#НазустрічВоскресінню 42. «Сину, відпускаються тобі твої гріхи!»

12 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 42. «Сину, відпускаються тобі твої гріхи!»

У нинішній Другій неділі Великого посту Господь Ісус постає перед нами як божественний Лікар, який не тільки визволяє хвору людину від страждання, але сягає по самий корінь людської недуги, усуваючи найглибшу причину людського нещастя, болю і страждання — гріх.

Людина, згідно біблійного бачення, є тілесно-психічно-духовною істотою, при цьому усі три виміри людського буття становлять нерозривну і взаємопов’язану цілісність. І незалежно від того, в якому вимірі людина зранена, вона хворіє і страждає як така, а тому потребує лікування, зцілення. Без зцілення цієї рани духа, яку спричинює гріх, людина не буде щасливою, не буде відчувати радості і повноти життя, навіть якщо ховатиме розпач і біль власного серця за маскою безтурботності чи показної радості.

У той час як до тіла мають доступ терапевти і хірурги, а до психіки — психологи і психіатри, до сфери духа має доступ тільки і виключно Господь. На наше щастя, Господь, будучи нашим люблячим Отцем, як ніхто інший, розуміє біль і страждання своїх дітей, тому виходить їм назустріч, пропонуючи прощення як божий бальзам на рани людського духа, на зранені людські серця: «Бачу я, бачу бідування народу мого, і чую голосіння… О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його…» (Вих. 3, 7–8). Від нас потрібно лиш одне: наважитися і зробити крок назустріч Богові, прийняти щирим серцем Боже прощення і милосердя.

При цьому мусимо рахуватися з можливими перешкодами на цій дорозі до визволяючої і зцілюючої зустрічі із Богом. Такою перешкодою може бути наш внутрішній «параліч», певна скованість, яка робить нас майже нездатними наблизитись до Ісуса. Цю перешкоду слід долати силою віри і витривалої молитви, про яку можна просити рівно ж у своїх ближніх — образ тих, котрі у нинішньому Євангелії несли розслабленого до Ісуса.

Також слід чувати, щоб не знеохотитися «народом», людьми, які можуть стояти між нами і Ісусом. Це може бути негативний приклад тих людей, котрі, називаючи себе віруючими, задовольняються лише зовнішньою близькістю до Ісуса, не даючи себе зцілити і перемінити Його словом і благодаттю у святій Сповіді. Це може бути дещо більша черга до Сповіді, вказуючи на яку, диявол буде нам шептати на вухо: «Іди додому, прийдеш іншим разом» (так, неначе б він не знав, що Бог саме сьогодні призначив нам цю зустріч задля спасіння!). Остаточно певну перешкоду у нашій свідомості може становити навіть особа священника, який, як людина, може в чомусь бути обмеженим, але попри свою обмеженість, з волі самого Бога і силою Його Святого Духа залишається знаряддям Божого милосердя і спасіння для нас.

Я так бажаю, щоб кожен і кожна з нас скріпилися у цьому Великому пості вірою, подолали усі перешкоди на шляху до Бога, і відтак могли почути серцем і вухами це ніжне, делікатне, а водночас могутнє Боже слово, яке підносить нас, дарує зцілення і воскресіння: «Сину/Доню, відпускаються тобі твої гріхи!». Тоді наша мандрівка не буде даремною, а навпаки — осягне свою ціль, а ми станемо приводом для радості усього неба і для прослави Бога — нашого люблячого Батька і Лікаря.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії