СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Не існує протиставлення між дією та спогляданням
Роздумуючи про контемплятивну молитву, Папа Франциск підкреслив, що єдиним покликанням, до якого нас запрошує Євангеліє, є слідування за Ісусом дорогою любові, й у цьому милосердя та споглядання є синонімами.
Рік тому, у середу, 6 травня 2020 року, Папа Франциск розпочав цикл повчань, присвячених християнській молитві, який триває досі. Під час загальної аудієнції, що 5 травня 2021 року відбулася у форматі відеоконференції, він виголосив вже 32-гу з черги катехизу з цього циклу, зупинившись цього разу на молитві споглядання.
Загальнолюдський вимір
Насамперед, Святіший Отець вказав на те, що «контемлятивний вимір людської істоти», який ще не є молитвою, є своєрідною «сіллю» життя, тобто, «додає смаку нашим дням». Можна контемплювати, дивлячись на схід сонця, на весняну зелень дерев, слухаючи музику чи спів пташок, читаючи книжку або перед витвором мистецтва, чи перед «тим шедевром, яким є обличчя людини». Папа нагадав про те, що коли світлої пам’яті кардинала Мартіні було призначено єпископом до Мілану, він свій перший пастирський лист назвав «Контемплятивний вимір життя». В дійсності, коди хтось живе у великому місті, де «все є, так би мовити, штучним», то «ризикує втратити здатність контемплювати». Зрештою, споглядання — це, насамперед, не дія, але «спосіб буття».
Перетворене серце
«Бути контемплятивним не залежить від очей, але від серця. І саме тут в гру вступає молитва як акт віри та любові, як „подих“ наших взаємин з Богом. Молитва очищає серце та разом з ним прояснює також і погляд, дозволяючи бачити дійсність з іншої точки зору», — вів далі Папа, цитуючи Катехизм Католицької Церкви, який оцю переміну серця молитвою описує свідченням святого Жана Віянея: «Споглядання — це погляд віри, зосереджений на Ісусові. „Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене“, — казав святому Парохові з Арс один селянин про свою молитву перед дарохранитеницею».
Як підкреслив Святіший Отець, все народжується «із серця, яке відчуває, що на нього дивляться з любов’ю». І тоді дійсність споглядається «іншими очима». «Я дивлюся на Нього, а Він — на мене». У «сповненій любові контемпляції» не потрібно багатьох слів, вистачає погляду, переконання в тому, що «наше життя огорнене великою та вірною любов’ю, від якої ніщо не зможе нас відокремити».
У школі Ісуса
Учителем такого погляду, за словами Наступника святого Петра, був Ісус. В Його житті ніколи не бракувало моментів тиші та сповненої любові спільності, що «дає життю спромогу не бути спустошеним випробуваннями, яких не бракує, зберігаючи недоторканою його красу». Секретом цього були «взаємини з небесним Отцем».
У цьому контексті Папа звернув увагу на подію Преображення, що відбулася в «критичний момент місії Ісуса», коли навколо Нього зростало відкинення. Навіть серед учнів було чимало таких, які не розуміли Його слів і покинули Його, а один з дванадцятьох виношує думку про зраду… Ісус почав відкрито говорити про страждання і смерть, які чекають на Нього в Єрусалимі. І в такій ситуації Він сходить на гору разом з апостолами Петром, Яковом та Іваном, перед якими преобразився, про що в Євангелії від Марка записано: «Одежа Його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би».
«Саме тоді, коли Ісуса не розуміють, — підкреслив Наступник святого Петра, — саме тоді, коли все здається поглинутим у вирі непорозуміння, саме там засяяло божественне світло. Це світло любові Отця, що наповняє серце Сина та перемінює всю Його Особу».
Єдине покликання
Наприкінці Святіший Отець також згадав про те, що в минулому деякі вчителі духовного життя сприймали споглядання як протиставлення діяльності, вивищуючи ті покликання, які «втікають від світу та його проблем, аби повністю посвятитися молитві». «У дійсності, в Ісусі Христі, в Його Особі та в Євангелії немає протиставлення між контемпляцією та діяльністю», — сказав Наступник святого Петра, зазначивши, що це протиставлення прийшло під впливом деяких філософів з течії неоплатонізму, але тут йдеться про дуалізм, «який не належить до християнського послання».
«Існує одне велике покликання в Євангелії — іти за Ісусом дорогою любові. Це є вершиною та центром усього. В цьому сенсі милосердна любов і споглядання є синонімами, говорять про одне й те ж», — підкреслив Папа, наводячи слова святого Івана від Хреста, який навчав, що «маленький акт чистої любові корисніший для Церкви від усіх інших діл, поставлених разом». «Все, що народжується з молитви, а не з претензій нашого „я“, все, що очищене покорою, навіть якщо є усамітненим і тихим актом любові, є найбільшим чудом, яке може здійснити християнин», — підсумував Святіший Отець.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
