#НазустрічВоскресінню 34. В центрі уваги людини — Бог; в центрі уваги Бога — людина
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: „Стань посередині!“ А потім до них і каже: „Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?“ Вони ж мовчали. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка: „Простягни лишень руку!“ І той простягнув, і рука його одужала» (Мр. 3, 1–5).
Великопосні суботи мають особливе значення у духовній мандрівці Божого люду. Вони пригадують відпочинок Бога сьомого дня створіння, як рівно ж — старозавітній Вихід з Єгипетської неволі, який став прообразом пасхального переходу від смерті до життя, який довершив задля нашого спасіння Воплочений Божий Син. У Христі Бог довершує своє створіння, відновлюючи збурений людським гріхом первісний лад.
Наказ зберігати суботу мав на цілі скеровувати увагу віруючої людини до Бога, Який довершив і надалі довершує величні діла спасіння в людській історії. З часом люди, однак, почали зосереджувати увагу більше на самих приписах і зовнішніх ритуалах, а не на тому, що ці ритуали означають і на Кого вказують. Тому Ісус, позірним ламанням припису суботи бажає вказати на себе як на того, до Кого скерований увесь «закон і пророки».
«Субота є Господнім Днем, самим Богом як ціллю і відпочинком людини і кожного її дня» (С. Фаусті). Саме в цьому сенсі св. Августин каже: «Створив Ти нас для себе, Господи, і не спокійне людське серце, аж доки не спочине в Тобі». Великий Піст, і зокрема суботні богослуження, мають скерувати увагу віруючої людини на Богові як цілі і джерелі нашого буття.
З іншого боку, євангельське читання нинішньої суботи каже нам, що Бог ставить у центрі своєї уваги людину. Ісус наголошує, що усі старозавітні приписи і норми мають служити спасінню людини, її наближенню до Бога: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мр. 2, 27). Щоб ще виразніше показати свою увагу і любов до стражденної людини, Ісус наказує чоловікові з паралізованою рукою стати посередині, в центрі синагоги, закликає його простягнути руку (відразу згадуємо образ Мікеланджело «Створення Адама» і дві руки, простягнені одна до одної!) і зцілює його.
Якою великою розрадою має бути для кожного із нас ця думка: Бог ставить мене в центрі своєї уваги! Він бачить мої страждання, мій біль, мої недуги і недомагання. Він простягає Свою творчу спасенну і всемогутню десницю, щоб мене підтримати, зцілити, врятувати. Можу довіритись Йому у всіх моїх клопотах, можу дати себе провадити Його спасенною десницею.
Ісус в об’явленні казав св. Катерині зі Сієни і каже кожному із нас: «Ти займися Мною, а я займусь тобою». Поставмо Бога в центрі нашої уваги, пам’ятаючи, що ми є в центрі Його божественної люблячої уваги.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії