СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Євген Попович: «Ця наша мати — наша Церква, все була і є з тобою, де б ти не опинився»
Сьогоднішнє свято є нагодою, щоб ми ще раз і ще раз з вірою та відкритим серцем просили Небесного Царя — Утішителя нашого, щоб зійшов на нас та вогнем своєї любові очистив наші серця, просвітив наш розум, засіяв в нас духа віри та віддання, щоб очистив нас від усякого гріха, щоб ми, ведені Його силою, з кожним днем більш зріло ставилися до себе самих, до наших щоденних обов’язків та з вірою і любов’ю будували нашу церковну спільноту. Про це мовив архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський владика Євген Попович у світлий празник Зіслання Святого Духа, 20 червня 2021 року.
Сьогодні у п’ятдесятий день після Пасхи Христової, ми зібралися в наших храмах, так само як колись учні Ісуса Христа в Єрусалимі, щоб просити в коліноприклонних молитвах, про Зішестя Святого Духа на нас.
В Діяннях святих апостолів, яке сьогодні прозвучало в храмі, ми почули про цю подію: «… і роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожного з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Діяння 2, 2–4).
Дія Святого Духа у Новому Завіті
Подібне сходження Святого Духа бачимо при хрещенні Ісуса Христа в Йордані, коли Ісус, охрестившись, вийшов з води, тоді розкрилось небо «і він побачив Духа Божого, який спускався мов голуб, і зійшов на нього» (Мт. 3, 16). Опісля читаємо в Євангелії від Матея, як цей же Дух вивів Ісуса на пустиню, де він постив через сорок днів і ночей та відтак розпочав свою місію голошення про прихід Божого Царства.
Так само учні Христові, отримавши дар Святого Духа, як читаємо в Діяннях святих апостолів, стають та відважно голосять, вперше мешканцям Єрусалиму, та відтак йдуть на цілий світ з проповіддю про прихід Божого Царства, якого видимим знаком були перші християнські спільноти, в яких бачимо старших, пресвітерів, дияконів, та тих, які приставали до тих спільнот та називали себе братами та сестрами. «Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним (…), щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця, хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Діяння 2, 44–47).
День народження Церкви
Згідно науки Отців Церкви, день Зіслання Святого Духа на учнів Христових є днем народження Церкви Христової, в якій надалі триває проповідь Його Слова про прихід Божого Царства, і яку творять спільноти вірних розсіяних по цілому світі, та до яких щоденно приєднуються ті, які порушені Божою ласкою та прикладом справжнього християнського життя її членів, у тій спільноті шукають сенсу свого життя, шукають духовного зв’язку з Христом, шукають потіхи, підтримки та спасіння для себе самих та для тих, які є поруч них.
Сьогоднішнє свято є нагодою для рефлексії, щоб ми запитали себе самих, якою сьогодні є моя християнська спільнота, в якій мірі ця спільнота, тобто сучасна парафія, віддзеркалює первісний задум Спасителя, та що в тій моїй парафії особисто роблю, щоб моя Церква з кожним днем ставала більш зрілою.
Щоденне служіння тисячі священників та вірних
Ми живемо в часах, коли говориться виключно про гріхи Церкви та коли майже не говориться про добро, яке засіває Церква в серцях своїх вірних, не говориться про щоденний подвиг численних вірних християн та відданих священників, які щоденно, як оті перші християни, без розголосу та медійного шуму, тривають на молитві та своїм особистим життям свідчать про вірність Христовій науці.
Сьогоднішнє свято є нагодою, щоб ми ще раз і ще раз з вірою та відкритим серцем просили Небесного Царя — Утішителя нашого, щоб зійшов на нас та вогнем своєї любові очистив наші серця, просвітив наш розум, засіяв в нас духа віри та віддання, щоб очистив нас від усякого гріха, щоб ми, ведені Його силою, з кожним днем більш зріло ставилися до себе самих, до наших щоденних обов’язків та з вірою і любов’ю будували нашу церковну спільноту.
Наша Мати-Церква
Ця Церковна спільнота, до якої нас приписало Боже провидіння через дар святого Хрещення, є нашою матір’ю, яка, так як і кожна мати, нас породила, виростила, виховала та вирядила в життя. Ця наша мати — наша Церква, все була і є з тобою, де б ти не опинився і невідомо як не були б покручені твої життєві стежки.
Ця наша спільна Мати — наша Свята Церква, тут в Польщі, в цьому році відзначає свій маленький ювілей — 25-ліття оформлення наших церковних спільнот в церковну провінцію — Перемишльсько-Варшавську митрополію, яка на сьогодні нараховує три єпархії, понад 150 парафій та душпастирських пунктів, в якій служить понад сто священників, десятки монахів, монахинь та семінаристів, яка — одним словом — робить усе, що в її силах, щоб проповідь Божого Слова, служіння Пресвятої Євхаристії, наука правд віри, особливо відносно молодшого покоління, велися належним чином. Ця Церква дбає про збереження християнської душі українського народу та чуває — як добра мати — над інтегральним розвитком нашої спільноти, яку сьогодні творять вірні з Польщі, України та інших країн походження, яка бажає бути всім для всіх, щоб кожний в її лоні знайшов для себе те, що є йому потрібне у цьому дочасному житті та приготував себе на життя у безконечному Царстві Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський
Локації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
