СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Не залишаймо Христа чекати назовні: приймімо Його, як Діва», — єпископ Тарас Сеньків
Ця проповідь владики Тараса Сеньківа, єпископа Стрийської єпархії, пропонує глибоке богословське осмислення події Благовіщення як центрального моменту всієї історії спасіння. Автор показує, що ця подія не належить лише минулому, а є живою реальністю, яка триває і сьогодні, охоплюючи кожну людину. Через аналіз біблійних текстів і символіки Старого та Нового Завітів розкривається значення Марії як живого храму Бога, а також наголошується на особистому покликанні кожного — відповісти на Божий заклик. Особливу увагу приділено темі довіри Богові, подолання страху та відкритості до Його дії.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- які дві основні події відбуваються у Благовіщенні?
- чому Благовіщення не можна вважати ізольованою подією?
- що означає твердження, що історія спасіння триває і сьогодні?
- як можна пояснити звернення «Радуйся, благодатна» у світлі Старого Завіту?
- чому слова «Не бійся» є важливими не лише для Марії, але й для сучасної людини?
- яке значення має згода Марії для життя Церкви і кожного віруючого?
Благовіщення як центр історії спасіння
Суть події Благовіщення є серцевиною усієї історії спасіння. Тому євангелист Лука не говорить «як це сталося», але «що сталося». В принципі сталося дві речі. Бог виконав дану Давидові обіцянку, на сповнення якої очікували тисячу років, і тепер історія добігає кінця. Ісус приходить як дар Божої вірності. Друга річ полягає в тому, що послання про Божу вірність призначене для всіх часів. Його актуалізація не повинна затьмарювати його значення. Божий дар є уділений для усіх людей, тому його «антропологічний вимір» залишається чинним упродовж усієї людської історії.
Єдність історії спасіння
Люди часто переживають свої радості та страждання як ізольовані події. Благовіщення не є таким, подібно як усе, що належить до сфери віри і спасіння. Воно не є ізольованою подією, але неповторним маніфестом Божого спасительного діла. У жодному моменті людської історії справи спасіння не починаються з нуля і не закінчуються. Все ґрунтується на вічному Бозі та Його вічній любові, яка проявляється у підвладній часу структурі людській історії.
Ми — учасники історії спасіння
Тому усе, що подає як Старий так і Новий Завіт, не належать минулому. Святе Письмо передає не просто історію, але історію спасіння. Вона є реальністю, яка перевищує всю історію людства. Історія спасіння — це триваюча історія відносин Бога з людьми. Вона відбувалося, відбувається і буде відбуватися, і ми є її учасниками так само, як Давид, як Діва Марія, як усі персонажі в Писанні. А це означає, що її учасником є Бог, той, котрий є таким самим сьогодні, як і в часи народження Ісуса, як і в часи Мойсея, як і буде в будь-який інший час…
Благовіщення як особистий поклик
Тому слова сьогоднішнього Євангелія ведуть не тільки в минуле, але й у сьогодення. Що той неймовірний Бог, який посилає свого Архангела до Діви Марії, щоб звістити про її обрання за матір свого Сина, приходить до кожного з нас, і якимось чином говорить таке ж слово обрання, хоча і для іншого завдання, ніж неповторне покликання Діви Марії. І ми повинні вірити в цього Бога так само, як вірила в Нього Марія. Бо не тільки тоді, але й сьогодні Божі справи мають відбуватися через тих, хто повірив у Бога.
Марія — живий храм Бога
Слова ангельського Благовіщення «Радуйся Благодатна» нагадують слова пророка Софонії: «Радій, о дочко Сіону, о Ізраїль, Господь Бог, твій Бог, серед вас». Ці слова адресовані Ізраїлю, «дочці Сіону» як житлу Бога, тепер особливим способом звернені до Діви. Марії зрозуміло, що це вона «дочка Сіону», і тому Господь має для неї особливе послання. Бог насправді має намір встановити Її своїм святим храмом, житлом Бога, домом не з каменів, а з живої плоті, Його осідком має стати Її непорочне серце.
Вітання: «Радуйся!», є першим словом Нового Завіту. Воно несе звістку, що Бог не є невідомим, але настільки близьким до нас, що Сам приходить як Слово котре стає Тілом, і ми можемо прийняти нашого Бога до свого серця.
Перемога над страхом у Бозі
Архангел каже: «Не бійся, Маріє!» Причина для тривоги тут насправді була. Адже взяти на себе тягар стати матір’ю Царя всесвіту, матір’ю Сина Божого та Спасителя світу — це тягар, який не під силу жодній людській істоті. Проте ангел каже: «Не бійся!» «Дух Святий зійде на Тебе і сила Вишнього отінить Тебе». Так, ти носиш Бога, але Бог несе тебе. Не бійся!
«Не бійся». Цими словами Марія також звертається до нас. Наш світ — це світ страху: страху перед нещастями, страху зі самотності та смерті, від яких жодна страхівка не може захистити, крім тієї, що дає Господь, який каже і нам: «Не бійтеся, я завжди з вами». З нами може трапитися будь-що, але всупереч всьому ми є в руках доброго Бога. А бути в Божих руках — означає бути в надійних руках.
«Так» Марії як поворот історії
Наприкінці розмови Марія відповідає Архангелу: «Я слугиня Господня: нехай буде зі мною за твоїм словом!». Марія каже «так» Божественній волі, входить у цю волю, віддає їй все своє існування одним великим «так» і таким чином відкриває для Бога-Слова двері світу.
Згода Непорочної Діви та діяння Святого Духа спричинює втілення Божого Слова у світі. Благовіщення є образом, який передвіщає послання Святого Духа воскреслим Христом, котре започаткувало життя Христового Містичного Тіла, Церкви, в якій звершується Таїнство Євхаристії.
Слово, що творить Церкву
Слово, висловлене Богом, будує Церкву, життя якої верхолить у Євхаристії. В обох випадках діянням Святого Духа є присутній Христос, в обох випадках «Слово стає тілом»: присутнім між нами воскреслим Ісусом у Євхаристії, та живим і діяльним у Слові.
Бог не вважає приниженням «знизитися» до нас, так само як не вагався «знизитися» до Марії з Назарету, щоб силою Святого Духа Його Слово втілитися в Її лоні. Він продовжує покірно «стукати» і чекати біля дверей нашого життя, поки не відкриємо та дозволимо, щоб Його Слово оселилося між нами. Тільки відкритістю на Святого Духа ми можемо переживати це постійно нове диво втілення слова Євангелія в нашому серці.
Відповідь віри людини
Ось Той, кого прагнуть всі народи, стукає за дверима. Не залишаймо Христа чекати назовні: приймімо Його слово в Писанні, і як Діва з Назарету скажімо своє: «Нехай станеться зі мною по Твоєму слову».
Так Господи, словами: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі» ми віддаємося Тобі, Господи, відкриваємо для Тебе своє життя та наші серця переповнені різними болями і питаннями. Нехай Твоє Слово зійде в наші душі, в наші бажання і наміри, почуття та стосунки. Дай нам Господи пізнати та бути готовими на час Твоїх відвідин. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
