#НазустрічВоскресінню 39. «Духа лінивства віджени від мене!»

9 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 39. «Духа лінивства віджени від мене!»

На першому місці св. Єфрем згадує про «дух лінивства». Хтось зауважив, що людину, яка зайнята добрими Божими справами, демони спокушають до одного — щоб вона перестала працювати. Натомість ледачого атакують усі демони нараз до всіх можливих пристрастей і вад. Мабуть, тому лінивство називають матір’ю усіх вад. «Невинна, ніби, річ — лінивство, але породжує дуже багато темного, чорного» (О. Мень).

Дух лінивства намагається переконати людину, що немає сенсу робити зусилля, що світ навколо поганий і його не можна змінити, що найкраще плисти за течією і не робити ніяких активних дій задля переміни себе самого і світу навколо себе.

Таким чином лінивство стає паралічем душевних і фізичних сил людини. Цей демон не дає людині розвинути той потенціал, який Господь вкладає у її життя, обдаровуючи різними дарами, талантами і можливостями творити добро на цьому світі. Адже Господь Бог, покликуючи нас до буття, пов’язав із нашим життям певний позитивний план, якесь велике добро, яке ніхто замість нас не зможе здійснити — з простої причини: тому що кожна людина унікальна і неповторна і кожна має свій унікальний шлях та своє унікальне неповторне завдання на цьому світі, яке може виконати тільки вона і ніхто інший. Св. Павло каже про це так: «Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф. 2, 10).

Зауважмо, що у притчі про таланти господар, який залишив своїм слугам таланти, «кожному за його здібністю», після повернення дуже строго скартав саме того, котрий закопав свій талант, замість вміло орудувати ним: «Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має» (Мт. 25, 26–29).

Мене свого часу дуже вразила відповідь Блаженнішого Любомира, який на запитання журналістки, про що він найбільше шкодує у своєму житті, смиренно відказав: «Найбільше шкодую за змарнованим часом». І це казала людина, яка усе своє життя присвятила служінню Богові і Церкві!

Очевидно, це не означає, що християнин не має права на відпочинок, що мусить тільки «гарувати», доводячи себе до виснаження і вигоряння. Ні! Господь як добрий Батько бажає, щоб і ми відпочили задля відновлення наших душевних і фізичних сил. Тому й Ісус казав апостолам, які повернулися після своїх трудів: «„Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, та й відпочиньте трохи.“ Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні» (Мр. 6, 31–32). Втім, зауважмо, що поруч зі словом «відпочиньте» є маленьке уточнення: «трохи»…

Вміти зберегти у всьому міру — це дар євангельської мудрості, про яку нам слід молитися, подібно як молився праведний митрополит Андрей (ці його слова мене особисто часто надихають): «Дай мені, Боже, мудрість праці і мудрість відпочинку; хай мені буде розкішшю праця для Тебе, а втомою — відпочинок без Тебе».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії