СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск відправився у свою 32 Апостольську подорож до Таїланду та Японії. День четвертий та п’ятий
Перший етап 32-ї Апостольської подорожі завершився. Відслуживши вранці, 23 листопада 2019 року, Святу Месу в каплиці Апостольської нунціатури, Папа Франциск від’їхав до аеропорту, де відбулася церемонія прощання. Літак в напрямку столиці Японії піднявся в небо приблизно о 10:00 місцевого часу (5:00 — київського). Прибуття до Токіо заплановане на 17:40 місцевого часу (10:40 — київського).
Папа в Японії: розпочався другий етап 32-ї Апостольської подорожі
Ввечері, 23 листопада 2019 року, приблизно о 17:30 місцевого часу (10:30 — київського) в аеропорту Токіо приземлився літак «Тайських міжнародних авіаліній», яким після шестигодинного перельоту з Бангкока до столиці Японії прибув Папа Франциск. В аеропорту відбулася офіційна церемонія привітання.
Главу Католицької Церкви зустрічав Віце-прем’єр-міністр. В аеропорту, серед інших, були присутні єпископи, представники духовенства та учні католицьких шкіл. По завершенні церемонії у VIP-залі терміналу відбулася приватна розмова між Святішим Отцем та представником Уряду. З аеропорту Папа від’їхав до Апостольської нунціатури, де перед вечерею зустрінеться з єпископатом країни.
Папа до єпископів Японії: Пастир не боїться підносити голос на захист життя
Захищати кожне життя означає мати контемплятивний погляд, спроможний любити ввесь довірений нам люд, розпізнаючи в ньому, насамперед, Божий дар. На цьому, посилаючись на загальну тему візиту до Японії, наголосив Папа Франциск, промовляючи до єпископів Японії, зустріч з якими відбулася в суботу, 23 листопада 2019 року, в Апостольській нунціатурі в Токіо. Слід зазначити, що Церква в Японії розподілена на 16 територіальних одиниць: 3 архидієцезії та 13 дієцезій і на сьогодні нараховує 30 єпископів, один з яких є кардиналом.
Мрія, що стала дійсністю
На початку свого слова Святіший Отець згадав, що ще з юних років відчував симпатію до цих земель, але на здійснення цього місіонерського пориву довелося чекати чимало років. «Сьогодні Господь дає мені можливість бути між вами як паломник-місіонер, йдучи слідами великих свідків віри», — сказав він, згадуючи про 470-річчя прибуття до Японії місіонера-єзуїта святого Франциска Ксаверія, а з ним — про всіх тих, хто протягом століть сіяли Євангеліє та служили японському народові», як також мучеників та «підпільних християн» Нагасакі, що зуміли передати віру з покоління в покоління лише завдяки хрищенню, молитві й катехизації.
Особливий місіонерський стиль
«ДНК ваших громад позначене цим свідченням, яке є протиотрутою від будь-яких проявів відчаю, та вказує нам дорогу, якою слід прямувати. Ви — жива Церква, що збереглася, вимовляючи Господнє ім’я та споглядаючи, як Він провадив вас серед переслідувань», — сказав Святіший Отець, звернувся увагу на те, що «довірливе сіяння, свідчення мучеників і терпеливе очікування плодів, які Господь дасть у Свій час» сформували особливий «апостольський стиль», який зумів пристосуватися до японської культури. «Як наслідок, — додав він, — протягом цих років ви сформували церковне обличчя, яке завдяки вашому розмаїтому внескові в спільне добро дуже цінує японське суспільство».
Інкультурація й діалог
Далі Папа вказав на те, що тема його візиту до Японії «Захищати кожне життя» може стати чудовим символом єпископського служіння. Бо ж єпископ — це той, кого Господь покликав з-поміж людей, аби повернути його їм як пастиря, «спроможного захистити кожне життя». Він звернув увагу на те, що місія на цих землях була позначена наполегливим дбанням про інкультурацію та діалог, що дозволило сформувати «нові способи», незалежні від європейських. Чимало засобів, використовуваних місіонерами, були япономовними, що свідчить про «велику любові перших місіонерів до цієї землі».
«Захищати кожне життя означає, насамперед, мати контемплятивний погляд, здатний любити життя всього ввіреного вам люду, щоб розпізнавати в ньому, найперше, Господній дар», — наголосив Святіший Отець, зауваживши, що допомогти в цьому може таємниця втілення Божого Сина. Тож «захищати кожне життя та звіщати Євангеліє» не є протиставними поняттями, але такими, що включають одне одного, бо означають «бути уважними та пильними до того всього, що сьогодні на цих землях може стати на заваді цілісному розвиткові людей».
