СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПам’ять, солідарність, людяність: Папа Лев XIV здійснив візит на острів Лампедузу
Зворушення, біль і надія. Папа розпочав візит на італійський острів, який став символом трагедії та надії сотень тисяч мігрантів, які з Африки прямують до Європи. Лев XIV відвідав знакові місця та інавгурував табличку, що перейменовує місцевий причал на честь його попередника Франциска.
Лампедуза — найпівденніший острів Італії, розташований приблизно за 140 км від узбережжя Тунісу. Уже понад два десятиліття вона стала одним із головних пунктів прибуття мігрантів і біженців з Африки до Європи. Саме сюди припливають човни людей, які тікають від війни, голоду, диктатур та бідності.
Для багатьох Лампедуза стала:
- воротами до Європи;
- останньою надією;
- але водночас і місцем трагедії, адже тисячі людей загинули в Середземному морі, так і не діставшись берега.
Саме Лампедуза була місцем першої поїздки папи Франциска поза Римом після його обрання у 2013 році. Тоді Франциск засудив те, що назвав «глобалізацією байдужості», закликавши світ не звикати до смертей мігрантів у морі. Папа Лев XIV свідомо повернувся саме туди, показавши, що турбота про мігрантів не була лише особистою темою Франциска, а залишається одним із головних напрямків соціального вчення Церкви.
Пам’ять, солідарність, людяність
«Який світ лежить за цим морем, я не знаю, але кожне море має інший берег, і я дістануся туди». Кущ лантани затінює вірші Чезаре Павезе, викарбувані на мармуровій плиті на кладовищі Кала-Пізана на Лампедузі, острові в Середземному морі, що адміністративно входить до італійського регіону Сицилія, але географічно розташований ближче до африканського берега, аніж сицилійського. В суботу, 4 липня 2026 року, через тринадцять років після свого попередника, сюди прибув Папа Лев XIV. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Цвинтар на острові солідарності
Візит розпочався з відвідин кладовища, де знайшли вічний спочинок також деякі мігранти, між якими — маленький Юссуф Алі Канне, на надгробку якого лише одна дата: 2020. Бо хлопчик не прожив і року, померши у лівійських водах у човні, в обіймах матері, якій вдалося дістатися берега Лампедузи. Їх підібрало судно НУО «Open Arms»; матір прийняли в один із центрів на острові, а сина поховали в дерев’яній скриньці з горіхового дерева, оскільки на той час не було дитячих трун.
Ця історія стала уособленням міграційної трагедії, символом і ареною якої є Лампедуза. Прекрасний острів з суворими скелями та характерними бухтами, шрам Середземного моря і водночас вівтар гостинності та солідарності, прийнявши понад 400 тисяч мігрантів. Пристань, до якої так і не дісталися ще 26 тисяч, яких, натомість, поглинули води. Саме від могили Юссуфа та інших мандрівників, що лежать хрестами, зробленими з дерева з уламків човнів, Лев XIV розпочав свій пастирський візит. Тут він поклав вінок і помолився за вічний упокій.
Ворота Європи
Не менш зворушливим моментом стала зупинка Святішого Отця біля монумента «Ворота Європи». Для мешканців острова — це більше, ніж пам’ятник. Це щось, що пов’язане з їхньою ідентичністю, як Колізей для римлян, Біґ-Бен для лондонців, Ейфелева вежа для парижан. Не те щоб ця споруда, витвір Міммо Палладіно, мала щось спільне зі згаданими історичними пам’ятками: її висота — трохи більше 5 метрів, а відкриття відбулося лише у 2008 році. Однак саме те, що вона символізує, робить її «історичною»: її матеріали — вогнетривка кераміка та оцинковане залізо — витримують вітер, солоність і час, відображаючи суворість історій, про які нагадує цей витвір. Вони представлені предметами повсякденного вжитку, — взуттям, посудом, головними уборами, — вмонтованими між блоками, що утворюють ворота, які височіють на південному мисі, останньому перехресті між морем і сушею, між життями, що обірвалися, і життями, які отримали другий шанс.
