СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Володимир Війтишин здійснив візит у 140-літню парафію села Перегінське
«Ми прославляємо глибоку віру і гідність праведних родичів Пречистої Діви Марії святих Йоакима та Анни, які на старості років привели за Божим благословенням у світ єдину, чисту і благословенну, бо Вона зі всіх людей є найдосконалішим свідком Бога на землі». Такими словами у празник Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною, 9 грудня, звернувся до вірних архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.
Цього дня владика здійснив візит у парафію Зіслання Святого Духа села Перегінське, однойменного протопресвітеріату, з нагоди 140-літнього ювілею освячення храму.
З історії церква Зіслання Святого Духа
Найдавніша документальна згадка про церкву Святої Трійці в Перегінську належить до 25 грудня 1679 року. Саме цього дня єпископ Онуфрій Шумлянський висвятив о. Стефана на пароха місцевої сільської церкви, що засвідчено у книзі запису нововисвячених священиків.
У 1744 році громада спорудила нову дерев’яну церкву, яка зафіксована на карті 1783 року на місці теперішнього храму. Ця будівля проіснувала до кінця XIX століття. У 1884 році на замовлення громади архітектор Василь Нагірний розробив проєкт нової п’ятибанної дерев’яної церкви, зведеної вже наступного, 1885 року. В інших джерелах зазначено 1894 рік завершення спорудження нової будівлі, однак обидва свідчення підтверджують реалізацію проєкту В. Нагірного на місці попереднього храму.
Початок 1930-х років. Фото: з "Українські деревляні церкви", М. Драган
У 1937 році мистецтвознавець Михайло Драган включив перегінську церкву до своєї фундаментальної праці як один із найкращих новітніх зразків п’ятиверхих дерев’яних храмів Галичини. Авторства Нагірного він тоді не зазначив, однак у своїй статті 1890 року «Дещо про будову церков» в газеті «Батьківщина» сам архітектор згадував цей об’єкт, критикуючи виконання будівельниками окремих елементів, що, на його думку, погіршили естетичну виразність споруди. Зокрема, він вказував на невиправдане підвищення стін і надмірно масивні бічні куполи порівняно з первинним задумом.
У східній частині церковної ділянки розташована мурована дзвіниця, зведена вже у пізніший період. Історія храму демонструє тривалу тяглість сакральної традиції в Перегінську, а також відображає специфіку практики будівництва дерев’яних церков XIX століття, коли типові чи запозичені проєкти нерідко адаптувалися без участі авторів.
Відзначення свята Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною
На подвір’ї святині архиєпископа вітала чисельно зібрана парафіяльна громада, гості храму, а також діти та молодь. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Під час Архиєрейської Божественної Літургії Владиці Володимиру співслужили парох парафії о. Михайло Бойчук, протопресвітер Перегінського протопресвітеріату о. Роман Балагура, сотрудник парафії о. Василь Бойчук, а також запрошені священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
«Святкуючи сьогодні свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, ми прославляємо глибоку віру і гідність праведних родичів Пречистої Діви Марії святих Йоакима та Анни, які на старості років привели за Божим благословенням у світ єдину, чисту і благословенну, бо Вона зі всіх людей є найдосконалішим свідком Бога на землі», — такими словами розважань звернувся митрополит до присутніх у часі проповіді.
Відтак архиєрей пригадав, що догму про Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії проголосив папа Пій ІХ у 1854 році: «Це проголошення не означало якусь нову науку, але тільки підтвердило те, у що вірила і вірить свята Церква — Пресвята Богородиця була захоронена від первородного гріха від самого початку Cвого життя. Це означає, що вона не була зранена гріхом, не прийшла на світ з „ушкодженою“ людською природою як ми всі, а була досконалою, як Адам і Єва перед гріхопадінням».
«Бог дав їй таку досконалу природу, бо Марія мала стати з Божого провидіння Матірʼю Господа нашого Ісуса Христа. Віра у Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці — це наша віра у Боже Провидіння. Це віра у Бога, Який дбає про майбутнє, Який готує Своїх дітей для їх мети, ще до їхнього народження. Це віра у Бога, Який нас визволяє всіма природними і надприродними дарами для завдання, яке відведене нам в історії людства», — мовив владика Володимир.
Привітання з нагоди 140-ліття храму
Насамкінець науки архиєпископ привітав парафіяльну громаду зі 140-літнім ювілеєм храму, підкресливши, що ця святиня стала осердям молитви, благодаті та духовного життя поколінь. Він закликав подякувати Богові та всім працьовитим попередникам — жертводавцям і будівничим, які, живучи скромно, збудували величний храм, а також теперішнім парафіянам, що продовжують дбати про цю святиню.
Перед завершенням богослужіння була виголошена молитва перед мощами Пратулинських мучеників, після чого їх, з благословення митрополита Івано-Франківського, передали для почитання у парафії даного протопресвітеріату.
Опісля Літургії Владика Володимир вручив подячну грамоту для парафіяльної громади на чолі з парохом о. Михайлом, відзначаючи їхню жертовність, працю й активну участь у розвитку парафіяльного життя.
Далі пролунали щирі слова подяки митрополиту за його архипастирський візит, молитву та підтримку парафіяльної спільноти. Вірні подякували за науку та благословення, які потрібні кожному у такий непростий час.
Згодом священнослужителі й вірні об’єдналися, виконуючи духовний гімн українського народу — «Боже Великий, Єдиний».
Насамкінець молінь архиєрей здійснив освячення води перед храмом, після чого поблагословив нею всіх присутніх. Окремою та важливою частиною став Чин освячення нових ікон на воротах при в’їзді до парафіяльної території, а також ікон Хресної дороги всередині храму.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