Місія Церкви-мучениці
Глава Католицької Церкви підкреслив, що той факт, що католики в Японії є меншиною, не применшує обов’язку євангелізації, найпромовистішим словом якої є «смиренне та щоденне свідчення та діалог з іншими релігіями». А гостинність і турбота, виявленні до численних іноземних працівників, які становлять понад половину католиків Японії, є не лише свідченням Євангелія, але й підтвердженням вселенськості Церкви.
«Церква-мучениця може промовляти з більшою свободою, особливо торкаючись нагальних питань миру й справедливості в нашому світі», — наголосив Папа, згадуючи про заплановані відвідини меморіалів ядерних бомбардувань, зустрічі постраждалими, також і від трагедії у Фукусімі. «Їхні тривалі страждання є промовистим попередженням про наш людський і християнський обов’язок допомагати тим, які страждають тілом і духом, та пропонувати всім євангельське послання надії, зцілення та примирення», — додав він, наголошуючи, що зло не чинить преференцій, але просто вривається зі своєю нищівною силою. Тож не слід боятися місії «підносити голос на захист кожного життя».
Загрози життю в сучасному суспільстві
Святіший Отець заохотив єпископів дбати про те, щоби місцева католицька спільнота «давала чітке свідчення Євангелія серед всього суспільства». Він високо оцінив зусилля місцевої Церкви в освітній сфері, заохочуючи зберігати в цьому власну ідентичність.
Папа також згадав про різні лиха, що несуть загрозу місцевим людям, життя яких з різних причин часто позначене самотністю та відчаєм. Зростає кількість самогубств, поширюється цькування та різні форми самовимогливості, що веде до нових форм відчуженості й духовної дезорієнтації. А оскільки все це вражає, насамперед, молодь, слід «проявляти особливу увагу до них і до їхніх потреб». Добре сформована католицька молодь, у свою чергу, може стати «важливим джерелом надії для ровесників».
Досягнути всіх
«Знаю, що жнива великі, а робітників мало, а тому заохочую шукати, розвивати та впроваджувати місію, здатну залучати сім’ї та підтримувати формування, спроможне досягти людей там, де вони перебувають, завжди зважаючи на дійсність», — сказав Святіший Отець у своєму слові до японських єпископів, підкреслюючи, що відправною точкою апостольської діяльності є місце, в якому перебувають люди з їхніми звичками та заняттями.
Папа Франциск: Накопичення ядерної зброї — це хибна відповідь на прагнення безпеки
У неділю вранці, 24 листопада 2019 року, в другий день Апостольської подорожі до Японії, Папа Франциск вирушив літаком з Токіо до Нагасакі, де, насамперед, відвідав Парк миру, в якому розташований меморіал жертвам атомного бомбардування 9 серпня 1945. Неподалік від меморіалу, що був збудований 1955 року, містяться рештки зруйнованого катедрального собору, що в той час був найбільшим християнським храмом у східній Азії.
Після прибуття до меморіалу Святішого Отця зустрів мер міста. Двоє осіб, що постраждали внаслідок бомбардування, вручили Папі квіти, які він поклав до підніжжя пам’ятника. Після мовчазної молитви він звернувся до присутніх з промовою.
Спотворена дихотомія сучасного світу
«Це місце допомагає нам усвідомити біль і жахіття, яких ми, як люди, можемо завдати одні одним», — наголосив Папа Франциск. Найглибшим прагненням людського серця, за його словами, є бажання миру й стабільності, але володіння ядерною зброєю та зброєю масового знищення не є найкращою відповіддю на це прагнення, а навпаки, постійно йому загрожує.
Святіший Отець зазначив, що сучасний світ позначений спотвореною дихотомією, намагаючись захистити й забезпечити стабільність і мир на основі помилкового почуття безпеки, підживленого менталітетом страху й недовіри. «Мир та міжнародна стабільність, — підкреслив він, — є несумісними з намаганнями нарощувати страх взаємного знищення чи загрози тотального знищення».
Намарно розтрачені ресурси
Глава Католицької Церкви зазначив, що гонка озброєнь намарно розтрачує цінні ресурси, які можна було б використати для цілісного розвитку народів і захисту навколишнього середовища. «В сьогоднішньому світі, де мільйони дітей і сімей живуть у нелюдських умовах, — наголосив він, — гроші, що витрачаються, і багатства, що накопичуються завдяки виробництву, модернізації, технічному обслуговуванню та продажу дедалі деструктивнішої зброї, — це постійна кривда, що взиває до неба».
Залучення всіх до звільнення від ядерної зброї
«Мирний світ, вільний від ядерної зброї — це прагнення мільйонів людей у всіх частинах світу», — наголосив Святіший Отець, додаючи, що перетворення цього ідеалу в дійсність вимагає участі всіх: окремих осіб, релігійних спільнот, громадянського суспільства, держав, що володіють ядерною зброєю, і тих, що її не мають, військової й приватної сфери та міжнародних організацій.
Папа Франциск вказав на необхідність перервати панівну динаміку недовіри, що може зруйнувати структуру міжнародного контролю над зброєю. Погіршення багатосторонніх стосунків, за його словами, виглядає ще серйознішим, якщо зважати на зростання нових форм військової технології.
Зусилля Католицької Церкви
Наступник святого Петра вказав на невпинні зусилля Католицької Церкви, спрямовані на поширення миру між народами й країнами. До цих зусиль належить підтримка міжнародних правових заходів на користь ядерного роззброєння та непоширення ядерної зброї, одним з яких є Договір про заборону ядерної зброї.
Папа нагадав, що в серпні кожного року Церква в Японії організовує декаду молитви за мир. «Нехай же молитва, невтомна праця, спрямована на дотримання домовленостей, і наполегливість в діалозі, — наголосив він, — будуть тією „зброєю“, на яку покладаємо свої надії, й джерелом натхнення в зусиллях, аби будувати світ справедливості та солідарності, що може дарувати справжню гарантію миру».
Усвідомлювати наслідки використання ядерної зброї
Вселенський Архиєрей закликав політичних лідерів не забувати, що ядерна зброя не захищає від загроз національній та міжнародній безпеці, та усвідомлювати катастрофічні наслідки їхнього використання на людей і навколишнє середовище. Актуальний стан нашої планети, за його словами, вимагає серйозного обміркування того, яким чином можна було б використати всі ці ресурси, згідно до «Цілей сталого розвитку 2030».
Не залишатись байдужими
«Ніхто не може залишатися байдужим перед обличчям болю мільйонів людей, страждання яких до сьогодні тривожать наші сумління, — наголосив Святіший Отець. — Ніхто не може затулити вуха на волання зраненого брата. Ніхто не може заплющити очі на руїни культури, нездатної на діалог». Він закликав присутніх щодня єднатися в молитві за навернення сумлінь та перемогу культури життя, примирення й братерства.
Вселенський Архиєрей завершив свою промову словами молитви святого Франциска:
«Господи, вчини мене знаряддям Твого миру:
Щоб я міг сіяти любов там, де панує ненависть,
Прощення — там, де панує кривда,
Віру — там, де панує сумнів,
Надію — там, де панує відчай,
Світло — там, де панує темрява,
Радість — там, де панує смуток».
Папа: Свідчення мучеників — не музейна реліквія, а полум’я євангелізації
«Я з нетерпінням очікував цього моменту. Прибуваю як паломник, щоб молитися, утверджувати й самому утвердитися у вірі завдяки цим братам, які своїм свідченням та посвятою показують нам дорогу», — цими словами Папа Франциск розпочав своє привітання до вірних, що в неділю, 24 листопада 2019 року, зібралися біля пам’ятника Наґасакським мученикам Паоло Мікі та 25 співтоваришам на місці їхньої мученицької смерті.
Глава Католицької Церкви прибув сюди після відвідин меморіалу жертвам атомного бомбардування. Його зустрів директор музею, священик та співбрат-єзуїт. Прийнявши з рук сім’ї вінок, Святіший Отець поклав його перед пам’ятником мученикам, після чого запалив свічку, піднесену нащадком переслідуваних християн.
Свідчення мучеників
У Наґасакі, що є адміністративним центром однойменної префектури, розташований один з найбільших портів Японії, будівництво якого пов’язане з першою хвилею європейської експансії в Азії в другій половині XVI століття. Разом з торговцями сюди прибули іспанські та португальські місіонери, які поширювали тут християнство згідно з порадами священика-єзуїта Алессандро Валіньяно, який спонукав місіонерів ставитись з глибокою пошаною до місцевої культури. Невдовзі весь регіон Наґасакі став центром християнської місії. В місті було споруджено декілька християнських храмів і місто почали називати «Маленьким Римом».
Але вже незабаром розпочалися переслідування, які стали одними з найжорстокіших в історії християнства. Паоло Мікі, виходець з багатої сім’ї, вступив до Товариства Ісусового та став першим католицьким ченцем-японцем. Коли почалися переслідування, був заарештований разом з деякими місіонерами та місцевими християнами. Місцем страти було вибране Наґасакі як місце найбільшої присутності християн. Вони були розіп’яті 5 лютого 1597 року, давши початок шерезі мучеників та ісповідників віри. Місцеві християни, позбавлені єпископів, священиків та храмів, однак, зуміли зберегти віру протягом цього періоду, що тривав три століття.
Тріумф життя
«Без сумніву, більше ніж про смерть, цей санктуарій говорить нам про тріумф життя», — сказав Папа Франциск, згадуючи про те, як його попередник святий Іван Павло ІІ називав це місце не лише «горою мучеників», але й «горою Блаженств», де можна відчути свідчення людей, сповнених Святим Духом.
«Це місце, перш усього, є пам’ятником, що звіщає Пасху, оскільки проголошує, що останнє слово, незважаючи на докази протилежного, не належить смерті, але життю. Ми не покликані до смерті, але до Життя в повноті, й вони звістили про це. Так, тут присутня пітьма смерті й мучеництва, але також звіщається світло воскресіння, в якому кров мучеників стає засівом нового життя, яке Христос прагне дарувати нам усім», — зазначив Святіший Отець, додаючи, що свідчення мучеників утверджує нас у вірі й допомагає оновити нашу посвяту, щоби трудитися на користь культури, що «завжди захищає кожне життя» через «мучеництво» щоденного й мовчазного служіння.
Не реліквія, а живе полум’я
Закликаючи не забувати про «любов їхньої жертви», Глава Католицької Церкви побажав, аби вона не перетворилася «у славну реліквію жестів минулого», яку зберігають у музеї, але була «пам’яттю й живим полум’ям» кожного апостольського служіння на цій землі, здатним оновлювати й постійно запалювати «євангелізаторську ревність».
В єдності з мучениками нашого часу
«Браття й сестри, з цього місця єднаємося також з християнами, які в багатьох частинах світу страждають і зазнають мучеництва задля віри. Це мученики ХХІ століття, які своїм свідченням ставлять перед нами виклик, щоб і ми мужньо ступили на дорогу Блаженств», — сказав Папа, закликаючи молитися «за них та разом з ними», та підносити голос за те, «аби всім і в кожному куточку планети була гарантована релігійна свобода».
«Просімо в Богородиці, Цариці Мучеників, у святого Паоло Мікі та всіх його співтоваришів, які протягом історії своїм життям звіщали чудесні Господні речі, аби заступалися за вашу землю та за всю Церкву, щоб їхня жертва пробуджувала й підтримувала радість місії», — заохотив Святіший Отець, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».
Папа: любов Ісуса спроможна перемогти будь-яку форму ненависті
«Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство (Лк. 23, 42)», — цими словами Євангелія від святого Луки Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси у неділю, 24 листопада 2019 року, у японському місті Наґасакі, з нагоди урочистості Господа нашого Ісуса Христа Царя Всесвіту. На богослуження, що відбувалося на місцевому бейсбольному стадіоні, зібралися 35 тисяч вірних.
«В останню неділю літургійного року, єднаючи наші голоси з голосом злочинця, розп’ятого з Ісусом, який визнав Його і проголосив царем. Там, у найменш тріумфальний і славний момент, серед криків глузування і приниження, той злочинець зумів підняти голос і зробити своє визнання віри. Це останні слова, які почув Ісус, а, одночасно, останні слова, які Він промовляє, перш ніж передати Себе Отцеві, були: „Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі Мною в раю“ (Лк 23:43)», — сказав Папа.
Голгота — гора несправедливості
За словами Вселенського Архієрея, якоїсь миті, здається, що нечесне минуле злочинця набирає нового значення, адже він супроводжує Господа під час Його страждань. І ця мить підтверджує, що Ісус пропонує спасіння завжди і всюди. Голгота, гора несправедливості та смерті, де безсилість та нерозуміння супроводжуються наріканнями та байдужістю з боку спостерігачів смерті невинної людини, завдяки поведінці доброго злочинця, перемінюється у слово надії для всього людства. Викрики розлюченого натовпу «врятуй себе самого» не стануть останнім словом, а, навпаки, вони спонукають підняти голос тих, які дозволили, щоб до їхнього серця торкнулись, і які вибрали співчуття як справжній спосіб будування історії.
«Сьогодні тут ми хочемо відновити нашу віру та наше зобов’язання. Ми, як і добрий злочинець, добре знаємо історію своїх невдач, гріхів та обмежень, але не хочемо, щоб це зумовлювало чи визначало наше теперішнє та майбутнє», — мовив далі проповідник, зазначаючи, що нерідко й ми можемо потрапити в ситуацію, що спонукає з легкістю та байдужістю говорити «врятуй себе», і, таким чином, забути, що означає невинно страждати. Папа зазначив що землі Японії, більше, ніж будь-де, досвідчили нищівної сили, якої може досягнути людина. «Тому, як і добрий злочинець, ми хочемо прожити цю мить, коли ми зможемо піднести наші голоси і визнати нашу віру, захищаючи і служачи Господеві, страждаючому Невинному. Ми хочемо супроводжувати Його під час страждань, підтримувати Його в Його самотності і залишеності та ще раз почути, що спасіння є словом, яке Отець бажає запропонувати всім: „Сьогодні ти будеш зі Mною в раю“», — додав Святіший Отець.
Йти слідами святих попередників
На переконання проповідника, тисячі святих японської землі мужньо свідчили про спасіння та впевненість, які сьогодні відзначають духовну спадщину сучасного японського народу. Папа заохотив прямувати їхніми слідами, аби відважно свідчити про те, що любов Ісуса, що в окремий спосіб виявилась на хресті, спроможна перемогти будь-яку форму ненависті, егоїзму, зневаги чи нападу; вона здатна перемогти будь-який абсурдний песимізм або одурманюючий добробут, що паралізує кожну добру справу та вибір. Як навчав ІІ Ватиканський Собор, далекими від правди є ті, які, знаючи, що ми не маємо на землі постійного місця перебування, але призначені для вічності, вважають, що задля цього можемо занедбувати наші земні обов’язки, забуваючи, що саме з причини нашої віри, яку визнаємо, ми зобов’язані виконати наші завдання, свідчачи, таким чином, про велич нашого покликання.
Наша віра у Бога живих
Далі Єпископ Риму підкреслив, що наша віра є вірою у Бога живих! Христос є живим і Він діє серед нас, провадячи нас до повноти життя. Він живий і бажає, щоб ми були живими. «Якщо наша місія як учнів-місіонерів полягає у тому, щоб бути свідками та вістунами того, що має статись, то вона не дозволяє нам опустити рук перед злом і перед різними лихами, але закликає нас бути закваскою Його Царства там, де б ми не були: в сім’ї, на роботі, в суспільстві; бути невеликою щілиною, через яку Дух і далі вдихає надію серед народів», — зазначив Папа, пригадуючи про те, що нашою спільною метою є Боже Царство.
Того дня на Голготі багато людей мовчало, чимало сміялось, лише злочинець спромігся підняти свій голос, щоб захистити невинно страждаючого. На переконання Глави Католицькою Церкви, це було його мужнім визнанням віри в Ісуса. «Кожен із нас може прийняти рішення мовчати, висміювати чи пророкувати. Дорогі брати та сестри, Наґасакі носить у своїй душі важку рану воєн, яку важко залікувати, знак невимовних страждань багатьох невинних людей; це жертви, які постраждали від вчорашніх воєн, але які все ще страждають від цієї фрагментарної третьої світової війни», — мовив на закінчення Вселенський Архієрей, закликаючи присутніх підняти спільну молитву до небес за всіх тих, які сьогодні страждають у тілі від цього гріха, як також і за те, щоб у наш час ставало дедалі більше людей, подібних на доброго злочинця, тобто здатних не мовчати, не висміювати, але голосно пророкувати про Царство правди та справедливості, святості та благодаті, любові та миру!
Папа в Хіросімі: не тільки застосування, а й володіння ядерною зброєю є аморальним
Ввечері, 24 листопада 2019 року, другого дня Апостольського візиту до Японії, Папа Франциск вирушив з міста Нагасакі до Хіросіми, де, як і в попередньому місті, відвідав Меморіал миру жертвам атомного бомбардування. Після мовчазної молитви та свідчення двох свідків трагічних подій, Святіший Отець в присутності представників інших конфесій та релігій виголосив послання миру.
Лише тінь і тиша…
«Задля братів моїх і друзів скажу я: „Мир нехай буде на тобі!“» (Пс 122, 8), — цими словами псальмоспівця він звернувся до присутніх, що прибули до меморіалу, серед яких були 20 релігійних лідерів та 20 жертв тих трагічних подій. „Тут, серед спалаху блискавиці й вогню, від багатьох людей, від їхніх мрій і сподівань не залишилось нічого, лише тінь і тиша, — сказав Папа. — В одну мить усе поглинула чорна діра руйнування та смерті. З тієї безодні тиші до сьогодні ми чуємо волання тих, кого вже немає. Вони походили з різних місць, мали різні імена, деякі з них розмовляли іншими мовами. Однак, усіх їх об’єднала та сама доля, в жахливу годину, що назавжди залишила свій слід не лише в історії цієї країни, але й на обличчі всього людства“.
Наступник святого Петра згадав усіх постраждалих внаслідок бомбардувань, схиляючись перед усіма, що вижили й протягом багатьох років переносять важкі тілесні страждання.
Використання ядерної енергії в цілях війни є аморальним
«Я відчув обов’язок прибути до цього місця як паломник миру, — зазначив Папа, — для того, аби помолиться, згадуючи невинні жертви жорстокого насильства, несучи в серці також прохання й прагнення людей нашого часу, особливо молодих, що бажають миру, трудяться задля миру, жертвуються задля миру».
Глава Католицької Церкви наголосив, що використання ядерної енергії в цілях війни сьогодні більше, ніж будь-коли, є злочином не лише проти людини та її гідності, але й проти будь-якої можливості майбутнього в нашому спільному домі. «Використання ядерної енергії в цілях війни є аморальним, як аморальним є володіння ядерною зброєю, про що я вже говорив два роки тому», — підкреслив він, додаючи, що нові покоління засудять нас, якщо ми тільки говоритимемо про мир, але нічого не будемо робити, аби втілити його серед народів землі. «Як ми можемо говорити про мир, створюючи, одночасно, нову жахливу воєнну зброю? — вів далі Папа. — Як можемо говорити про мир, виправдовуючи, одночасно, певні незаконні дії промовами, повними дискримінації та ненависті?»
Неможливо любити з наступальною зброєю в руках
Наступник святого Петра зазначив, що мир повинен ґрунтуватися на правді, а передумовою цього є усвідомлення й пошана до культурних й економічних відмінностей між різними країнами.
«Неможливо любити з наступальною зброєю в руках», — процитувавши слова ці слова святого Павла VI, Папа Франциск наголосив, що зброя ще перед тим, як сіяти руйнування, вимагає надзвичайно великих витрат, це призводить до зупинення солідарних проектів й викривлення світогляду народів.
«Як ми можемо пропонувати мир, якщо ми постійно вдаємося до погрози ядерною війною як законного способу вирішення конфліктів?», — таке риторичне запитання прозвучало з уст Святішого Отця, який додав, що справжній мир може бути тільки миром без зброї.
Пам’ятати про минуле й разом будувати майбутнє
«Пам’ятати, прямувати вперед разом, захищати, — такими є три моральні імперативи, які тут, у Хіросімі, набувають сильнішого й універсальнішого значення та здатні розпочати справжній шлях миру», — наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що пам’ять про події минулого є гарантією й спонукою будувати справедливіше і більш братерське майбутнє. «Тому ми покликані прямувати вперед разом, — додав він, — дивлячись одні на одних з розумінням і прощенням, відкриваючи горизонт надії й приносячи промінь сонця в хмари, що сьогодні затьмарюють небо».
Молитва за мир
Глава Католицької Церкви закликав відкритись на надію, стаючи знаряддями примирення й миру.
«У спільному благанні до Бога й до всіх людей доброї волі, — наголосив він на завершення, — в ім’я всіх жертв бомбардувань, атомних експериментів і всіх конфліктів, голосно разом заявімо: Нехай більше ніколи не буде війни, брязкоту зброї, нехай ніколи не буде страждання! Нехай настане мир у наші дні, в цьому нашому світі. Боже, ти нам сказав: „Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою. Правда з землі зійде, і справедливість дивитиметься з неба“ (Пс. 84,11–12). Прийди, Господи, бо час уже пізній, і там, де помножилось знищення, нехай сьогодні зарясніє надія на те, що можна написати й здійснити іншу історію. Прийди, Господи, Князю Миру! Вчини нас знаряддям й відлунням Твого миру!»
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
