СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Наслідуймо Небесну Матір у молитві та відкритості серця на Бога
Приклад молитви Пресвятої Богородиці був у центрі уваги чергового повчання Папи Франциска про молитву. Аби ми змогли хоч трохи уподібнитися до нашої матері! Таким було його побажання.
«У нашій мандрівці катехиз про молитву, сьогодні зустрічаємо Діву Марію як жінку, що молиться», — сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою чергову середову зустріч з вірними, яка знову була «віртуальною». Як і попередні дві, також і загальна аудієнція 18 листопада 2020 року відбувалася у форматі трансляції з робочого кабінету в Апостольському палаці.
Молитва, що відкриває серце на Божий задум
Вирушаючи у знайомство з молитвою Марії з Назарету, Святіший Отець запросив перенестися ще в ті часи, коли Вона була простою, незнаною світові, нареченою, зарученою з мужем з дому Давида. Вже тоді Вона молилася. «Можемо уявити назаретську дівчину, зосереджену в тиші, в постійній розмові з Богом, Який вже скоро доручить Її Свою місію. Вона вже повна благодаті й непорочна від зачаття, але досі нічого не знає про Своє вражаюче та надзвичайне покликання, про бурхливе море, яке мусітиме борознити», — сказав Папа, зазначивши, що можемо бути певними у тому, що Марія належала до «великої шереги» тих покірних серцем людей, яких офіційні літописці не поміщають до своїх хронік, але через яких Бог приготував прихід Свого Сина.
Молитва, що заспокоює тривогу
І Марія «не керує Своїм життям автономно». Вона слухняна, й завдяки цій готовності «приготовляє великі події», через які Бог в особливий спосіб ввійде у світ. Вона перебуває в молитві, коли архангел Гавриїл приходить з благовістю. Її «так, ось я», якому в цей момент зраділо все створіння, випереджене в історії численними іншими проявами слухняності й готовності перед Богом. Й не існує, за словами Папи, «кращого способу молитися», ніж зайняти як Марія наставлення відкритості: «Господи, те що Ти хочеш, коли хочеш і як хочеш».
«Як же багато віруючих саме так переживають свою молитву! Найпокірніші серцем моляться саме так. З базовим, скажімо, простим смиренням: Господи, те що Ти хочеш, коли хочеш і як хочеш. Не гніваючись через те, що дні наповнені проблемами, але виходячи назустріч дійсності та знаючи, що у покірній любові, приношеній у кожній ситуації, ми стаємо засобами Божої благодаті», — мовив Святіший Отець, додаючи: «Молитва вміє погасити неспокій, вміє перетворити його в готовність». В хвилини Благовіщення Марія зуміла відкинути страх, хоч і передчувала, що її «так» приведе до важких випробувань. Тож якщо у молитві збагнемо, що «кожен день, дарований Богом — це покликання», тоді будемо здатними «розширити серце та прийняти все».
Молитва, що супроводжує
Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що Марія «супроводила в молитві» все життя Ісуса, аж до Його смерті та воскресіння, й супроводила перші кроки Церкви. Вона молилася разом з учнями, коли ті переживали скандал хреста, перебувала серед людей, яких Її Син покликав будувати Свою спільноту, «молячись з ними і за них». І так само, як через діяння Святого Духа Вона стала Божою Матір’ю, так тепер діянням Святого Духа стала Матір’ю Церкви.
«У Діві Марії природна жіноча інтуїція була піднесена Її найособливішим єднанням з Богом у молитві», — сказав Папа, звернувши увагу на те, що в Євангелії помічаємо, що Вона ніби зникає, щоби розквітнути в ключові моменти. Це «Божий голос спрямовує Її серце і кроки туди, де потрібна Її присутність», присутність «матері та учениці».
Молитва, що шліфує перлину серця
Врешті, описуючи Ісусову Матір, святий Євангелист Лука стверджує: «Марія зберігала всі ці речі, роздумуючи над ними у Своєму серці». Все, що діялося навколо Неї, має глибокий відбиток в глибині серця: і радісні дні, і сповнені найбільшою темрявою, коли дороги спасіння здавалися незрозумілими. «Все опиняється в Її серці, щоби перейти через сито молитви та через неї перемінитися», — сказав Папа, зазначаючи, що Богородиця все переносить у Свій діалог з Богом.
«Дехто, — підсумував він, — порівняв серце Марії до перлини незрівнянного сяйва, сформованої та відшліфованої терпеливим прийманням Божої волі через таємниці Ісуса, роздумувані в молитві. Прекрасним було би, якщо й ми зуміємо хоч трохи уподібнитися до нашої Матері! Із серцем, відкритим на Боже слово, з мовчазним серцем, слухняним, серцем, яке вміє приймати Боже слово й дозволити, аби воно зростало, як зерно добра».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
