СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск розповів про «ракову пухлину демократії»
У своїй першій промові в Трієсті, підьбиваючи підсумки 50-го Соціального тижня італійських католиків, Папа Франциск підкреслив, що «байдужість — це рак демократії», з чого випливає сильне заохочення до участі, яку, в свою чергу, потрібно тренувати через солідарність і субсидіарність, бо саме братерство причиняється до процвітання соціальних стосунків.
«Історія цих „Тижнів“ перетинається з історією Італії, й це вже багато нам говорить: це каже нам про Церкву, чутливу до суспільних перетворень і зорієнтовану робити внесок у спільне благо», — зазначив Папа Франциск, розпочинаючи свої роздуми, якими він поділився із делегатами 50-го Соціального тижня італійських католиків, який від 3 до 7 липня 2024 року відбувався в північноіталійському місті Трієсті на тему «До серця демократії. Участь між історією та майбуттям». У неділю, 7 липня, Святіший Отець приєднався до його учасників, зустріч з якими в місцевому конгресцентрі «Дженералі», стала першим заходом в рамках його кількагодинного візиту до цього міста. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Історія, яка спонукає бути діяльними
Роблячи історичний огляд, Наступник святого Петра згадав слова блаженного Джузеппе Тоніоло, який 1907 року заснував цю ініціативу. Він стверджував, що демократією можна назвати той громадський порядок, «в якому всі суспільні, юридичні та економічні сили, в повноті свого ієрархічного розвитку, відповідно співпрацюють задля спільного блага». Як зауважив Папа, в світлі цього визначення є очевидним, що в сучасному світі «демократія не втішається добрим здоров’ям». «Демократичний лад в Італії визрів після Другої світової війни, в тому числі завдяки вирішальному внеску католиків. Ми можемо пишатися цією історією, на яку також вплинув досвід Соціальних тижнів; і, не міфологізуючи минуле, ми повинні вчитися з нього, щоб взяти на себе відповідальність за побудову чогось доброго в наш час», — мовив Святіший Отець, додаючи, що євангельське прочитання суспільних явищ і християнські старання стосуються не лише італійського контексту, але є дійсними і для всіх народів. І накреслити контури шляху в майбутнє може допомогти образ серця.
Поранене серце
Як зазначив Папа, кризу демократії можемо уявити собі як «поранене серце». І якщо бачимо перед собою «серце в стані інфаркту», ми повинні перейматися також «різними формами суспільного виключення», оскільки «щоразу, коли хтось марґіналізований, страждає все тіло». В такому контексті «влада стає самореферентною, неспроможною слухати та служити людям».
«Саме слово „демократія“ не просто збігається з тим, що люди голосують. Водночас, мене непокоїть те, що скорочується кількість людей, які ходять голосувати. На що це вказує? Демократія не є лише голосуванням народу, а вимагає створення умов для того, щоб кожен міг висловити свою думку і міг брати участь. А участь не може бути імпровізованою: вона засвоюється в дитинстві, в юності, і її треба „тренувати“, також і щодо критичного ставлення до ідеологічних та популістських спокус», — сказав Святіший Отець, вказуючи в цьому контексті на важливість основоположних принципів солідарності та субсидіарності, оскільки «народ тримається разом з огляду на конститутивні узи», які зміцнюються тоді, «коли кожен є цінованим». Таким чином «демократія завжди вимагає переходу від партійності до участі, від „вболівання“ до діалогу». «Всі повинні почуватися частиною спільнотного проекту, ніхто не повинен почуватися непотрібним», — підкреслив Наступник святого Петра, зауваживши, що деякі форми гіпертрофованої опіки, які не визнають гідності людей, «є соціальним лицемірством». Крім того, наявна байдужість, «а байдужість — це рак демократії».
Оздоровлення серця
Друга частина роздумів, якими ділився Святіший Отець, була присвячена заохоченню до участі в дбанні про те, щоб «демократія вподібнювалася до оздоровленого серця», а для цього «потрібно вправлятися в креативності». Вказуючи на різні позитивні сигнали, які можемо побачити в усіх сферах, він підкреслив, що розквітові суспільних стосунків сприяє братерство, у той час як піклування одні про одних «вимагає відваги уявляти себе народом». Але, на жаль, «ця категорія — „народ“ — часто стає предметом неправильної інтерпретації».
«Не дозвольмо себе обдурити легкими рішеннями. Натомість будьмо віддані спільному благу. Ми зобов’язані не маніпулювати словом „демократія“ і не деформувати його порожніми назвами, якими можна виправдати будь-яку дію. Демократія — це не порожній звук, вона пов’язана з цінностями особи, братерства та цілісної екології», — підкреслив Папа, додаючи, що як католики, ми «не можемо вдовольнятися маргінальною чи приватною вірою», що означає «не стільки вимагати, щоб нас почули, скільки мати сміливість вносити пропозиції щодо справедливості та миру в публічні дебати». «Ми маємо що сказати, але не для того, щоб захищати привілеї», — зазначив він, пояснюючи, що йдеться про те, щоб бути голосом в суспільстві, де багато людей позбавлені голосу. Такою є «політична любов, яка не вдовольняється лікуванням наслідків, але старається долати причини», й до такої любові «покликана вся християнська спільнота, з розрізненням служінь і харизм».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
