«Наша надія на Господа, що створив небо і землю»: заклик владики Михаїла Колтуна

ЗАКЛИК

преосвященного владики Михаїла Колтуна, єпарха Сокальсько-Жовківського,

до священників, монахів, монахинь, семінаристів

і вірних Сокальсько-Жовківської єпархії та людей доброї волі

Наша надія на Господа, що сотворив небо і землю

Коли ми немічні чи безпорадні, — а в світі і в житті не має випадковостей, — то, однак, з Богом і по Божому треба пережити всі обставини життя, стараючись про любов до Бога, ближнього і всього сотвореного світу.

Бог своє буття відкрив у створені світу, щоб показати свою любов до людства. Катехизм навчає, що все творіння є часткою в бутті Бога, Який є Творцем життя (Катехизм 996). Завданням людини є відповісти Богові любов’ю у вдячності, піклуючись про світ і все життя в ньому, так щоб на кожному місці і часі возносилась Богові слава, і, щоб в Його славі була людина і все людство (пор. Катехизм 994).

Для того ми маємо контролювати випади нашого грішного тіла і, перемагаючи себе, все робити по совісті з любові до Бога, ближнього і всього сотворіння.

Сьогодні ми великими мірами убезпечуємо себе від вірусу. І цей вірус йде з довкілля і через повітря, і через наші дотики з довкіллям. Це смертельна загроза для людства.

Катехизм говорить, що «майбутнє нашої цивілізації неможливе без усвідомлення меж здатності природи відновлювати свої ресурси і нейтралізувати шкідливі речовини та відходи виробництва, що забруднюють її. Життєдіяльність людей з дотриманням усіх моральних вимог, які випливають із взаємопов’язаності усіх творінь, є єдиною умовою сталого розвитку людської цивілізації» (Катехизм 998).

У вірі і любові з найменших наших діл Господь робить великі, як в особистому, так в світовому вимірі.

Господи, поглянь, що діється в наших серцях?! Господи, помилуй нас!

Перед лицем загрози для нашого життя нам необхідна дія здорового довкілля. Але ми слабо почували себе відповідальними за довкілля, а ще менше було тих, хто докладав старань про покращення нашого навколишнього середовища.

Закликаємо до екологічного покаяння. Це ми нашим байдужим злочинним ставленням до природи спричинили кривду ближньому, який сьогодні свідомо чи не свідомо ізольовується від нас різними методами, оберігаючи себе. Але і в цьому ми хочемо керуватися любов’ю до ближнього в нових формах взаємодії, вибачаючи, розуміючи і сприймаючи один одного в любові.

В час пандемії кожний є наражений на небезпеку життя. Але в тому часі ми не можемо втрачати віри у заповітні Божі слова: «… ближнього любити подібно, як Бога» (пор. Мт. 22, 37–39). Без віри і любові до ближнього оживає вірус гріха і в цьому випадку ми себе знищимо скоріше, ніж від хвороби. Але у вірі і любові ми переможемо хворобу і здобудемо краще життя, яке Господь називає Царством. Бо у вірі діє Божа ласка, а Його любов’ю ми зціляємось. У всіх часах, коли народ єднав своє життя з Богом, Господь виявляв своє лице у милосерді і прощенні.

Ми усі свідомі того, що зараз час посту, час покаяння і навернення до Бога. В цьому намірі ми можемо всі наші умертвлення, особисті жертви, молитви заносити до Господа за нас і за тих, хто в більшій чи меншій мірі, свідомо чи несвідомо, добровільно чи недобровільно сталися загрозливою причиною здоров’я і життя для усіх людей нашої планети Земля.

Кожна людина може оновити світ, коли вона одягається в Христа, рівно ж і втратити нагоду спасення, коли відвертається від Нього.

Бог прощає нам і хоче задля нашого спасіння, щоб ми простили. Це дуже коштовна жертва. Така ціна нашого з вами життя. В своїй смерті Господь прощає нам, щоб у воскресінні запевнити свою любов. І до цієї любові ми сьогодні апелюємо, щоб Господь вислухав нас усіх стривожених, що кажемо: «Помилуй Господи» і помилував нас.

Благословення Господнє на Вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

† Михаїл Колтун,