СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: Божий бенкет і духовна відповідальність людини
У своїй проповіді, присвяченій євангельським притчам та навчанню апостола Павла, архиєпископ і митрополит Ігор Возьняк звертає увагу на небезпеку гріха, відповідальність людини за свій вибір і реальність вічності. Через біблійні образи багача і Лазаря та великої вечері текст поєднує богословське осмислення з викликами сучасності, зокрема війною та моральними випробуваннями суспільства, закликаючи вірних до покаяння, духовної пильності й активної відповіді на Боже запрошення до Небесного Царства.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- які неупорядковані пристрасті святий апостол Павло називає служінням ідолам?
- який духовний сенс має притча про багача і Лазаря у контексті вічності та відповідальності за земне життя?
- що символізує велика вечеря в притчі Ісуса і чому самого факту запрошення недостатньо для участі в ній?
- які причини змушують людей відмовлятися від Божого запрошення до Небесного Царства?
- як сучасні випробування — війна, страждання і моральні рани суспільства — пов’язані з духовним станом людини і народу?
- які практичні духовні кроки потребуємо для збереження душі — у світлі покаяння, участі в Євхаристії та духовної боротьби зі злом?
Гріх і його вічні наслідки у світлі науки апостола Павла
Святий апостол Павло звертався до галатів, щоб умертвляли неупорядковані пристрасті. До них зараховував: розпусту, пожадання злого, захланність та інші, називаючи ці негативні снаги служінням ідолам. Він переконує, що потурання гріхові стягає на людину Божий гнів, а це — похід особи проти волі Бога. Чинити гріх, означає не слухатись Господа, а поклонятися демонам, чинити їхню волю. Демони полюють на людей не для того, щоб нагородити їх добром, а щоб піддати вічним тортурам. Слід задуматись над тим, що в другому світі людину очікує вічність, тобто тривання, яке ніколи не закінчиться і стан духа, який не підлягатиме змінам. Уважав, щоб наше життя на землі завершити у примирені з Богом, бути вільними від гріховного засилля. Гріх — це велика хвороба, страшна недуга, яка у вічності обіймає душу вогняним полум’ям.
Від крихт до вічності: притча про Лазаря і багача
Ісус Христос у притчі про багача змальовував терпіння бідного Лазаря, терпіння багатої людини, яка погорджувала бідними. Багатий опинився в іншому світі й просив: «Батьку Аврааме, помилуй мене і пошли Лазаря, щоб змочив кінчик пальця свого в воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї» (Лк. 16, 24). Скромне бажання: діткнутися кінчиком пальця вмоченим у воді до язика. «… скиньте зі себе стару людину…», закликає святий апостол, розуміючи небезпеку гріховного стану, який загрожує людині вічним покаранням.
Неймовірну спрагу терпів багатий чоловік, подібно, як Лазар, який проживаючи на землі бажав насититися крихтами хліба, що падали зі стола багача. Лазар терпів багато, помер у крайніх злиднях на землі. Після смерті настала зміна й Лазар отримав нагороду. А у вічності немає зміни і багатий чоловік, який розкішно жив й нічим не допоміг Лазареві, у вічності терпітиме постійну та незмінну спрагу. Апостол Павло запрошував одягнутися в нову людину, яка б не споглядала на осуд другої особи, лише старалася б допомогти кожній особі, яку побачить у потребі, побачивши у ній Христа.
Запрошені, але відсутні: притча про великий бенкет
Спаситель бажав достукатися до кожної особи через проповідування притчами, що були близькими до реального життя. Ісус описав доброго та щедрого чоловіка, що влаштував велику вечерю, на яку запросив багатьох, а не лише обмежену кількість гостей. І цей власник був дуже добрим, бо послав свого лакея, щоб повідомити запрошених про уже приготовану вечерю. Слуга покірно виконав волю свого пана, повідомив запрошених, а ті по черзі відмовлялися, мовляв, поле купив, інший волів придбав, а ще хтось одружився. Слуга повернувся до пана зі сумною новиною, що усі запрошені відмовилися, не прийдуть, бо мають свої плани. Вельможа був незадоволений таким ходом речей і велів слузі, щоб з площ та вулиць міста привів калік, вбогих, сліпих, кривих… Підвладний пана щиро виконував його волю й кожного разу доповідав добродію про хід речей. Сказав, що усе виконав, як велів пан, але ще є вільні місця. Тоді добрий та прихильний пан дав розпорядження своєму підлеглому йти на дороги, шляхи й простори, щоб через присилування зустрічних осіб наповнити дім гістьми. А тим, хто відмовився прибути на гостину, господар пригрозив, що не скуштують його вечері. З тієї притчі розуміємо, що не вистарчить бути запрошеним на розкішну забаву, на неї потрібно прибути, усунути всі перешкоди, бо це дуже важне і для пана, який запрошує і для запрошених осіб!
Вибір між Небесним Царством і земними втіхами
У цій притчі Ісус бажав, щоб слухачі, а пізніше читачі Святого Писання пізнали його Небесного Батька, який кличе усіх у вічність до Небесного Царства. А люди відмовляються, не бажають слухатися Господа, мають свої плани, свій спосіб життя, свою волю, що не погоджується з Божим поглядом, з Господнім Провидінням.
І нас з вами в храмах устами священників Господь закликає до участі в Небесному Царстві. Не всі вірні сприймають запрошення Господнє, хоча й Бог пропонує вічне щастя, розкішне життя у вічності, любов, мир та спокій! Людина зациклюється на земних потребах та втіхах!
Святиня серед війни як знак Божої надії
Пам’ятаймо про тимчасовість нашого життя на землі, яке проходить з різними труднощами, як і тепер: війна, кровопролиття, каліцтва, страхи, непевності та відчай опановують багатьох людей. До усього цього, не бракує гріхів, які чинять наші люди. Чуємо про вбивства, підриви, розкрадання державних коштів у великих сумах, навіть дивний Президент США подивляє високого рівня корупцію в Україні.
Але не усе так гірко відбувається, бо й сьогодні ми поблагословили храм-каплицю у Пісках, де вірні нашої Церкви вже моляться та благають Господа про закінчення війни. Дякую усім, хто своїми молитвами, старанням, коштами та працею сприяли в постанні цієї святині!
Євхаристія — земний дотик до вічного бенкету
Дорогі наші вірники, ми роздумували про вічну вечерю, на яку запрошує наш Небесний Батько, але також маємо можливість брати участь у Службі Божій, у святому причащанні, що є Господньою вечерею на землі.
Пильнуймо наших душ, каймося за наші провини та гріхи наших ближніх, нашого народу! Не даймо себе поневолити демонові, який нам бажає лише зла. Бо у диявола нічого доброго не існує, є тільки брехня і чорний обман! Ми — діти Бога, нашого Небесного Батька, який любить нас та уболіває за наше спасіння, Він бажає й дарує небо тим, хто виявляє послух Йому! Борімося зі злом, не потураймо демонським спокусам, не поклоняймося дияволові вчиненими гріхами. Диявол нічого гідного та доброго не зробив для людства, бо він не вміє чинити добра! Демон дарує у вічності пекло й терпіння! За намовою диявола московія розв’язала війну в Україні!
Любімо Бога — Він наш Батько! Любімо нашого Спасителя, бо Він помер з любові до нас! Пресвята Богородице, рятуй нас від невидимих та видимих ворогів!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
