СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Микола Семенишин: навчитись слухати як Любомир Гузар
Новопризначений єпископ-помічник Івано-Франківський УГКЦ розповів про переживання, пов’язані із призначенням та про те, як на нове служіння впливатиме досвід спілкування з майбутніми священниками та з велетом духа, яким був світлої пам’яті Блаженніший Любомир Гузар.
У четвер, 27 жовтня 2022 року, було оголошено про те, що Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви обрав нового єпископа-помічника для Івано-Франківської архиєпархії, і це рішення поблагословив Папа Франциск. Ним став протоієрей Микола Семенишин, дотеперішній духівник Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.
Прослухати повне інтерв'ю із отцем Миколою Семенишином можна тут.
Про прийняття звістки
В інтерв’ю для Радіо Ватикану-Vatican News отець розповів про те, що прийняв із «трепетом і хвилюванням» звістку про це призначення, але з готовністю «прислухатися не до людських страхів, але дивитися на це з перспективи Божої».
«Звичайно, по-людськи кажучи, я отримав таку звістку, як і багато інших, із страхом і трепетом. Однак, молячись, стараюся слухати не так свого голосу, своїх людських страхів, переконань, бачень та розумінь, але намагаюся дивитися із перспективи Божої. Саме це надало мені силу прийняти цю звістку та погодитися на благословення Святішого Отця на рішення Синоду наших єпископів», — зазначив отець Микола.
Говорячи ж про свої майбутні завдання, отець підкреслив, що щодо своїх завдань, зараз нічого не може сказати, адже їх ще не знає. «Однак сам термін „єпископ-помічник“ говорить про те, що повинен бути помічником митрополита Івано-Франківського владики Володимира Війтишина. Тому буду старатися бути до помочі там, де він буде цього потребувати», — мовив ієрей.
Семінарійний досвід — допомога у майбутньому служінні
Ділячись думками про те, яке значення в цьому служінні матиме досвід спілкування з майбутніми священиками, набутий під час праці в духовних семінаріях, майбутній єпископ зауважив, що цей досвід дуже допоможе, бо йдеться про знайомство з багатьма молодими священиками. Це також є спонукою звертати особливу увагу на дбання про семінарію.
«Справді, більша частина мого священичого служіння відбувалася у контактах заради формації майбутніх священників. Я переконаний, що цей набутий досвід буде мені допомагати у майбутньому служінні. Також це означає, що сьогодні я знаю багато молодих священників, для яких я був віце-ректором в Івано-Франківській семінарії, а тут, у Києві — духівником. Хотів би у своєму служінні, наскільки це буде можливо, особливу увагу звертати на семінарію, яка є серцем кожної єпархії. Ба більше, саме ця семінарія є моєю alma mater. Тому буду знайомитися із тими, кого ще не знаю, щоб разом крокувати у духовному зростанні заради того, щоб бути не лише служителями певних треб, але найперше зростати у тому учнівстві — бути біля Ісуса, Його слухати та намагатися виконувати те, що Він від нас просить», — сказав отець Микола Семенишин.
Приклад Блаженнішого Любомира
Натомість, саме приклад Блаженнішого Любомира Гузара, якого владика-номінат свого часу був особистим секретарем, і досвід спілкування з ним допоміг дати позитивну відповідь на сьогоднішнє призначення. Від Блаженнішого Любомира, натомість, о. Микола хоче навчитися слухання, як надзвичайно важливої риси в єпископському служінні, особливо в наш час, позначений війною.
«Саме досвід Блаженнішого Любомира також допоміг мені сказати „так“ на моє обрання, його наука про те, „що Господь мене кличе, а я лише стараюся йому відповідати „так“ були допомогою для мене. Що ж до викликів війни, то із досвіду Блаженнішого Любомира мені хотілося би наслідувати його вміння слухати. Я це бачив і я про це сьогодні свідчу. Він слухав усіх: чи то людину на високій державній чи церковній посаді, а чи звичайного сусіда“, — зазначив священник.
За словами отця Миколи Семенишина, основним завданням священників та єпископів у цей нелегкий період війни, є завдання бути поруч. Це також передбачає служіння для тих, які втратили своїх рідних у цій війні. У цьому моменті важливо не забувати про молитву. Як каже наш Блаженніший Святослав у щоденних зверненнях під час війни: «Україна стоїть, тому що молиться»».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
