СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Борис Ґудзяк очолив моління у Старуні з нагоди іменин блаженного Симеона
У другий день після свята Стрітення Господнього, коли Церква вшановує пам’ять святого Симеона Богоприємця і святої пророчиці Анни, до Відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача завітав архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк. Він очолив Архиєрейську Божественну Літургію у співслужінні священнослужителів паломницького місця.
Роздумуючи над Божим Словом, владика Борис насамперед поділився особистою радістю перебування у Старуні, зазначивши: «Яка це велика радість — бути в домі Симеона». Про це йдеться на фейсбук-сторінці Відпустового центру.
У своїй проповіді архиєпископ звернув увагу на глибокий зв’язок між Таїнством Різдва Христового і святом Стрітення. Він зауважив, що у Різдві Бог входить у людську історію часто непомітно.
«Бог приходить до людини, але люди не завжди звертають на це увагу. Прихід Христа у світ як беззахисної дитини є знаком Божої близькості й лагідності, знаком того, що Бог не лякає людину, а входить у її неміч», — зазначив проповідник.
Говорячи про Стрітення, владика підкреслив, що це свято є ще глибшим пережиттям Божої присутності, адже тут Бог приходить «дуже інтимно, дуже близько», дозволяючи праведному Симеонові взяти Спасителя на руки. Архієпископ порівняв цю подію з моментом, знайомим кожній матері й бабусі, — коли в обіймах тримають новонароджену дитину, наголошуючи на особистому й ніжному характері цієї зустрічі. Він пригадав, що праведний Симеон усе життя очікував на прихід Месії, вивчаючи Святе Письмо і пророцтва, і був вибраний Богом для цієї унікальної зустрічі в храмі.
Владика Борис назвав Стрітення святом світла, зауваживши, що запалені свічки є знаком віри в те, що Боже світло здатне осяяти будь-яку темряву, а Божа правда неминуче переможе. «Бог завжди шукає зустрічі з людиною і прагне поділитися цією зустріччю з кожним», — наголосив він.
Особливо зворушливими були слова архиєпископа Філадельфійського про людську потребу близькості й підтримки. Проповідник зазначив, що ізоляція й відкинення ранять людину, тому так важливо, коли поруч є хтось, хто може розділити біль і надію. У цьому контексті владика подякував усім українським сім’ям, які принесли найбільшу жертву, наголосивши, що сьогодні Україна є епіцентром глобальних змін, місцем, де світ особливо чітко бачить різницю між добром і злом, між правдою і брехнею, і де українці свідомо обирають правду.
Наприкінці проповіді проповідник пригадав, що понад 135 років тому своє особисте стрітення з Богом пережив тут маленький Симеон Лукач. З нагоди його іменин владика побажав усім присутнім: «щоб ви прийняли у свої обійми нашого Господа, пережили цю зустріч і відчули ритм Його серця», підкресливши, що Христос віддається людині як невинна дитина, аби згодом віддати за неї своє життя, і назвав це таїнство неймовірною дійсністю віри.
Після завершення богослужіння Владика Борис подякував за гостинність і можливість спільної молитви, привітав усіх з днем іменин блаженного священномученика Симеона Лукача. Спільна молитва завершилася виконанням духовного гімну «Боже Великий, Єдиний», у якому молилися за мир і перемогу України.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
