#НазустрічРіздву: День 39. Знайти Ісуса і побачити Його

23 грудня 2023

#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!

#НазустрічРіздву: День 39. Знайти Ісуса і побачити Його

«І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко…» (Лк. 2, 15–17).

Ось ціль мандрівки — пастирів і нашої: Ісус, Боже Дитя, Воплочений Бог, сповитий пеленами і покладений до ясел — наш Спаситель! Запрошую вас, дорогі у Христі, словами Святішого Отця Франциска до споглядання цього Бога: «Браття, сестри, стоячи перед вертепом, вдивляймося всередину, у центр: переступімо через ілюмінації та гарні декорації і споглядаймо Дитя. В Його маленькості міститься ввесь Бог. Розпізнаймо Його: „Дитино, Ти — Бог, Бог-дитя“. Дозвольмо, аби нас пронизало це бентежне зчудування. Той, Кого обіймає всесвіт, потребує, щоб Його тримали на руках. Той, Хто створив сонце, потребує, щоби Його зігріли. Втілена ніжність, потребує щоб її колисали. Нескінченна любов має малесеньке серденько, що слабко пульсує. Вічне Слово є немовлям, тобто нездатним говорити. Хліб життя потребує годування. Творець світу не має житла. Сьогодні все навпаки: Бог приходить у світ малим. Його велич приноситься в дар у незначності, маленькості.

Запитаймо себе: чи ми вміємо приймати цей Божий шлях? Йдеться про різдвяний виклик: Бог об’являється, але люди Його не розуміють. Він стає малим в очах світу, а ми не перестаємо шукати величі по-світському, робимо це, навіть прикриваючись Його ім’ям. Бог понижується, а ми прагнемо підноситися на п’єдестал. Всевишній вказує на покору, а ми прагнемо хизуватися. Бог шукає пастухів, непомітних; ми ж прагнемо кидатися у вічі, виставляти себе напоказ. Ісус народжується, щоби служити, а ми роками вганяємось за успіхом. Бог не шукає сили та влади, Він просить ніжності та внутрішньої маленькості» (Проповідь на Різдво Христове, 24.12.2021).

В мандрівці пастирів до Ісуса відображений духовний шлях до Бога, який покликана здійснити кожна віруюча людина, кожний Христовий учень у своєму житті.

Пастирі знайшли Ісуса, бо пустилися в дорогу. «Шукайте, і знайдете!» — каже Ісус до своїх учнів (Мт. 7, 7). Бога знаходять лише ті, котрі ідуть за покликом Господнім, вирушають у дорогу, крокуючи щодня Йому назустріч. Різдво — це заклик вирушати у дорогу, не зупинятися на півдорозі, шукати витривало і невтомно, аж доки не дійдемо до мети: зустрічі з Богом віч-на-віч і повного єднання з Ним.

Пастирі побачили Ісуса, бо мали у собі небесне світло, яке їх освітило у цю різдвяну ніч. Це — світло Божого Об’явлення, Божого Слова, яке просвічує уми і серця людей та «відкриває духовні очі» — нашу віру, роблячи нас здатними розпізнавати Божу присутність у цій Дитині в яслах на сіні, в Євхаристії, в Розп’ятому, у наших ближніх, в подіях нашого щоденного життя. Так ми стаємо причасниками блаженства, яке отримали убогі пастирі, апостоли і всі Святі: «Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули» (пор. Мт. 13, 13–17). Різдво — це запрошення дати себе просвітити Божим світлом і у цьому світлі споглядати Бога, присутнього в історії, людей, події, найменшу дійсність нашого щоденного життя.

Наші колядки, які є народним переспівом євангельської благовісті, передають цей духовний досвід пастирів, який може і повинен стати рівно ж нашим духовним досвідом, і це буде для нас найкращим способом святкування Христового Різдва:

В шопі знаходять Боже Дитя,
Бідне, покірне, мовби ягня.
І в Нім Бога пізнають, пізнають,
Божу честь Му віддають, віддають:
«О Владико, Христе Боже,
Ми приносим, що хто може,
В дар Тобі, в дар Тобі!
Зволь дари сі прийняти,
Будем Тя прославляти
Тут і там, в небесах»!

Молитва

Мій Господи Ісусе! Покладений у ясла мій Спасителю! В покорі серця припадаю і віддаю Тобі поклін і славу, мій Боже, що явишся у світі як мала і немічна Дитина! Ти ще не промовляєш слів, але уже навчаєш мене смирення, простоти, убогості. Ти, що сам потребуєш поживи, лежиш переді мною як Хліб Життя. Ти, що загорнутий в пелени посеред темної нічної прохолоди, просвічуєш моє серце і зігріваєш душу теплом Твоєї ніжної і милосердної любови! Витай, мій Боже і Спасителю, між нами! Вітай в моєму серці і житті! Провадь мене дорогами життя Твоїм небесним світлом і приведи мене до вічного єднання з Тобою в Домі Отця Небесного. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії