#НазустрічВоскресінню 35. Вшановуючи святі ікони, відновлювати у собі Божий образ

5 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 35. Вшановуючи святі ікони, відновлювати у собі Божий образ

Перша Неділя Великого посту є особливою за назвою та за змістом. «Неділя торжества православ’я» встановлена на згадку перемоги над єрессю іконоборства та віднову почитання ікон у Церкві на Константинопольському соборі у 842 році.

Пов’язана з суто історичною подією, ця неділя своїм змістом несе глибоку ідею, тісно переплетену з великопосною мандрівкою: ця неділя пригадує про створення людини на образ і подобу Божу і про покликання до святості кожної людини.

Розповідають, що в древній Русі існував звичай після народження дитини вимірювати її зріст, щоб відтак саме такого розміру замовити подорожньому іконописцеві ікону Святого чи Святої, чиє ім’я надавали дитині. Таким чином підкреслювалося покликання до святості новонародженої дитини, а святий чи свята, зображені на іменній іконі, мали бути особливими заступниками для дитини та взірцем до наслідування у її християнському житті.

Окрім цього, вшанування ікон у Церкві пригадує про реальність воплочення Божого Сина. Бог, Якого «ніхто ніколи не бачив» (Йо. 1, 18), став видимим завдяки Воплоченню Свого Єдинородного Сина: «Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив» (там же). Саме Ісус Христос є «образом невидимого Бога» (Кол. 1, 15), тому міг сказати про себе самого: «Хто бачив мене, бачив Отця» (Йо. 14, 9).

Щасливими були апостоли, які могли споглядати світло обличчя Христового, в якому відображалася уся божественно-людська краса і досконалість Сина Божого. Втім, Господь у своїй доброті робить можливим це щастя споглядати Його завдяки святим іконам. Ікона вважається вікном до вічності, бо споглядаючи ікону і зображеного на ній Господа, ми через Нього маємо доступ до вічності, доступ до Отця. З іншого боку, стоячи в молитві перед іконою, ми можемо відчути на собі погляд живого Бога, дати себе огорнути Його любов’ю і Його благодаттю.

Так само цінними є і ікони Святих, які є чимось набагато більше, ніж простим портретом. Портрет зображує людину такою, якою вона виглядала для зовнішнього ока, натомість ікона зображує людину такою, якою її бачить Бог, людину, з’єднану з Богом, преображену Божою ласкою і Божим Духом. Очевидно, віддаючи шану іконі, ми не вшановуємо матеріалу, з якого зроблена ікона, але віддаємо шану особі, зображеній на ній, а остаточно — честь, віддана образові переходить на Первообраз, тобто на Бога, з яким Святий чи Свята є з’єднані і святість якого відображають у своєму житті.

Погляньмо на святі ікони, які ми маємо у нашому помешканні: чи вони розміщені у нас в найкращій частині дому? Чи пам’ятаємо, що ікони — це не прикраса інтер’єру, але місця зустрічі з живим Богом і зі Святими, в яких Бог виявляє свою присутність і свою святість? Нехай кожна ікона стане для нас джерелом Божої благодаті і нагодою зустріти Бога і Святих — для власного спасіння та освячення наших осель, в яких зберігаються святі ікони.

«Віднови нам стародавню красу, Пречиста Богомати, і дім Твій цей освяти Твоєю благодаттю» (Канон Неділі торжества православ’я).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії