#НазустрічВоскресінню 15. Християнське «посвідчення особи»: дитина Божа

13 лютого 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 15. Християнське «посвідчення особи»: дитина Божа

«Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє» (Лк. 15, 31).

Св. п. Блаженніший Любомир (Гузар) любив казати: «Доки живуть наші батьки, є хтось, хто може сказати нам: „Дитино“». Справді, є щось надзвичайно миле, надзвичайно ніжне у цьому короткому слові: „Дитино“. Лише батьки можуть сказати його і лише в їхніх устах воно звучить так, що зачіпає найпотаємніші струни нашого єства. І скільки б ми не мали років, усі ми дуже потребуємо чути це звернення: „Дитино“. Проте батьки відходять до вічності, а нам залишається тільки спомин і тиха ностальгія за кимось, хто міг би нам сказати це чарівне слово „Дитино“.

Притча про блудного сина пригадує нам, що маємо Когось, для Кого ми завжди залишимось дітьми, улюбленими синами і доньками, і до кого Він безнастанно скеровує це дороге і так миле для нас звертання: «Дитино!». Цей Хтось — це наш Господь, Отець Небесний. І з Його Божих батьківських уст лине до нашого серця безнастанно це Боже слово: «Ти — моя дитина!».

Людина відчуває в глибині свого єства цей віковічний поклик свого Творця, то ж кличе до неба у відповідь: «Споглянь же з неба й подивись з преславного, святого твого житла. Бо Ти — наш Батько, Господи, „наш Викупитель споконвіку“ — Твоє ім’я» (Іс. 63, 15–16).

Що більше, Господь наш Ісус Христос, прийнявши наше тіло і уподібнившись до нас в усьому, крім гріха, об’являє нам, що ми у Ньому і через Нього є не просто Божими дітьми, але улюбленими Божими дітьми. «Це — син мій улюблений, у Тобі моє уподобання» (Мт. 3, 17; 17,5) чути голос Отця над Ісусом у Йордані і на Таворі і цей голос відлунням звучить над кожним з нас в день нашого Хрещення: «Ти — син мій улюблений!», «Ти — донька моя улюблена!».

Св. Йоан Богослов, захоплюючись цим невимовним даром Божого дитинства, кличе: «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними.» (1 Йо. 3, 1). Буття Божою дитиною це — наша найглибша ідентичність, наш, так би мовити, «паспорт», наше «посвідчення особи».

Сягаймо по це «посвідчення особи» якомога частіше, щоб в серці панували Божий мир і тиха радість, щоб з усвідомлення нашого Божого дитинства черпати силу і надію.

«Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу!
Воздайте Господеві славу імени Його, вклоніться Господеві в святих шатах…
Господь народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром» (Пс. 29, 1–2.11).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії