов до Бога і до ближніх: він «був фундаменталістом». Бог звільнив його від цього, але не від багатьох слабкостей і труднощів, які «вчинили пліднішою його євангелізаторську місію».
Покликані були визволеними
«Дорогі браття й сестри, Церква дивиться на цих двох гігантів віри і бачить двох апостолів, які вивільнили в світі могутність Євангелія, але лише тому, що спершу самі були визволені зустріччю з Христом. Він не осуджував їх, не принижував, але розділив з ними життя з любов’ю та близькістю, підтримуючи їх Своєю ж молитвою та, іноді, закликаючи повернутися, аби потрясти, спонукаючи до переміни», — вів далі Святіший Отець, зауважуючи, що подібно Ісус діє з нами: запевняє нам свою близькість, молиться і заступається за нас, лагідно картає, коли помиляємось, аби ми змогли віднайти сили, щоби підвестися.
Наступник святого Петра підкреслив, що ми постійно потребуємо бути визволеними, бо «лише вільна Церква є вірогідною». Як Петро, ми покликані бути визволеними від почуття поразки, від паралізуючого страху, «який зачиняє нас у наших гарантіях і відбирає пророцтво». Як Павло, ми покликані були визволеними від лицемірства зосередження на зовнішньому, від спокуси «нав’язуватися силою світу замість слабкістю, що залишає місце для Бога», вільними від «релігійної практики, яка вчиняє закам’янілими й негнучкими», від «неоднозначних зв’язків з владою та від боязні бути несприйнятими».
Стати співробітниками визволення
За словами Святішого Отця, святі Петро та Павло вручають нам «образ Церкви, яка ввірена в наші руки, але яку з вірністю та лагідністю провадить Господь». Церкви слабкої, але «сильної Божою присутністю», образ «визволеної Церкви, що може запропонувати світові те визволення, яке він неспроможний дати собі сам: визволення від гріха, від смерті, від падіння духом, від почуття несправедливості, від втрати надії, що обтяжує життя людей нашого часу».
«Запитаймо себе: наскільки наші міста, наші суспільства, наш світ потребують визволення? Як же багато кайданів потрібно розбити, скільки замкнених дверей відчинити! Ми можемо бути співробітниками цього визволення, але лише якщо дозволимо спочатку, аби нас визволила новизна Ісуса та ходитимемо в свободі Святого Духа», — сказав Папа, заохотивши молитися, щоби «визволені Христом, ми зуміли бути апостолами визволення в усьому світі».
Заключні моменти урочистого богослуження
Під час традиційної після завершення Святої Меси молитви до Пресвятої Богородиці Святіший Отець віддав шану поставленій при престолі в базиліці Святого Петра чудотворній іконі з Клокочова, яку з паломництвом до Риму привезли словацькі греко-католики з Кошицької єпархії. Опісля Єпископ Риму в супроводі православного Антіохійського патріарха та Халкедонського митрополита зійшли на молитву до гробу святого Петра. Врешті, Папа вручив новопризначеним архиєпископам-митрополитам паллії.
Раніше Святіший Отець благословляв паллії під час вечірні напередодні урочистості святих Петра і Павла, а наступного дня, у саме свято, накладав їх на нових архиєпископів-митрополитів. Але від 2015 року Папа Франциск змінив цей звичай: митрополити й надалі збираються на свято Верховних Апостолів у Ватикані, щоб скласти приречення вірності та отримати паллії, які Єпископ Риму благословить під час Святої Меси, натомість накладення палліїв здійснюють Апостольські Нунції під час урочистих богослужінь у відповідних архидієцезіях, у присутності єпископів, підпорядкованих митрополитові, та місцевої церковної спільноти.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