Папа підійшов до монумента в супроводі сім’ї мігрантів. Лев XIV зупинився у зосередженні в цих воротах, скерувавши погляд на Середземне море, Mare nostrum, Mare mortuum, перехрестя болю й надії.
Причал Папи Франциска
Візит Папи Франциска, який відбувся 7 липня 2013 року й був першим візитом за межі Риму його понтифікату, залишив вагомий слід у серцях місцевих мешканців. Настільки великий, що всі — місцева Церква, населення і також регіон Сицилія вирішили перейменувати причал Фавароло на «Причал Папи Франциска».
Для мешканців це не дрібниця; знаменитий чи, може, й сумнозвісний причал є символом самої Лампедузи. Символом висадки мігрантів, безперервного потоку, який за останні два роки зменшився на 52 %; першим пунктом прибуття тих мігрантів, які вважають, що дісталися до центру Європи, не усвідомлюючи, що перебувають посеред моря, у місці, яке за відстанню ближче до Тунісу, ніж до Італії. Між ними — 54 мігранти, серед яких п’ять жінок, що висадилися кілька днів тому, 1 липня, після рятувальної операції, проведеної патрульним катером Берегової охорони. Це єгиптяни та сомалійці, які вирушили напередодні в другій половині дня з Лівії на дев’ятиметровому човні, прямуючи до Німеччини та Нідерландів. Вони також прибули до причалу Фавароло, який від сьогодні став «Причалом Папи Франциска».
Лев XIV поблагословив пам’ятну табличку, розміщену на стелі з вапняку, виготовленій компанією з району Трапані. Тут він також привітався з групою мігрантів та представниками організацій, які їм допомагають.
Папа на Лампедузі: це місце, де вчинки промовляють більше, ніж слова
«Я приїхав не для того, щоб виголошувати промови, а щоб відслужити Євхаристію, найвищий знак Христової присутності між нами», — сказав Папа Лев XIV, відповідаючи на слова мера Лампедузи, який привітав його після прибуття до спорткомплексу «Арена». Саме тут відбувся кульмінаційний момент кількагодинного візиту на острів, який Святіший Отець здійснив 4 липня 2026 року, — Євхаристійне богослужіння.
Дякуючи представникам влади та громади за гостинне прийняття, Лев XIV відзначив, що їхнє рішення назвати причал на честь Папи Франциска є знаком глибокого зв’язку, який його попередник встановив з цією громадою та «з братами й сестрами мігрантами». «Папа був поруч із вами у цей дуже складний для вас час. А сьогодні я тут, щоб сказати вам, що Папа й надалі супроводжує вас, підтримує вас і підбадьорює вас», — мовив Наступник святого Петра, зазначивши, що приїхав не для довгих промов, а звершити жест Ісуса, «Який розламує хліб, щоб дарувати Себе самого», жест, «який дає сенс нашим щоденним учинкам підтримки».
«Так, це місце, де більше, ніж слова, промовляють вчинки. Але щоб бути людяними, вчинки потребують серця. Саме тому ми зібралися тут: щоб черпати від Христа ту любов, яку тільки Він може нам дати, щоб світ сьогоднішній і завтрашній ставав більш людяним, більш гуманним для всіх», — мовив Лев XIV, після чого пішов готуватися до Святої Меси.
Папа на Лампедузі: будувати цивілізацію любові
У суботу, 4 липня 2025 року, в рамках свого пастирського візиту на італійський острів Лампедузу, що в Середземному морі, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу у спорткомплексі «Арена» у місцевості Саліна. «Бог завжди любить нас першим. Краса моря, цього острова та ваших обличь – це віддзеркалення Його безкорисливої ініціативи: любов випереджає нас, оточує нас і об’єднує нас», – цими словами Святіший Отець розпочав свою проповідь. Він подякував Богові за можливість відвідати мешканців цього острова, наголосивши, що він прямує слідами Папи Франциска, який 8 липня 2013 року вирішив приїхати на Лампедузу під час своєї першої подорожі як Наступник апостола Петра.
Лампедуза – перехрестя цивілізацій
Святіший Отець звернув увагу на те, що апостоли також «плавали Середземним морем і відчули на собі гостинність мешканців його островів та узбережжя, які тисячоліттями були перехрестям цивілізацій». Папа зазначив, що «Євангеліє лунає там, де зустрічаються народи, де люди приймають одне одного, де їхні долі переплітаються, а різні культури вступають у діалог», однак, «воно замовкає там, де кожен робить із себе острів, де уникають контактів, а обмін переривається». Коментуючи притчу про доброго самарянина, Єпископ Риму підкреслив, що «Боже слово завжди актуальне для сьогодення і запрошує нас до діалогу, з якого ми виходимо перетвореними». «Як же ми відповімо на любов того, хто першим полюбив нас?» – запитав він.
Далі Папа констатував, що «сьогодні Лампедуза та Ліноза знаходяться на такій же небезпечній дорозі, як та, що спускалася з Єрусалиму до Єрихону» (пор. в. 30). Він зазначив, що мешканці острова «бачили не одного, а тисячі людей, які потрапили в руки розбійників, що забирають у них все, б’ють їх до крові та йдуть геть, залишаючи їх напівмертвими» (пор. Лк 10,30). «Море прийняло тих, хто не зміг дістатися туди, куди сподівався», – вів далі Святіший Отець та додав, що «ми відчуваємо їхню присутність, яка кидає нам виклик не менше, ніж ті, хто висадився на берег і потребує уваги й допомоги». Папа наголосив на тому, що «зустріч із тими, хто лежить перед нами, позбавлений усього, закликає до близькості», попри інтелектуальні міркування та ідеологічні переконання.
Подяка громадянському суспільству
Лев XIV подякував мешканцям Лампедузи за близькість та милосердя, які вони виявляли. Завдяки цьому сталося чудо співчуття, що є внутрішньою революцією, «яка пробуджує в нас “відчуття” Бога та розширює наші думки, серце й життя». Папа висловив подяку волонтерам, громадським організаціям, об’єднаним у Forum Lampedusa Solidale, цивільним інституціям, прибережній охороні, мерам та адміністраціям, які змінювали одне одного з плином часу. Він також подякував дияконам, священникам, черницям, лікарям, психологам, вихователям; органам безпеки та всім тим, хто, «маючи чи не маючи дар віри, вирішив любити разом». Папа наголосив, саме любов і милосердя об’єднали їх і вони «наважилися на те, про що ніколи б не подумали». Святіший Отець привітав присутніх мігрантів, які «не лише самі отримували, а й багато разів виявляли солідарність у своїй подорожі, як убогі, що допомагають ще біднішим». Він зазначив, що у цьому «ставленні до ближніх немає нічого само собою зрозумілого, нічого автоматичного».
Не проходити «повз»
Отож, Лев XIV сказав, що притча про милосердного самарянина розповідає про те, що «любов завжди полягає у свободі, а свобода – у рішеннях». Адже, за словами Папи, «є й ті, хто вирішує не ставати ближнім, і ті, хто вирішує не приймати рішень». Він пояснив, що жертви трагедій у морі постраждали як від прийнятих рішень так і від чиєїсь бездіяльності. Отож, сьогоднішній євангельський сюжет «пройти повз» повторюється у багатьох ситуаціях: байдужості та корупції в місцях походження, світовій економічній системі, що породжує бідність та виключення, упередженнях, викликаних страхом, переконаннях, що ці проблеми нас не стосуються, кримінальному бізнесі, що наживається на людському горі, а також повільному переході від простого управління надзвичайними ситуаціями до розробки цілісних і узгоджених політик. Святіший Отець звернув увагу на священника та левіта, які бачать, але проходять повз. Папа сказав, що «у будь-яку епоху знайдеться хтось, хто боїться “заразитися” при контакті з іншими», зазначивши, що «настав час визнати й ствердити, що релігійна приналежність ніколи не повинна ставати приводом для дискримінації, нібито віра має межі, а не є, навпаки, універсальним покликанням до спасіння». «Зупинитися, зворушитися, схилитися, плакати перед чужим горем – як це робив Ісус – означає увійти в рух любові, той, у якому Бог відкрив Себе», – повчав Папа.
Плекати співчуття й милосердя
Лев XIV зазначив, що «той, хто дозволяє собі поринути в цю динаміку співчуття та милосердя, починає жити інакше, бути громадянином інакше, працювати інакше». Завдяки цьому виникає цивілізація любові, яку провіщали святі Іван XXIII, Павло VI та Іван Павло II. Саме вони зрозуміли, що лише милосердя здатне відповісти на безодню людського серця та жахи війни. «Тепер, спираючись на цих гігантів, ми вступили в тисячоліття, в якому маємо надати цивілізації любові духовну, культурну, юридичну, політичну та економічну форму», – вів далі Папа, заохотивши, щоби біль, який ми бачимо, допоміг нам усвідомити радикальність цього покликання.
Цивілізація народжується з дрібних жестів
Єпископ Риму підкреслив, що, подібно до самарянина, «ми можемо змінити свої плани та напрямок руху», адже «маємо більше ресурсів і можливостей, щоб надати надії конкретного історичного змісту». Цитуючи енцикліку Magnifica humanitas, Папа закликав визнати, що «цивілізація любові народжується не з одного єдиного й ефектного жесту, а з багатьох дрібних і наполегливих виявів вірності, які стримують дегуманізацію», зазначивши, що мешканці Лампедузи, є свідками цього.
Європа здатна подолати кризу
«Отож, саме з цього найвіддаленішого куточка Європи, що виходить на Середземне море, найкраще видно епохальний виклик, який міграційне явище кидає європейським суспільствам», – сказав Папа та зазначив, що «в питаннях екологічного переходу та сприяння миру, Європа володіє унікальним потенціалом, що випливає з її історії та культури, а отже, і відповідною відповідальністю». «Завдяки географічному положенню та інституційній структурі, Європа здатна комплексно подолати кризу, вписавши надання першої допомоги в довгостроковий стратегічний план, здатний приймати, захищати, підтримувати та інтегрувати мігрантів і, водночас, працювати над розвитком, щоб ніхто не був змушений емігрувати. І все це – дбаючи про повагу до гідності кожної людини», – наголосив Святіший Отець, підкресливши, що це є «завданням не лише державних інституцій, а й усього громадянського суспільства та Церкви».
Плекати культуру гостинності
Відтак, Папа зазначив, що «на Лампедузі культура гостинності має туристичне призначення, яке, на жаль, може відчувати загрозу з боку міграційних маршрутів і переростати в байдужість або навіть у протистояння їхнім драматичним аспектам». Він сказав, що відпустка це не лише розвага, легкість, безтурботність, «справжній відпочинок є там, де відновлюється сенс життя; а справжнє благополуччя – там, де економіка є справедливою та братньою». «У такій економіці турбота про створіння та соціальна дружба зливаються в єдине ціле, якого сьогодні шукає людство», – додав Лев XIV.
Коментуючи літургійне читання в якому говориться про гостинність, Святіший Отець заохотив вірних, щоб їхня «парафія стала спільнотою, де, навчаючись за прикладом Євангелія, ми разом вчимося приймати, супроводжувати та інтегрувати в дусі єдності». Звернувши увагу на ікону Матері Божої з Порто-Сальво, покровительку Лампедузи, Лев XIV побажав вірним, щоб їхня «віра, зміцнилася завдяки цим рокам випробувань і щедрої відданості». Вкінці він підкреслив, що «усі ми маємо в Богові надійну гавань, і кожна християнська спільнота покликана бути її відображенням на землі».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
